flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Узагальнення

Документи по темі:

pokaz 37 Kb  doc-файл

   

УЗАГАЛЬНЕННЯ  ЩОДО РОЗГЛЯНУТИХ  СПРАВ

ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИМ РАЙОННИМ СУДОМ

ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ ПРОТЯГОМ  2019 РОКУ

  Протягом 2019 року  в провадженні  Червоноармійського  районного суду перебувало усього 1920 справ та матеріалів, ( у 2018р.- 1502), у тому числі надійшло – 1833, розглянуто- 1748 ( у 2018 р. -1432), залишок нерозглянутих справ і матеріалів на кінець звітного періоду-172 (у 2018р- 90)

Фактична кількість суддів, що розглядала таку кількість справ - 2. На кінець звітного періоду 1 посада судді є вакантною.

Кількість та відсоток справ та матеріалів, загальний термін проходження яких триває понад 1 рік -3 (що становить 1,74%.)

Відсоток розглянутих справ - 95,24%.

Середня кількість розглянутих справ на одного суддю становить – 890.

Середня кількість  справ та матеріалів, що перебували на розгляді в звітний період з розрахунку на одного суддю - 979 ( у 2018р.-716).

Середня тривалість розгляду справ ( днів) – 21 ( у 2018 р. -24 дні).

За звітний 2019 рік – видано судом на виконання усього виконавчих листів, наказів, судових наказів - 648 на суму 2 135 442 грн.

 

 По категоріях :

 *Кримінальне судочинство

    Протягом 2019 року  перебувало на розгляді  усього -717 кримінальних проваджень, заяв, подань, (у 2018 р.- 535),  з них розглянуто – 652 ( у 2018 р.-508), в залишку на кінець звітного періоду –65. З цієї  категорії :

- справ кримінального провадження -176, розглянуто -122, залишок нерозглянутих -54;

-клопотань, скарг, заяв під час досудового розслідування-461, розглянуто-458, залишок нерозглянутих-3.

    З цього числа :

- проведення експертизи – розглянуто 144 матеріали; відсторонення від посади – 2; застосування запобіжних заходів-11; скарг на дії, рішення, бездіяльність  слідчого, прокурора та інших осіб під час досудового розслідування -114; заяв про відвід – 7;

-справ в порядку виконання судових рішень - перебувало в провадженні-71, розглянуто -63,залишок нерозглянутих-8.  З них:

- про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком - розглянуто 4 , відмовлено у задоволенні – 4 ;

- про звільнення від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку – розглянуто 38, з них задоволено – 38;

- про заміну покарання відповідно до ч. 5 ст. 53, ч.3 ст. 57, ч. 1 ст. 58 ,ч. 1 ст. 62 КК  України - розглянуто 2 клопотання, з них задоволено – 2 клопотання ;

-про установлення, припинення адміннангляду – розглянуто 9  подань, з них повернуто 1  та 8 задоволено;

-заяви про відвід слідчого судді - перебувало у провадженні-7, розглянуто-7.;

-справи в порядку надання міжнародної правової допомоги - перебувало  в провадженні 2 , розглянуто – 2 .

   Якщо брати загальну кількість кримінальних проваджень, що розглянуті  протягом 2019 року, то з них найбільшу кількість становили :

 - злочини проти життя та здоров»я особи-37;

-злочини проти  власності –55;

-злочини проти громадської безпеки-4;

-злочини проти громадського порядку та моральності—4;

-злочини  сфері обігу наркотичних засобів—7;

-злочини проти правосуддя-1.

      З усього числа розглянутих кримінальних проваджень  надійшло 120 з обвинувальним актом;

-провадження за клопотанням про звільнення від відповідальності-2;

-провадження у формі приватного обвинувачення -20;

-проваджень щодо неповнолітніх-9.

     З числа розглянутих  становили:

 - про злочини невеликої тяжкості—45,про злочини середньої тяжкості-43,провадження про тяжкі злочини-34.

      До засуджених осіб застосовувались такі покарання:

 -позбавлення волі на певний строк -22 особи;

- арешт до 3 осіб;

-громадські роботи до 12 осіб;

-штраф до 27 осіб

-звільнено від покарання у зв»язку з випробуванням- 39 осіб.

    З числа засуджених осіб:

 –11 неповнолітніх, з яких 9 засуджено, а відносно 2 неповнолітніх провадження закрито;

 -  16 жінок, з яких 12 засуджених до різних покарань; відносно 4 жінок провадження закрито.

 *Цивільне судочинство:

    Протягом  2019  в провадженні Червоноармійського районного суду перебувало 475 цивільних справ та матеріалів ( у 2018 р. - 516), з них розглянуто - 408 ( у 2018 р. - 467),  залишок нерозглянутих справ та матеріалів на кінець звітного періоду - 67.

 З числа розглянутих справ:

 -336 справ позовного провадження;

-37 справ окремого провадження (справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи - 2; справи про визнання особи безвісно відсутньою - 1; справи, про встановлення фактів, що мають юридичне значення - 22; справи про визнання спадщини відумерлою - 6; справи, що виникають із сімейних правовідносин про надання права на шлюб -3);

-33 справи наказного провадження;

-2 заяви про перегляд заочного рішення;

-15 клопотань,заяв, подань у порядку  виконання  судових рішень;

- 1 доручення іноземного суду.

    З числа розглянутих справ позовного провадження  найбільшу кількість становили :

-справи у спорах, що виникають із земельних відносин-18 ( у тому числі визнання  незаконним акта, що порушує  право власності на земельну ділянку-4;

- про визнання права власності на земельну ділянку-2;

- спори, що виникають з договрів оренди-10;

-справи, що виникають із правочинів - 82 (найбільша кількість справ про стягнення банківського кредиту – 79);

-справи у спорах, що виникають  із відносин спадкування-92;

- справи, що виникають із житлових відносин-7;

-справи, що виникають із сімейних правовідносин-121;

-справи,що виникають із трудових правовідносин- 4.

    З числа розглянутих цивільних справ, видано-344 виконавчих документів на суму- 227 284 грн, з них - про стягнення судового збору  на суму – 143 998 грн.

  Кількість закінчених провадженням цивільних  справ у строк понад 3 місяці до 1 року –37справ, понад 1 рік до 2 років включно – 0 справ.

    Щодо справляння судового збору в цивільних справах, то слід відмітити, що протягом 2019 року судовий збір було сплачено по 305 заявах на суму 344 667 грн., повернуто судовий збір по 16 заявах на суму 15 668 грн.; присуджено до стягнення судового збору за рішенням суду у Державний бюджет по 70 заявах на суму 40 664 грн.; звільнено від сплати судового збору позивачів по 107 заявах на суму 77 999 грн..      

      В 2019 році справ про адміністративні правопорушення - усього перебувало на розгляді- 698 ( у 2018 р.-442), кількість повернутих- 212, розглянуто - 448 ( у 2018р- 432), залишок на кінець звітного періоду- 38.

-  порушення правил використання  об»єктів тваринного світу-11;

- порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів-32;

- керування транспортними засобами в стані алкогольного сп»яніння- 81;

-дрібне хуліганство- 25;

-вчинення домашнього насильства-128;

- несплата аліментів-10;

-невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов»язків щодо виховання дітей-79;

-порушення правил адміннагляду- 17.

З числа адміністративних стягнень, що винесені судом були :

-попередження -29;

-штраф-239;

-громадські роботи-30;

-суспільно корисні роботи – 8;

-адмінарешт – 1;

Позбавлення спеціального права керування транспортним засобом - застосовано до 30 осіб; конфісковано предмети у 5 осіб.

   Сума накладеного штрафу, як виду покарання становила – 530 196 грн., а сплачено 102 146 грн.

 *Справи, що розглядаються в порядку КАС України

   Протягом звітного періоду до районного суду надійшло 10 справ даної категорії, розглянуто – 9 ( в 2018р.-8 ), 1 справу повернуто.

   З числа розглянутих: справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки,зокрема у сфері дорожнього руху та перевезення пасажирів) повернуто.

    З проведенного узагальнення вбачається, що кількість справ по надходженню та по розгляду по суті значно зросла з 2018 роком.

     Щодо скасованих та змінених апеляційною та касаційною інстанцією рішень ухвалених Червоноармійським районним судом Житомирської області  протягом 2019 року , слід  зазначити, що:

     З числа  рішень  у справах, що розглядаються в порядку КАС України, протягом 2019 року  в апеляційній  та касаційній інстанції рішення суддів Червоноармійського районного суду не оскаржувались .

    З числа рішень у справах про адміністративні правопорушення  у 2019 р. оскаржувались   рішення у 5 справах, з яких 3 рішення суду першої інстанції залишено без змін, по 1 апеляційнйій скарзі відмовлено у відкритті провадження, 1- постанова суду першої інстанції скасована у справі за № 292\347/19 (суддя Рябенька Т.С.).

    З числа  цивільних справ  протягом 2019 року в апеляційній інстанції оскаржувалось 28 рішень Червоноармійського районного суду Житомирської області .З них: 5 -рішень скасовано;1- змінено ; 1 - апеляційна скарга повернута, та по 1 апеляційній скарзі поовадження закрито. Решта рішень суду першої інстанції залишено без змін.

   З числа кримінальних проваджень, протягом 2019 року.  в апеляційній інстанції оскаржувались 20 вироків Червоноармійського районного суду Житомирсмької області, з яких :

    - скасовано  5;

   - змінено -2;

   - закрито провадження по 1  апеляційній скарзі, решта залишено без змін.

 Підготувала:

Заст. керівника апарату суду                                           С.І.Степанчук

 

 

                           УЗАГАЛЬНЕННЯ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ

                  РОЗГЛЯДУ СУДОМ СПРАВ ПРО ЗЛОЧИНИ ПРОТИ

                                ВЛАСНОСТІ  ЗА 2019 РІК

 Злочини проти власності становлять одну із найпоширеніших і найнебезпечніших груп злочинних діянь, оскільки вони посягають на одне із найцінніших соціальних благ – право власності. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за свою волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Передбачення в одному розділі Особливої частини КК України відповідальність за всі посягання на власність незалежно від її форми забезпечує всім суб’єктам права власності однаковий кримінально-правовий захист, як того вимагають Конституція України та Цивільний Кодекс. За суб’єктом здійснення права власності чинне законодавство виокремлює: а) право власності Українського народу; б) право державної власності; в) право комунальної власності; г) право колективної власності (у т.ч. підприємств, громадських організацій та інших об'єднань громадян);  д) право приватної власності, у   т.ч. право спільної власності подружжя, членів сім'ї, осіб, що ведуть селянське (фермерське) господарство; е) право власності інших держав, їх юридичних осіб, спільних підприємств та міжнародних організацій.

Родовим об'єктом злочинів, передбачених розділом VI Особливої частини КК України, є право власності, зміст якого становлять володіння, користування і розпорядження своїм майном.

Додатковими обов’язковими об’єктами злочинів, що вчинюються з використанням насильства або погрози його застосування (насильницький грабіж, розбій, вимагання, погроза знищення майна), виступають здоров'я, життя, психічна або фізична недоторканність людини. При знищенні чи пошкодженні майна додатковим факультативним об’єктом можуть виступати громадський порядок, екологічна безпека.

Предметом абсолютної більшості злочинів проти власності закон називає майно – речі матеріального світу, яким притаманні специфічні ознаки фізичного, економічного та юридичного характеру.

 

В ході проведення узагальнення встановлено, що в Червоноармійському районному суді у 2019 році перебувало в провадженні 78 справ відносно 88 осіб, щодо злочинів проти власності. Розглянуто справ 55, у тому числі із постановленням вироку судом розглянуто 53 справи відносно 61 особи, з них із затвердженням угоди про примирення 21 справа, визнання винуватості 1 справа, закриттям провадження у справі 2 справа відносно 2 осіб. Залишок нерозглянутих справ на кінець звітного періоду становить 23 справ щодо 25 осіб.

 Відповідно до вироків, що набрали законної сили, у 2019 р. суд засудив за злочини проти власності 61 особу, з яких: за ст. 185 КК України - 59, ст.190 КК України – 2.

 

                      Дані справи розглядались суддями:   

                                                                                                     

  Гуц О.В.              –  29 справ;                                           

  Рябенькою Т.С.   – 26 справ.

 

  Засуджених за злочини проти власності вчинили їх у віці:

          від 16 років до 18 років – 7 осіб,

         від 18 років до 25 років – 14 особи,

         від 25 років до 30 років – 11 осіб,

         від 30 років до 50 років – 22 осіб,

         від 50 років до 65 років – 7 особи.

   На час вчинення злочину не працювали 55 осіб. 6 осіб працювали.

  Особи з інвалідністю – 2 .

  Особи, які мали судимість – 18 .

  У стані алкогольного сп'яніння злочин вчинив 4 засуджений.

 Якість досудового слідства у справах зазначеної категорії загалом задовільна.

                              Розгляд судом справ про злочини проти власності

 У ст. 185 КК України (Крадіжка) передбачено відповідальність за таємне викрадення чужого майна. Таємним вважається таке викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілих чи інших осіб. Як правило, крадіжка вчинюється за відсутності будь-яких осіб (власників, володільців майна, осіб під охороною яких воно перебуває, очевидців тощо).

           Наприклад, Червоноармійський районний суд Житомирської області вироком від 20.09.2019 р. визнав винним Г. за ч. 1 ст. 185 КК України. Згідно з вироком 7 травня 2019 року, близько 15-ї години 25 хвилин Г., проходячи по вул.Незалежності в смт.Пулини Житомирської області помітив велосипеди, припарковані на території Пулинської селищної ради, та вирішив таємно викрасти один із них.

        Реалізуючи свій злочинний умисел, того ж дня, без розриву у часі, Г., пройшов на територію селищної ради. Переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи незаконно збагатитися за рахунок чужого майна, переконавшись у відсутності сторонніх осіб та господаря, які б могли перешкодити вчиненню злочину, Г., підійшов до велосипеда, який належить О., та умисно, таємно його викрав.

      З викраденим майном Г., залишив місце вчинення злочину та у подальшому розпорядився  ним на власний розсуд, спричинивши О. майновий збиток на загальну суму 2500,0 грн..

Суд вірно кваліфікував дії підсудного за ч. 1 ст. 185 КК України – таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

 Крадіжкою визнається також протиправне вилучення чужого майна і тоді, коли воно здійснюється у присутності потерпілого або інших осіб (наприклад, ці особи спостерігають за діями винного на певній відстані), але сам винний не усвідомлював цього моменту і вважав, що діє таємно від інших осіб. Таємним також визнається викрадення, яке вчинюється у присутності потерпілого або інших осіб, але не помітно для них.

Так, Червоноармійський районний суд Житомирської області вироком від 25.10.2019 р. визнав винним Т. за ч.1 ст. 185 КК та призначив йому узгоджене між обвинуваченим та потерпілим покарання у вигляді 180 годин громадських робіт за те, що Т. знаходячись у домоволодінні  Г.  шляхом вільного доступу, з кишені куртки, що висіла в шафі кімнати останнього,  умисно, таємно викрав гроші, завдавши гр. Г. матеріальної шкоди.

Таємним викрадення є і у випадку, коли воно вчинюється у присутності потерпілого чи інших осіб, які через свій фізіологічний чи психологічний стан (сон, сп’яніння, непритомність, малолітство, психічне захворювання тощо) не усвідомлюють факту протиправного вилучення майна: не можуть правильно оцінити і розуміти зміст, характер і значення дій винного.

Предметом шахрайства (ст. 190 КК України) може бути як чуже майно, так і право на таке майно. Право на майно може бути закріплене у різних документах, наприклад, цінних паперах, довіреностях на право розпорядження майном, боргових зобов’язаннях, заповітах тощо. Особливістю шахрайства є те, що винний заволодіває чужим майном, спонукаючи самого потерпілого шляхом обману чи зловживання довірою до передачі йому чи уступки права на майно.

Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого. Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри з боку потерпілого: для заволодіння чужим майном чи правом на нього винний використовує особливі довірчі стосунки, які склалися між ним та власником чи володільцем майна.

         Так, у провадженні Червоноармійського райсуду Житомирської області знаходилася кримінальна справа за обвинуваченням Б. за ч. 1 ст. 190 КК. З матеріалів справи вбачалося, що обвинувачений Б. знаходився на робочому місці, у кабіні трактора, марки Т-150-К,  виник умисел направлений на неодноразове заволодіння майном, шляхом обману, а саме дизельним паливом, з баку вказаного трактору, який знаходився на території кар"єру №8 в смт.Іршанськ Хорошівського району Житомирської області, належного Філії «….». Реалізовуючи свій злочинний умисел, Б., діючи умисно, усвідомлюючи характер своїх злочинних посягань, у вказаний день та час, перебуваючи в кабіні вказаного трактора, який знаходився на території кар"єру №8 в смт.Іршанськ Хорошівського району Житомирської області, шляхом обману, власною рукою вніс неправдиві відомості до подорожнього листа №2179 від 08 - 12.04.2019 року щодо використання 185 літрів дизельного пального ДТ-3-Євро5-ВО, під час виконання робіт на вказаному тракторі згідно посадових обов"язків. Разом з тим, останній фактично використав 150 літрів вказаного пального. Внаслідок чого, в баку вказаного трактору залишилося 35 літрів необлікованого дизельного палива, належного Філії "…". Викраденим дизельним паливом Б., розпорядився на власний розсуд, а саме перевіз його до гаражного приміщення. Своїми злочинними діями Б. заподіяв Філії "…" матеріального збитку на загальну суму 1574 грн. 74 коп..

        Таким чином, суд вірно визначивши кваліфікацію дій підсудної за ч.1 ст. 190 КК України -  у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайстві).

 До ознак, залежно від наявності яких виділяються кваліфіковані та особливо кваліфіковані види корисливих злочинів проти власності, закон відносить вчинення таких діянь: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) організованою групою; 4) у великих розмірах; 5) особливо великих розмірах; 6) із заподіянням значної шкоди потерпілому.

Згідно з приміткою 1 до ст. 185 КК України крадіжка, грабіж, вимагання, шахрайство, привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем визнаються вчиненими повторно, якщо вони вчинені особою, яка раніше вчинила будь-який із цих злочинів, розбій (ст.187 КК України) чи викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем (ст. 262 КК України).

Вивчення та узагальнення судової практики з питань кваліфікації повторності злочинів засвідчило, що судом розглядалися кримінальні справи і вирішувалися зазначені питання правильно та відповідно до вимог кримінального законодавства (статті 32, 33, 35 КК України) і положень теорії кримінального права.

До обставин, що обтяжують крадіжку, грабіж і розбій, віднесено також вчинення цих злочинів із проникненням у житло, інше приміщення чи сховище.

 Аналізуючи справи про злочини проти власності не можна не згадати про потерпілих, які являються основною ланкою (причиною) при порушенні кримінальної справи даної категорії та розгляду їх в суді. Зокрема, по злочинам проти власності проходило 49 потерпілих - осіб, з яких жінок – 24, чоловіків – 25, вік потерпілих від 18 років і старше. Усім їм заподіяно матеріальної та моральної шкоди. Кількість юридичних осіб, яким заподіяно шкоду – 1. Матеріальної та моральної шкоди по всім категоріям справ про злочини проти власності заподіяно на суму 113052 грн., з них фізичним особам на суму 112269 грн..

Цивільний позов може бути пред'явлений як під час досудового слідства і дізнання, так і під час судового розгляду справи, але до початку судового слідства.

Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальній справі, а також особа, цивільний позов якої залишився без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

Також слід зазначити, що серед вивчених справ у багатьох випадках потерпілі не заявляли позови про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

                                                     Призначення покарання

 Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання за вчинення злочинів суд повинен врахувати ступінь тяжкості цього злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нею нових злочинів.

Згідно зі статистичними даними, у 2019 р. за вчинення злочинів, передбачених статтями 185 - 190 КК України Червоноармійським районним судом Житомирської області призначено покарання у виді позбавлення волі 8 особам. За сукупністю злочинів та сукупністю вироків призначено покарання 8 особам. Звільнено від покарання з випробуванням – 30 осіб. Накладено судом штраф на 16 осіб. Громадські роботи застосовано до 3 осіб. Арешт застосовано до 2 осіб.

Аналізуючи наведенні дані можна зробити висновок про те, що зросла кількість кримінальних справ, в яких особи обвинувачуються за вчинення злочинів проти власності. Злочини вчинюються в стані алкогольного сп`яніння, крім того у період відбуття особою іспитового строку, з корисливих мотивів, маючи не зняту чи непогашену судимість, часто не задумуючись про наслідки вчиненого, які для правопорушника звичайно є негативним, але справедливими. Вагомим фактором у вчиненні громадянами України злочинів проти власності є соціальне становище та матеріальний стан вищевказаних громадян.

Крім того, проведене узагальнення засвідчило, що при розгляді зазначеної категорії справ судді вірно застосовують норми матеріального та процесуального права. Усі справи розглянуті у встановлені строки, порушення не допускаються.

             Помічник судді                                                Ю.В.Невмержицька

                    

                          Узагальнення судової практики розгляду

                          судом справ в 2019 році у сфері сімейних

                                        правовідносин

 Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 5 СК України держава бере на себе обов'язок щодо охорони сім'ї, дитинства, материнства та батьківства, а також створення умов для зміцнення сім'ї. Це головне загальне положення, яке стосується сім'ї, визначає її значення в суспільстві та ставлення до неї держави. Держава здійснює по відношенню до сім'ї державну політику, яка є складовою соціальної політики України. Мета державної сімейної політики полягає у забезпеченні сприятливих умов для всебічного розвитку сім'ї та її членів, найповнішої реалізації сім'єю своїх функцій і поліпшення її життєвого рівня, підвищення ролі сім'ї як основи суспільства.

Саме на суди покладається забезпечення можливості збереження сім’ї, недопущення порушення права дитини на утримання після розірвання шлюбу, забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток.

 Протягом 2019 року до Червоноармійського районного суду Житомирської області надійшло 123 цивільних справ відносно спорів що виникають з сімейних правовідносин (залишок нерозглянутих справ на початок звітного періоду 13 справ): із зазначеної кількості розглянуто 103 справи, по 94 справах позов було задоволено, по 37 справах судом виносилось заочне рішення в порядку встановленою статтею 280 ЦПК України, по 7 - залишено без розгляду.      На кінець звітного періоду 20 справ перебувало у залишку, з яких у 1 справі провадження зупинено.

 До спорів , що виникають із сімейних правовідносин відносяться:

- спори про розірвання шлюбу;

- спори про стягнення аліментів;

- спори про встановлення батьківства або материнства;

- спори про позбавлення батьківських прав;

- спори про визнання шлюбного договору недійсним;

- спори повернення дітей до країни постійного місця проживання;

- спори про надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за межі України.

 У 2019 році в провадженні Червоноармійського районного суду Житомирської області знаходилось 64 справ про розірвання шлюбу, з них 56 розглянуто, із задоволенням позову - 50 справ, по 15 справах судом виносилось заочне рішення, залишено без розгляду – 6 справ. Станом на кінець звітного періоду 8 справ перебували у залишку, з яких у 1 справі провадження зупинено.

 

Суд при розгляді справ зазначеної категорії використовував надану йому законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей, у межах встановленого ч.7 ст.240 ЦПК України шестимісячного строку за обґрунтованим клопотанням подружжя чи одного з них.

Питання про відкладення судового розгляду і визначення строку для примирення вирішувалось після з'ясування обставин справи з урахуванням фактичних взаємин подружжя, мотивів та причин розлучення шляхом постановлення ухвали в нарадчій кімнаті.

Основними причинами розірвання шлюбу сторони вказували:

1) непорозуміння між сторонами, різні характери і погляди на життя;

2) зловживання алкоголем з боку відповідача, сварки і бійки на ґрунті пияцтва;

3) небажання утримувати сім'ю і вести спільне господарство;

4) інші причини.

Рішення суду у справах про розірвання шлюбу відповідали вимогам ст. 265 ЦПК. У них, зокрема, було зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення наведенні відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах ДРАЦС (найменування органу, що зареєстрував шлюб, дата реєстрації, номер актового запису), прізвища подружжя до шлюбу і згідно зі свідоцтвом про його реєстрацію, рішення про залишення прізвища особі, яка змінила його під час реєстрації шлюбу, чи відновлення дошлюбного прізвища.

Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими. З цією метою суд при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно й всебічно з'ясовував фактичні взаємини подружжя, мотиви та причини розлучення, забезпечував участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін та вживав заходів до примирення подружжя.

  2019 році у провадженні Червоноармійського районного суду Житомирської області перебувало 30 цивільних справ про стягнення аліментів, з них 25 справ розглянуто, із задоволенням позову 24, по 14 справах судом виносилось заочне рішення, залишено без розгляду – 1 справа. Станом на кінець звітного періоду 8 справ перебували у залишку .

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов"язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.  Обов'язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов'язання батьків, при цьому цей обов'язок покладається як на матір дитини, так і на батька.                                                              Згідно ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов"язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов"язків щодо дитини.                                                       Відповідно до частин 2, 3 ст.181 СК України, за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ч.2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.   

Відповідно до ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.    

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.  

Переважна кількість позовів подається на стягнення аліментів на двох неповнолітніх дітей.

Визначена законодавчо частка заробітку (доходу) платника аліментів на двох неповнолітніх дітей складає 1/3, яка не може бути меншою 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.                                      

 Пунктом 3 ст.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» встановлено, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров"я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у останнього інших малолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.                                                                                                       Згідно положень ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров"я та матеріальне становище дитини, стан здоров"я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів виплати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.                Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.                                                                                             Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.                                                                    Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.      

Відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред"явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв"язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.                                             Крім того, судом роз`яснювалося сторонам, що відповідно до ч.1 ст.192 Сімейного Кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.                                                                                                                                                

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України з метою забезпечення інтересів неповнолітніх дітей, суд допускає до негайного виконання рішення в частині стягнення аліментів - суми платежу за один місяць.          

Позовні заяви про стягнення аліментів в основному відповідали вимогам чинного законодавства, до них додавалися необхідні документи. У деяких справах інформація про місце перебування та роботи отримувалася зі слів позивача, оскільки відповідач знаходився на заробітках або працював у приватних підприємців без належного оформлення.

Справи про стягнення аліментів розглядалися у строки, встановлені законодавством.

 Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належного виховання своїх дітей. Такий захід може застосовуватися тільки за рішенням суду. Конституція України гарантує дітям усі права, необхідні для їхнього розвитку і життя.

Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого — заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов’язки стосовно дитини. Частиною 1 ст. 164 СК встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав.

Зокрема, мати, батько можуть бути позбавленні батьківських прав, якщо вони:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Кожна дитина має право на проживання в сім’ї разом з батьками, або з одним із них, на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї з народження.

        Відповідно до ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов"язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім"ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов"язані піклуватися про здоров"я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.                    

     Згідно ст.155 цього ж Кодексу здійснення батьками своїх прав та виконання обов"язків мають ґрунтуватись на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.                 

       Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України від 13 січня 2005 р. № 2342-ІУ «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» органами опіки та піклування є державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад. Відповідно до ч.1 ст.12  цього ж Закону безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей.

     Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

     Верховний Суд України в ч.2 п.16 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року наголосив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

 

Так у 2019 році у провадженні Червоноармійського районного суду Житомирської області перебувало 16 справ зазначеної категорії , з них 14 справ розглянуто, із задоволенням позову 14 справ, по 6 справах судом виносилось заочне рішення. Станом на кінець звітного періоду 2 справи перебували у залишку .

При розгляді справ даної категорії суд чітко дотримувався вимог Конституції України та законів України інших нормативно правових актів.

При розгляді справ про позбавлення батьківських прав до участі в судовому засіданні згідно із ч. 4 ст. 19 СК України та Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" обов’язково залучається орган опіки та піклування. Відповідно до положень ст. 19 СК України орган опіки та піклування обов’язково подавав до суду письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Справи про позбавлення батьківських прав відповідно до ст. 27 ЦПК України розглядалися судами за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача, яке визначалося відповідно до ст. 29 ЦК України.

Усі справи про спори, що виникають із сімейних правовідносин розглядалась у встановлені законом процесуальні строки, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Рішення та ухвали судів відповідали вимогам, встановленим ЦПК України.

Судді в повній мірі досліджували обставини справи, визначали характер спірних правовідносин, завжди правильно визначали норму матеріального закону, який підлягав застосуванню до вказаних правовідносин, чітко і неухильного дотримувалися норм чинного законодавства при розгляді цивільних справ, забезпечуючи своєчасне вирішення питань відкриття провадження у справах, належну підготовку справ до розгляду, розгляд справ протягом розумного строку, підвищення особистої відповідальності за якісний та оперативний їх судовий розгляд, дотримання правил підсудності, належне складання та оформлення процесуальних документів, реагування на випадки порушення законодавства відповідними учасниками правових відносин.

У мотивувальній частині рішення судді викладали встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових, майнових та немайнових вимог, чітко викладали резолютивну частину, яка повинна містити висновки по суті не забуваючи при цьому зазначати в ній висновок суду про розподіл судових витрат.

Проблемних питань при вирішенні спорів що виникають з сімейних правовідносин у суддів Червоноармійського районного суду Житомирської області не виникало.

 

 

    Помічник судді                                               Ю.В.Невмержицька

 

 

УЗАГАЛЬНЕННЯ ЩОДО РОЗГЛЯНУТИХ СПРАВ

ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИМ РАЙОННИМ СУДОМ

ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ ПРОТЯГОМ 2018 РОКУ

Протягом 2018 року в провадженні Червоноармійського районного суду Житомирської області знаходилося 1502 справ та матеріалів, розглянуто - 1432, залишок нерозглянутих справ і матеріалів на початок звітного періоду становив - 90 справ,залишок справ та матеріалів на кінець звітного періоду- 89. Кількість справ та матеріалів, що перебувають на розгляді понад 1 рік на кінець звітного періоду—4, що становить 4,49% від загальної кількості справ. Відсоток розгляду справ становить 100,07%. Середня кількість розглянутих справ та матеріалів на одного суддю - 716. Середня тривалість розгляду справи - 24 дні.

По категоріях та видах судочинства:

*кримінальне: перебувало в провадженні - 535 справ та матеріалів, розглянуто -508 справ та матеріалів, залишок на кінець звітного періоду - 27.

З цього числа :

Найбільша кількість кримінальних проваджень розглянута судом :

З числа розглянутих кримінальних проваджень-10 щодо неповнолітніх.

З числа розглянутих кримінальних справ на рішення суддів було подано 18 апеляційних скарг протягом 2018 року , з яких 3 ще перебувають на розгляді, без змін залишено 9 рішень суддів та 6 рішень суддів скасовано .

З числа розглянутих справ, з порушеними строками призначення до підготовчого судового розгляду - 12 справ.

Причинами та фактами відкладення розгляду справ були: неприбуття обвинуваченого - 19; неприбуття захисника -4; неприбуття свідків та потерпілих - 11; неприбуття інших учасників процесу-10;нездійснення доставки підсудного,що перебуває під вартою -1.

Судом вживались заходи для своєчасного розгляду справи, серед яких:

**адміністративне: перебувало в провадженні - 9 справ , розглянуто -8, в залишку на кінець звітного періоду - 1 справа.

По даній категорії справ протягом 2018 року в апеляційну інстанції було подано 2 скарги на рішення суддів, якими рішення суддів першої інстанції залишені без змін.

*цивільне судочинство: перебувало в провадженні-516 справ та матеріалів, розглянуто-467, в залишку на кінець звітного періоду - 49, цього числа:

         справи наказного провадження-перебувало в провадженні - 43,розглянуто - 43;

справи окремого провадження-усього перебувало на розгляді- 43,розглянуто-42, решта залишок. З цього числа найбільшу кількість - 35 становили справи про встановлення фактів,що мають юридичне значення.

З числа розглянутих цивільних справ протягом 2018 року було подано 10 апеляційних скарг на рішення винесених суддями районного суду. З цього числа:

За вказаний період під час розгляду справ порушені процесуальні строки у 28 справах. Причини порушення строків,неявка учасників процесу та повторний їх виклик, 2 справи окремого провадження довгий час перебували на експертизі, а також відпустка головуючого у справі судді.

*справи про адміністративні правопорушення: перебувало в провадженні

З числа розглянутих справ про адміністративні правопорушення найбільшу кількість становили :

З числа розглянутих справ -242 особи притягнуто до адмінстративної відповідальності за скоєні адмінправопорушення, з цього числа особи працездатні, які не працювали і не навчалися-195.

Щодо даних по судовому збору, то слід відмітити, що протягом 2018 року фактично сплачено судового збору по 418 заявах на суму 683 грн. 854 коп. Повернено судового збору по 21 заяві на суму 368 грн. 310 коп. Присуджено до стягнення судового збору а рішеннями суду в Державний бюджет по 328 заявах на суму 135 грн. 694 коп. Звільнено від сплати судового збору по 99 заявах на суму 52 тис 393 грн.

Протягом 2018 року в апеляційній інстанції оскаржувалось одне рішення по даній категорії справ. Рішення суду першої інстанції в результаті розгляду залишено без змін.

Аналізуючи базові показники здійснення судочинства в порівнянні з 2017 роком (перебувало в провадженні усього 1 374 справ та матеріалів, розглянуто - 1 282 справи та матеріалів), слід зробити висновки, що надходження справ та матеріалів у 2018 році зросло, і відповідно навантаження на суддів районного суду, яких фактично працює 2 ( по штату 3) також зростає.

     Заступник керівника апарату суду                                    С.І.Степанчук

                    

 

 

 

УЗАГАЛЬНЕННЯ  ЩОДО РОЗГЛЯНУТИХ  СПРАВ

ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИМ РАЙОННИМ СУДОМ

ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ ПРОТЯГОМ  1 ПІВРІЧЧЯ 2018 РОКУ

 

*Кримінальне судочинство :

 

   Протягом першого півріччя 2018 року  перебувало на розгляді  усього -250 кримінальних проваджень, заяв,подань,  з них розглянуто -229, в залишку – 21. З цього числа:

-справ кримінального провадження -78, розглянуто -60, залишок нерозглянутих -18;

-клопотань,скарг,заяв під час досудового розслідування-151,розглянуто-148,залишок нерозглянутих-3;

-справ в порядку виконання судових рішень- -перебувало на розгляді 20, розглянуто -20;

-справи про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами-1 , в тому числі розглянуто -1.

   Кількість справ, у яких зупинено провадження—2, в тому числі у зв»язку з розшуком-2.Не розглянутих  більше 10 діб з дня постановлення ухвали про призначення судового розгляду-1. З числа нерозглянутих у строк понад 6 місяців до 1 року – 3 справи.

   Загальна кількість  нерозглянутих матеріалів кримінального провадження, за якими особа тримається під вартою і рахується за судом понад 6 місяців-1.

    Причинами відкладення розгляду справ були :

-неприбуття обвинуваченого-31;

-неприбуття захисника-6;

-неприбуття свідків, потерпілих-9;

-неприбуття інших учасників кримінального провадженя-2;

-з інших підстав—95.

    Заходами, що були вжиті судом для підвищення оперативності розгляду справ були:

- привід до обвинуваченого-13,з них невиконано привід - 5;

-застосовано судом привід свідків—2,з них невиконано привід – 1.

     До засуджених осіб застосовувались такі покарання:

-штраф накладено на 11 осіб, на  суму- 22610 грн;

-громадські роботи – до 11 осіб;

-арешт –до 2 осіб;

-позбавлення волі на певний строк –до 7 осіб;

-звільнено від відбування покарання з випробуванням 25 осіб.

      З  числа  розглянутих кримінальних проваджень найбільшу кількість становили:

-злочини проти життя та здоров»я -10

-злочини  проти власності -41.

     Кримінальні провадження, що надійшли до суду з обвинувальним актом становили -83, з них розглянуто -56;

-справи з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру -2,розглянуто-2;

-справи про застосування примусових заходів виховного характеру – 1 , розглянута-1;

-справи про звільнення від кримінальної відповідальності-1,розглянута -1;

-кримінальні провадження у формі приватного обвинувачення-6, розглянуто-6;

-справи щодо неповнолітніх,надійшло-5,розглянуто-6 .

     За вказаний період  надійшло на розгляд 132 клопотань від слідчих,прокурора, розглянуто -133( з урахуванням залишку на початок звітного періоду) .З числа розглянутих :

-про привід свідка- 1;

-про тримання під вартою—3;

-домашній арешт-1;

-про надання дозволу ,з метою приводу-4;

-про проведення обшуку-5;

-про тимчасовий доступ до речей і документів-24;

-про арешт майна—19;

-про скасування арешту на майно-7;

-інших клопотань-69.

   За вказаний період  до суду надійшло на розгляд  5 скарг на дії чи бездіяльність слідчого та прокурора ,розглянуто-7, з урахуванням залишів;

   -на рішення слідчого про закриття кримінального провадження-1,розглянуто -1

   -на рішення слідчого,прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих дій-1 ,розглянуто -1 ;заяв про відвід-5,розглянуто-5.

 

*Цивільне судочинство:

 

   Протягом першого півріччя 2018 року перебувало на розгляді усього-285справ ,розглянуто -225, в залишку – 60, з них:

-справ позового провадження-перебувало в провадженні-192,розглянуто-146,залишок нерозглянутих-46;

-справ окремого провадження-18, з них розглянуто-13, залишок нерозглянутих-5;

-заяв про видачу, скасування судового наказу- перебувало на розгляді-22, в тому числі розглянуто – 22;

-заяв про перегляд заочного рішення – 1,розглянуто-1;

-клопотань, заяв, подань у порядку виконання судових рішень-перебувало в провадженні-18, розглянуто-17, в залишку – 1.

   З числа  нерозглянутих цивільнизх справ  - перебувають  у провадженні понад 6 місяців до 1 року-1 справа, понад 1 рік- 1 справа.

   З числа розглянутих цивільних справ, видано-344 виконавчих документів на суму- 227 284 грн, з них про стягнення судового збору  на суму – 143 998 грн.

  Кількість закінчених провадженням справ у строк понад 3 місяці до 1 року – 14 справ, понад 1 рік до 2 років включно – 1 справа.

   З числа позовів,що надходили на розгляд  найбільшу кількість становили:

-справи ,що виникають із договорів—34;

-справи про спадкове право-43;

-справи,що виникають із сімейних правовідносин-56,з них:про розірвання шлюбу-24,про стягнення аліментів-20,про позбавлення батьківських прав-8.

 *Справи про адміністративні правопорушення-усього перебувало на розгляді- 191, розглянуто-185,залишок-6, з цього числа:

Справ про адмінправопорушення перебувало на розгляді-189, розглянуто -183, в залишку – 6. З них  щодо корупційних правопорушень-2,розглянуто – 2;

Справ в порядку виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення-перебувало на розгляді  -2,розглянуто-2.

З  числа розглянутих  справ найбільшу кількість становили :

-керування транспортними засобами в стані алкогольного сп»яніння-28;

-вчинення домашнього насильства в сім»ї-52.

 

*Справи, що розглядаються в порядку КАС України

Протягом звітного періоду до районного суду надійшло 5 справ даної категорії,розглянуто -5.

   Загальний відсоток розглянутих справ протягом першого півріччя 2018р. становить-99,69%. Середня кількість розглянутих справ на одного суддю-322, середня кількість справ та матеріалів, що перебували на розгляді в звітному  періоді з розрахунку на одного суддю-366.

    Протягом звітного періоду кількість заяв,скарг,судових рішень,у яких справлявся судовий збір -253. Розрахункова сума судового збору-206 006 грн. Фактично сплачена сума судового збору -490 696 грн по 159 заявах .Повернута  сума судового збору склала-13 954 грн по 9 заявах. Присуджена сума судового збору -23664 грн по 45 заявах. Звільнені від сплати судового збору позивачі по 47 заявах на суму 22967 грн.

 

                 Підготувала:

                Заст. керівника апарату суду                                 С.І.Степанчук

 

 

                   УЗАГАЛЬНЕННЯ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ РОЗГЛЯДУ   

          ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИМ РАЙОННИМ СУДОМ  ЖИТОМИРСЬКОЇ               

            ОБЛАСТІ  СПРАВ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ  ПРАВОПОРУШЕННЯ 

              ЩОДО ВЧИНЕННЯ НАСИЛЬСТВА В СІМ»Ї ,  НЕ  ВИКОНАННЯ

                          ЗАХИСНОГО ПРИПИСУ АБО НЕПРОХОДЖЕННЯ                           

                                   КОРЕКЦІЙНОЇ   ПРОГРАМИ

                                        Мною, помічником судді Червоноармійського районного суду Житомирської області Невмержицькою Ю.В., у відповідності з планом роботи суду за друге півріччя 2016 року було проведено узагальнення судової практики по розгляду справ про адміністративні правопорушення щодо вчинення насильства в сім»ї, не виконання захисного припису або не проходження колекційної програми.

       В ході проведення узагальнення встановлено, що за друге півріччя 2016 року до Червоноармійського районного суду Житомирської області не поступило жодної справи про не виконання захисного припису або не проходження корекційної програми. Надійшло 30 справ про адміністративні правопорушення за ст.173-2 КУпАП  щодо вчинення насильства в сім»ї, з них: повернуто для належного оформлення  - 1 справу;   розглянуто – 29.

            Дані справи розглядались суддями:                                                                                                       Куликом П.О.    – 10 справ                                                                                                  Гуц О.В.             – 20 справ.

Із загальної кількості розглянутих справ даної категорії накладено адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт на 28 осіб, закрито справу у зв»язку з звільненням адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення  відносно  1 особи.

Більшість правопорушників що вчинили насильство в сім»ї - вчинили їх у віці від 20 до 40 років –  21 особа. На час вчинення правопорушення не працювали 28 осіб. Особи, які повторно притягувались до адміністративної відповідальності протягом року  –  8 осіб.  У стані алкогольного сп'яніння правопорушення вчинили - 2 особи. Мали на утриманні неповнолітніх дітей – 11 осіб.

        Вчинення насильства в сім’ї, невиконання захисного припису або не проходження корекційної програми (ст. 173-2 КУпАП) тягнуть за собою громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин або  адміністративний арешт на строк до семи діб.

      Такі діяння вчинені вдруге, тягнуть за собою громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

      Проведений аналіз розгляду справ щодо вчинення насильства в сім»ї показав, що основні причини скоєння таких злочинів полягають у соціальних проблемах – відсутності житла, роботи, коштів для задоволення мінімальних потреб сім’ї, алкоголізм одного з членів сім’ї. Серед загальної статистики вчинення насильства в сім’ї переважає фізичне насильство над жінками з боку чоловіків або співмешканців. Наступну сходинку займає фізичне насильство над дітьми, психологічне насильство над дітьми, психологічне насильство над жінками з боку чоловіків.

       З метою протидії насильству в сім’ї центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді систематично проводяться зустрічі в територіальних громадах, зокрема семінари з головами та секретарями сільських і селищних рад, дільничними інспекторами поліції, медичними працівниками та педагогами. Крім того, здійснюється обстеження умов проживання, утримання і виховання дітей в сім’ях, які опинилися в складних життєвих обставинах.

      Тривалий час проблема насильства в сім’ї вважалася прерогативою усталених звичаїв та традицій і залишалася поза сферою правового регулювання. Будь-яке втручання у сімейні стосунки з боку держави та суспільства вважалося порушенням таємниці приватного життя та категорично не припускалося. Таке становище призвело до певного свавілля у сфері сімейних відносин та перетворення їх на область латентних правопорушень, які залишалися поза увагою компетентних органів державної влади.

     Вперше на світовому рівні проблема сімейного насильства була актуалізована завдяки активним спільним діям міжнародного руху у захист прав жінок, оскільки саме жінки склали найбільш уразливу та незахищену групу, що страждала від насильницьких дій з боку членів своєї родини (батьків, чоловіків, братів тощо). Отже, на початковому етапі запобігання насильству в сім’ї увійшло в поле зору світової спільноти як складова подолання насильства щодо жінок в цілому.

     Історія боротьби з насильством щодо жінок як міжнародна проблема — це історія злиття двох напрямків правозахисту: прав людини і прав жінок. Результати активності жіночого руху на міжнародному рівні відобразилися у хронології конференцій, у текстах декларацій і конвенцій ООН, резолюцій регіональних міжнародних організацій, інших міжнародних документів останніх десятиріч, серед яких перш за все слід виділити Конвенцію ООН про ліквідацію усіх форм дискримінації стосовно жінок (Жіночу Конвенцію).

     Активність міжнародного руху по боротьбі з насильством щодо жінок, а також міжнародно-правові зобов’язання, які взяли на себе держави, сприяли актуалізації цієї проблеми на національному рівні. Україна стала однією з небагатьох держав колишнього СРСР, що відреагували на рух із захисту прав жінок змінами у своїй державній політиці.

       У результаті плідної співпраці парламентарів України з активістами жіночого та молодіжного руху України був прийнятий Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» від 15.11.01 — перший серед країн СНД та Східної Європи комплексний нормативний акт, спрямований на запобігання цьому соціально негативному явищу. Вищеназваний Закон визначає правові й організаційні основи попередження насильства в сім’ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї. Закон набув чинності з 19.03.2002року — через три місяці з моменту його офіційного опублікування.

      Особливо слід підкреслити, що Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» зорієнтований саме на попередження цього негативного явища на його початковій стадії, поки конфлікт між сторонами не призвів до непоправних наслідків. У разі, коли насильство в сім’ї мало місце, члени сім’ї, винні в його скоєнні, притягуються до кримінальної, адміністративної або цивільно-правової відповідальності згідно з чинним законодавством. Інноваційний характер Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», необхідність розроблення механізму застосування його положень на практиці зумовили підготовку Науково-практичного коментарю до Закону України «Про попередження насильства в сім’ї».

      Насильством в сім’ї, відповідно до статті 1 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», визнаються будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю. Таким чином, можна виділити наступні обов’язкові ознаки насильства в сім’ї:

    1) особами, що страждають від сімейного насильства, можуть бути тільки члени сім’ї (тобто цей Закон не поширюється на сусідів, співмешканців, у тому числі розлучених осіб, що продовжують спільно проживати, осіб, що зустрічаються, але не перебувають у шлюбі тощо);

    2) діяння насильника повинне бути протиправним (тобто суперечити нормам чинного законодавства);

    3) діяння призвело або могло призвести до порушення прав члена сім’ї як людини та громадянина;

    4) вина насильника повинна виявлятися у формі умислу, а не необережності.

        В Розділі I Закону «Загальні положення» містяться визначення  термінів, що вживаються в Законі: насильство в сім’ї та його форми; жертва насильства в сім’ї, попередження насильства в сім’ї, реальна загроза вчинення насильства в сім’ї, захисний припис, віктимна поведінка щодо насильства в сім’ї, під якою розуміється поведінка потенційної жертви насильства в сім’ї, що провокує насильство в сім’ї, тощо.

     За спрямованістю дій Закон виділяє чотири види насильства: фізичне, сексуальне, психологічне та економічне, — розкриваючи зміст кожного із зазначених видів насильства:

    фізичне насильство в сім’ї — умисне нанесення одним членом сім’ї іншому члену сім’ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров’я, нанесення шкоди його честі і гідності;

     сексуальне насильство в сім’ї — протиправне посягання одного члена сім’ї на статеву недоторканість іншого члена сім’ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім’ї;

      психологічне насильство в сім’ї — насильство, пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого члена сім’ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими на­вмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров’ю;

     економічне насильство в сім’ї — умисне позбавлення одним членом сім’ї іншого члена сім’ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я.

     Законом передбачено, що здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї в межах наданих їм повноважень покладається на:

1) спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї, яким визначено Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту, а також відповідні управління місцевих державних адміністрацій;

2) службу дільничних інспекторів міліції та кримінальну міліцію у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ;

3) органи опіки і піклування;

4) спеціалізовані установи для жертв насильства в сім’ї, тобто кризові центри для жертв насильства в сім’ї та членів сім’ї, стосовно яких існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї, а також центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї.

      Підставами для вживання заходів з попередження насильства в сім’ї виступають:

- заява про допомогу жертви насильства в сім’ї або члена сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї;

- висловлене жертвою насильства в сім’ї або членом сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї, бажання на вжиття заходів з попередження насильства в сім’ї у разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто;

- отримання повідомлення про застосування насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім’ї.

        Заява та повідомлення про застосування насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення приймаються управліннями у справах сім’ї та молоді місцевих державних адміністрацій, відповідними відділами виконавчих комітетів місцевих рад, а також службою дільничних інспекторів міліції або кримінальною міліцією по справах неповнолітніх органів внутрішніх справ за місцем проживання постраждалого, які в межах своїх повноважень приймають передбачені Законом запобіжні заходи щодо насильства в сім’ї.

        Такими заходами виступають:

- офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї;

- офіційне попередження про неприпустимість віктимної поведінки щодо насильства в сім’ї;

- узяття на профілактичний облік і зняття із профілактичного обліку членів сім’ї, що здійснили сімейне насильство;

- захисний припис.

     Принципово новим юридичним поняттям для України є захисний припис. Він являє собою запобіжний захід і не є ані видом покарання, ані іншим засобом юридичної відповідальності. Захисним приписом особі, у відношенні якої він винесений, може бути заборонено:

- чинити конкретні акти насильства в сім’ї;

- отримувати інформацію про місце перебування жертви насильства в сім’ї;

- розшукувати жертву насильства в сім’ї, якщо жертва насильства в сім’ї за власним бажанням перебуває у місці, що невідоме особі, яка вчинила насильство в сім’ї;

- відвідувати жертву насильства в сім’ї, якщо вона тимчасово перебуває не за місцем спільного проживання членів сім’ї;

- вести телефонні переговори з жертвою насильства в сім’ї.

      Зазначені обмеження встановлюються на термін до 30 діб з дня погодження захисного припису з прокурором.

      Захисний припис може бути винесений до осудної особи, яка на момент винесення захисного припису досягла 16-річного віку та вчинила насильство в сім’ї, але лише  після отримання офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї. Захисний припис виноситься дільничним інспектором поліції або працівником кримінальної служби у справах неповнолітніх за погодженням з начальником відповідного органу внутрішніх справ і прокурором. Захисний припис не підлягає погодженню у разі наявності в діях особи, яка вчинила насильство в сім’ї, ознак злочину.

      Детальніше процедурні моменти застосування заходів з попередження насильства в сім’ї врегульовані на підзаконному рівні, зокрема Указом Президента України «Про Положення про Міністерство України у справах сім’ї, дітей та молоді» від 30.07.04             №852/2004, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім’ї або реальну його загрозу» від 26.04.03 № 616, Наказом Міністерства України у справах сім’ї, дітей та молоді, Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції щодо порядку взаємодії управлінь (відділів) у справах сім’ї та молоді, служб у справах неповнолітніх, центрів соціальних служб для молоді та органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї» від 09.03.04 № 3/235, Наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження заходів щодо виконання Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» та Примірного положення про центр медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї» від 23.01.04 № 38 та ін.

      При цьому законодавство України, предметом регулювання якого є попередження насильства в сім’ї та ліквідація його негативних наслідків, не обмежується зазначеними вище законодавчими актами. Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» закріплює заходи превентивного характеру, які застосовуються з метою попередження фактів насильства в майбутньому. Тому у випадку, коли дії щодо насильства в сім’ї становлять собою злочин чи інше правопорушення, стосовно особи, винної в його скоєнні, повинні застосовуватися заходи юридичної відповідальності, передбачені законодавством України.

      Законодавство України містить тільки одну спеціальну норму, що закріплює адміністративну відповідальність за насильство в сім’ї або невиконання захисного припису. Названі дії кваліфікуються за статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Стаття передбачає громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин або адміністративний арешт на строк до семи діб.

     Таким чином, законодавство про попередження насильства в сім’ї наділяє нас досить широкими можливостями щодо звернення до вказаних органів та установ за допомогою у ситуації сімейного насильства, що тягне за собою вжиття визначених заходів по його запобіганню. Проте законодавство з питань попередження сімейного насильства стане ефективним  інструментом захисту від насильства в родині лише за умови широкого доступу до інформації із проблеми профілактики насильства в сім’ї, плідного співробітництва громадських організацій та органів влади й місцевого самоврядування, а також активної протидії кожного з нас цьому принизливому для людської гідності явищу.  

 

У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я

         судової практики розгляду судом справ зі спорів з приводу реалізації           

                публічної політики у сфері соціального захисту за 2016 рік

      Одним із принципів правової держави є гарантування державою соціальних прав і свобод, які забезпечують людині гідний рівень життя та її соціальну захищеність. За своєю суттю ці права і свободи є, з одного боку, вимогами до держави, а з іншого - її обов'язками щодо підтримання життя особи та її соціальної захищеності. Соціальні питання, за їх невирішеності, є одним з небезпечних джерел, пов'язаних з національною безпекою, самим існуванням в майбутньому державних інститутів.

    Під соціальним захистом необхідно розуміти комплекс заходів, які здійснюють державні органи в різних сферах діяльності, спрямований на забезпечення доступу кожного члена суспільства до соціальних благ, усунення соціальної нерівності та підтримку найбільш незахищених членів суспільства. Певні особливості має соціальний захист окремих категорій громадян: війсь­ковослужбовців, інвалідів, держазних службовців, ветера­нів війни і праці, потерпілих від катастрофи на Чорно­бильській АЕС тощо.

    Соціальний захист має на меті поліпшення морального та матеріального забезпечення соціально вразливих верств населення, подолання бідності та зниження міри розшарування суспільства. Він включає такі напрями: 1) соціальне страхування; 2) соціальну допомогу; 3) державне пенсійне забезпечення; 4) недержавне пенсійне забезпечення.

     Одним із важливих напрямів державної політики у сфері соціального захисту населення є затвердження державних стандартів і державних соціальних гарантій, які встановлюються законами та іншими нормативно-правовими актами. До них належать встановлення: а) мінімальних розмірів оплати праці; доходів громадян; пенсійного забезпечення; б) визначення видів і розміру соціальних допомог; в) визначення розмірів соціальних виплат, що забезпечують рівень життя, не нижчий за прожитковий мінімум.

      Правовою основою публічного адміністрування в зазначеній сфері є закони України «Про пенсійне забезпечення», «Про зайнятість населення», «Про охорону праці», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», «Про реабілітацію інвалідів в Україні», «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

    Державне управління у сфері соціального захисту населення здійснюють Кабінет Міністрів України, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та їх виконавчі й розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи, які забезпечують проведення в життя державної політики у сфері надання соціальної допомоги населенню та інші державні органи відповідно до законодавства України.

     Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства.

    Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

   До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

 

      Досліджуючи показники судової практики розгляду адміністративних справ даної категорії, можна порівняти дані  за 2016 рік з 2015 роком.

     У 2016 році в провадженні Червоноармійського районного суду Житомирської області перебувало  на розгляді 36 справ, таких категорій:

    - 27 справ загальнообов»язкового державного  пенсійного страхування, у тому числі пенсійного страхування осіб звільнених з публічної служби (військової);

    - 1 справа управління, нагляду та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов»язкового державного соціального страхування;

    -  5 справ соціального захисту дітей війни;

    - 2 справи соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

    - 1 справа соціального захисту та зайнятості інвалідів.

    Тоді як у 2015 році перебувало на розгляді 9 справ, які відносяться до категорії  загальнообов»язкового державного  пенсійного страхування, у тому числі пенсійного страхування осіб звільнених з публічної служби (військової).

       З даного аналізу та вивчення справ вбачається, що у 2016 році судді Червоноармійського районного суду розглянули у чотири рази більше справ даної категорії, ніж у 2015 році.

      З числа справ, що перебували на розгляді суду у 2016 році (36 справ), було розглянуто 33, з прийняттям постанови 32, із задоволенням позову 27 справ, 1 справу було залишено без розгляду та 3 справи залишок нерозглянутих справ на кінець звітного періоду  

       Для порівняння, у 2015 році залишок на початок року становила 1 справа і 8 справ надійшло у даному році, які всі були розглянуті, по 8 справах було прийнято постанови, задоволено позови та 1 справу залишено без розгляду.

        Згідно статті 122 КАС України, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.  

       Встановлення і обмеження максимальних строків для розгляду адміністративної справи належить до важливих гарантій осіб, що звертаються до суду за захистом порушених прав чи інтересів.

      З практики Європейського суду вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин:

  1. Складність справи (характер фактів, які необхідно встановити, кількість свідків, можливе об»єднання справ, а також вступ у процес нових учасників);
  2. Поведінка заявника (сприяння пришвидшенню розгляду справи чи пасивне відношення до заходів суду для вирішення спору);
  3. Поведінка судових та інших державних органів (відкладення та зупинення розгляду у зв»язку з очікуванням результатів розгляду іншої справи, перерви в судових засіданнях у зв»язку із затримкою надання або збору доказів з боку держави).

       Для покращення якості та пришвидшення строків розгляду адміністративних справ суд повинен бути наділений  повноваженнями вимагати від сторін їх особистої присутності під час розгляду справи, надання ними необхідних, на думку суду документів, пояснень, контролювати явку свідків.

      В залишку на кінець 2016 року  перебувало 3 адміністративні справи, що свідчить про те, що судді не затягують розгляд справ, оперативно здійснюють виклики осіб, що беруть участь у справі, витребовують додаткові докази по справі та приймають обґрунтовані рішення.

     Підводячи підсумки здійсненого узагальнення, доцільно було б вказати, що виходячи з показників досліджених періодів, при розгляді справ зазначеної категорії судді Червоноармійського районного суду Житомирської області правильно застосовували  норми чинного законодавства, переважно у встановлені законом строки та відповідно до визначених процедур.       

 

 

userfiles/6 - 8 _00292_4_2013.xls

СУДОВА ПРАКТИКА РОЗГЛЯДУ ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИМ РАЙОННИМ СУДОМ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ СПРАВ ПРО СПАДКУВАННЯ  ЗА 2012 РІК

 

            Характерною ознакою сучасного періоду в Україні є існування приватної власності і ця обставина зумовлює зростання ролі спадкування як засобу набуття права приватної власності.

            Необхідно зазначити, що спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 02.09.1993 року «Про нотаріат» (із змінами та доповненнями), іншим законодавством. 01.03.2013 року була прийнята Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 «Про узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування».

            Із прийняттям і введенням в дію з січня 2004 року нового Цивільного кодексу України було внесено істотні зміни в підгалузь цивільного права - спадкове право. В Цивільному кодексу України значно збільшилась кількість норм, регулюючих спадкові правовідносини: в ЦК УРСР 1963 року було 40 статтей (розділ VІІ «Спадкове право»), в чинному Цивільному кодексі України – 92 статті.

            Відносини спадкування регулюються правилами ЦК 2003 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема правила Цивільного кодексу УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

            Статистичні дані свідчать про надходження на розгляд значної кількості справ про спадкування. Так, у 2012 році у провадженні Червоноармійського районного суду Житомирської області перебувало 113 справ про спадкове право, з них: залишок на початок 2012 року становив 7 справ, надійшло в звітному періоді 106 справ.

            В 2012 році розглянуто судом 112 справ даної категорії, в тому числі:  з ухваленням рішення 108 справ, із них позовні вимоги задоволені по 107 справах, відмовлено в задоволенні позову по 1 справі.

Із залишенням заяви без розгляду розглянуто 4 справи .    

Залишок нерозглянутих справ на кінець звітного періоду складав 1 справу.

Справи зазначеної категорії розглядались під головуванням суддів:

  -Кулика П.О. – 39 справ;    

  -Гуц О.В.- 49 справ;   

  -Рябенької Т.С. – 24 справи.

Якщо проаналізувати розглянуті судом справи за категоріями спорів, то вбачається, що найбільшу категорію справ займають позови про визнання права власності у порядку спадкування -  86 справ, визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини – 24 справи та за скаргами на постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій – 2 справи.

Справи про спадкування розглядаються судом за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов»язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

             В частині дотримання вимог Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справ про спадкування, зокрема строків розгляду справ, передбачених ст.ст.129, 157, 203 ЦПК України, слід зазначити, що в загальному суддями ці строки додержуються.

            При розгляді спорів за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для її прийняття суддями Червоноармійського районного суду Житомирської області дотримано норми процесуального та матеріального права.

            Так, по справах даної категорії суддями перевіряється наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкоємця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, при наявності таких спадкоємців залучають їх до участі у справі в якості відповідачів.

            Також звертається увага на те, що, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску для прийняття спадщини. При цьому суд виходить з того, що поважними є причини, пов»язані з об»єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

            У резолютивній частині рішення суд вказує відповідно певний період часу з моменту набрання судовим рішенням законної сили, протягом якого спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини. Додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого статтею 1279 ЦК для прийняття спадщини.

            Вирішуючи позови даної категорії, визначається додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини тривалістю переважно два  місяці.

            При вирішенні даної спорів також враховується, що додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними.

            При вирішенні позовів про визнання права власності на майно в порядку спадкування суд правильно застосовує норми матеріального та процесуального права. В 2012 році Червоноармійським районним судом Житомирської області застосовувалися норми матеріального права щодо правовідносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року.

            Так, після смерті Т.В.В., який помер 26.06.2003 року, відкрилась спадщина на його спадкове майно, а саме житловий будинок з господарськими спорудами, який розташований по вул.Л., 19 в с.Ягодинка Червоноармійського району Житомирської області. Коли позивачі Т.Ю.Д. та Т.Л.В. 30 березня 2012 року звернулися до Червоноармійської державної нотаріальної контори для оформлення спадщини за законом, їм в цьому було відмовлено, оскільки свідоцтво про право власності на вказаний житловий будинок при житті спадкодавця не видавалось і згідно чинного законодавства право власності встановлюється в судовому порядку. Оскільки позивачі являються спадкоємцями першої черги за законом і мають право власності на спадкове майно, тому просять суд визнати за ними право власності на спадкове майно Т.В.В. Суд, розглянувши справу, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного: Т.В.В. помер 26.06.2003 року. Згідно довідки, виданої виконкомом Червоноармійської селищної ради Червоноармійського району Житомирської області житловий будинок в с.Ягодинка  по вул.Л., 19 належав померлому Т.В.В. Згідно свідоцтва про шлюб Т.Ю.Д. являється дружиною Т.В.В., а згідно  свідоцтва про народження Т.Л.В., являється донькою Т.В.В. та спадкоємцями після смерті чоловіка та батька. Позов задоволено. Визнано  за позивачами за кожною окремо право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого за адресою: вул.Л.,19, с.Ягодинка Червоноармійського району Житомирської області у порядку спадкування за законом після смерті Т.В.В., який помер 26.06.2003 року.    

            За проаналізований період в провадженні суду знаходилися і спори щодо скарг на постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Слід відмітити, що по суті спірних правовідносин судом розглянуто 2 справи: по 1 справі заяву залишено без розгляду (справа №2-151-12), ще по одній справі в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю (справа №2-173/12).

            Суд, виконуючи вимоги ЦПК, багато уваги приділяє вивченню справ, що надійшли до суду. Разом з тим, мав місце випадок скасування судового рішення в зв»язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, Червоноармійський районний суд Житомирської області (суддя Кулик П.О.) виніс рішення по справі №2-173/12 про відмову в задоволенні скарги Чинякова В.В. до державного нотаріуса Червоноармійської державної нотаріальної контори про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки надані нотаріусу документи для вчинення нотаріальної дії не відповідали вимогам закону.

Апеляційний суд Житомирської області своїм рішенням скасував рішення Червоноармійського райсуду та ухвалив нове рішення, яким скасував постанову державного нотаріуса Червоноармійської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

            Зміст проаналізованих судових рішень дає можливість зробити висновок, що судом достатньо вивчаються та однозначно застосовуються норми книги шостої ЦК 2003 року (спадкове право) та враховуються істотні відмінності норм матеріального і процесуального права, які регулювали правовідносини щодо спадкування ЦК УРСР 1963 року та які регулюють ці правовідносини ЦК України 2003 року.

            У разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК 2003 року і строк на її  прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом. Положення ЦК 2003 року застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

            Судом повно з»ясовуються обставини справи, права та обов»язки сторін, перевіряється обґрунтованість їх доводів та заперечень, надається належна оцінка зібраним доказам та вирішуються спори відповідно до вимог закону.

            При розгляді справ перевіряється наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва  про право на спадщину.

            Також враховується, що письмова заява про прийняття спадщини та відмову від неї подається спадкоємцем особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини або про відмову від неї, може відкликати її протягом строку, установленого для прийняття спадщини.

            Кожна позовна заява оплачується судовим збором залежно від ціни позову, яка визначається, виходячи із вартості спірного майна.

            В результаті проведеного узагальнення можна зробити висновок, що значних труднощів при розгляді справ про спадкування в 2012 році в Червоноармійському районному суді Житомирської області не виникало.

           

 

  

 

СУДОВА ПРАКТИКА РОЗГЛЯДУ ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИМ РАЙОННИМ СУДОМ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ СПРАВ ПРО ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗА 2012 РІК

 

                       Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ці положення Конституції поширюються на всіх без винятку службових осіб незалежно від того, чи є вони представниками законодавчої, виконавчої або судової влади, виконують свої службові обов»язки у державному апараті, в органах місцевого самоврядування або на окремих підприємствах, в установах та організаціях. Не має також значення службове становище особи (звання, ранг, чин, кваліфікаційний клас), відомча чи галузева належність органу, сфера його діяльності, характер та обсяг повноважень або форма власності, на підставі якої створені та функціонують підприємства, установи і організації. Виконання службовими особами своїх службових обов»язків на підставі, в межах і в порядку, передбачених Конституцією, законами та іншими нормативними актами, забезпечує нормальну діяльність державного апарату, а також апарату управління підприємств, установ і організацій.                                                                                                                                                              У розділі ХVII Особливої частини Кримінального кодексу України (далі –КК) «Злочини у сфері службової діяльності» встановлена кримінальна відповідальність за діяння, суспільна небезпечність яких полягає у заподіянні шкоди відносинам, що забезпечують нормальну діяльність державного та громадського апарату, а також апарату управління підприємств, установ та організацій.                                                                                           

                                Діяння, відповідальність за які встановлена в зазначеному розділі Особливої частини КК, можуть бути віднесені до числа так званих загальних видів злочинів, вчинюваних у сфері службової діяльності, оскільки кожне з них посягає на суспільні відносини, що забезпечують нормальну службову діяльність в окремих ланках державного апарату, а також апарату управління окремих підприємств, установ та організацій незалежно від їх галузевої та відомчої належності, сфери діяльності, обсягу повноважень чи форми власності.                           

                                  У той же час у КК досить багато норм, що встановлюють відповідальність за так звані спеціальні види службових злочинів, вчинення яких також зумовлене службовим становищем суб»єкта, однак при їх здійсненні основним безпосереднім об»єктом є інші суспільні відносини.         Розглядаючи кримінальні справи зазначеної категорії, суди мають керуватися положеннями чинних КК і КПК України та враховувати роз»яснення, наведені у відповідних постановах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.  

                                    У 2012 році в провадженні Червоноармійського районного суду Житомирської області перебувало 4 кримінальні справи про злочини у сфері службової діяльності, з них:

розглянуто з постановленням вироку – 2 справи;

закрито провадження у зв»язку із закінченням строків давності– по 2-х справах.

Справи зазначеної категорії розглядались під головуванням суддів:

Кулика П.О. – 3 справи;  Гуц О.В.- 1 справи.

Зважаючи на підвищену суспільну небезпеку злочинів цієї категорії у 2012 році

Червоноармійським районним судом Житомирської області засуджено до позбавлення волі (5 років 6 місяців) 1 особу (справа №1-18/12 по обвинуваченню Дикого В.А. за ч.2 ст.368 КК України – суддя Гуц О.В.).

До 2 осіб, засуджених за одержання хабара, зловживання владою та службовим становищем, службове підроблення, суд застосував передбачені законом додаткові міри покарання у вигляді конфіскації майна, позбавлення права обіймати певні посади та позбавлення рангу державного службовця (справи №1-18/12 та №1-14/12).                                

1 особу звільнено від відбування основного та додаткового покарання у зв»язку

із закінченням строків давності (справа №1-14/12). 

1 особу виправдано за ч.2 ст.368 КК України (справа №1-14/12).    

                                         2 осіб звільнено від кримінальної відповідальності за ст.366 ч.1 КК України (справа №1-1/12) та 1 особу за ст. 364 ч.1 КК України у зв»язку із закінченням строків давності(справа №1-28/12).

         Якість досудового слідства у справах зазначеної категорії загалом задовільна.               Нерідко злочини цієї категорії були вчинені в сукупності з іншими службовими злочинами, склад яких передбачено ст.364 КК України-зловживання владою або службовим становищем та ст.366 КК України-службове підроблення.                                                                 Узагальнення показало, що при постановленні рішень у справах зазначеної категорії в достатній мірі досліджуються всі ознаки складу злочину. Враховується те, що службове підроблення (ч.1 ст.366 КК України), одержання хабара (ст.368 КК України) відносяться до злочинів із формальним складом, об»єктивна сторона яких вичерпується лише вчиненням суспільно небезпечного діяння. Також, що у злочині із матеріальним складом (стаття 364 КК України) вина визначається психічним ставленням винного до самого діяння і до суспільно небезпечних наслідків, що наступили внаслідок його вчинення. Дане діяння може бути вчинено тільки умисно та обов»язковою ознакою об»єктивної сторони злочину, передбаченого частиною першою статті 364 КК України, є настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб. 

                Враховується також і те, що суб»єктом злочинів, що вчиняються у сфері службової діяльності, може бути тільки службова особа, тобто спеціальний суб»єкт. Також враховується наявність зв»язку між вчиненим діянням і посадою, яку вони обіймають або ж службовою діяльністю, яку вони здійснюють.  

                 Судовий розгляд  у кримінальних справах розглядуваної категорії був проведений відповідно до вимог чинного кримінально-процесуального законодавства.   

                В результаті вивчення кримінальних справ встановлено, що інколи обвинувачені у вчиненні злочину не визнають своєї вини (справи № 1-14/2012 по обвинуваченню Домашина Ю.Г. за ст.ст.364 ч.1, 366 ч.1, 368 ч.2 КК України та № 1-18/13 по обвинуваченню Дикого В.А. за ч.2 ст.368 КК України), у зв»язку з чим виникають певні перешкоди, оскільки з»являється необхідність виклику додаткових свідків, витребування документів.

 По 1 справі даної категорії (№1-1/12 по обвинуваченню Кордуляна Г.П. та Лонської Г.П. за ст.366 ч.1 КК України) постановою  суду була призначена повторна судово-економічна експертиза, оскільки первинна експертиза визнана судом неоґрунтованою і такою, яка не відповідає вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року  № 53/5 (із змінами та доповненнями). Так,  дослідницька частина висновку експерта КНДІСЕ не містить відомості про стан об’єктів дослідження, застосовані методи (методики) дослідження, їх реєстраційний номер, умови їх використання. Крім того, при призначенні та проведенні первинної судово-економічної експертизи були допущені істотні порушення процесуальних норм, які виразились в обмеженні прав обвинуваченого Кордуляна Г.П. в ознайомленні з матеріалами проведеної експертизи на досудовому слідстві і дачі стосовно її висновків своїх пояснень, зауважень, заперечень та заявляти свої клопотання, що призвело до необхідності призначити повторну судово-економічну експертизу в іншій експертній установі.

В 2012 році судом звільнено від кримінальної відповідальності у зв»язку із закінченням строків давності 4 осіб.

Так, постановою Червоноармійського районного суду Житомирської області від 10.10.2012 року звільнено від кримінальної відповідальності Загороднього М.М. за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.364 КК України у зв»язку із закінченням строків давності, провадження у справі закрито.

Постановою Червоноармійського районного суду Житомирської област від 26.09.2012 року звільнено від кримінальної відповідальності Кордуляна Г.П. та Лонську Г.П. за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України у зв»язку із закінченням строків давності, провадження у справі закрито.

Судом при застосуванні інституту давності притягнення до кримінальної відповідальності врахована наявність таких передбачених законом умов як сплив встановлених ст.49 КК України строків, відсутність обставин, що порушують їх перебіг, згоди обвинувачених на звільнення від кримінальної відповідальності за цією підставою.

Суд, виконуючи вимоги КПК, багато уваги приділяє вивченню справ, що надійшли до суду. Разом з тим, мав місце випадок скасування судового рішення в зв»язку з неправильним застосуванням кримінального закону при звільнення особи від відбування покарання у зв»язку із закінченням строків давності.

Так, Червоноармійський районний суд Житомирської області (суддя Кулик П.О.) визнав Домашина Ю.Г. винним і призначив йому покарання за ст.364 ч.1 КК України  у виді 2 роки обмеження волі з позбавленням права займати керівні виборні посади в органах місцевого самоврядування строком на 2 роки, за ст.366 ч.1 КК України у виді 1 року 6 місяців обмеження волі з позбавленням права займати керівні виборні посади в органах місцевого самоврядування строком на 1 рік 6 місяців, на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточну міру покарання Домашину Ю.Г. призначив 2 роки обмеження волі з позбавленням права займати керівні виборні посади в органах місцевого самоврядування строком на 2 роки. На підставі ст.ст.49 ч.1 п.2, 74 КК України звільнив Домашина Ю.Г. від призначеного основного та додаткового покарання у зв»язку із закінченням строків давності. За ст..368 ч.2 КК України виправдав Домашина Ю.Г. за недоведеністю його вини у вчиненні злочину.

 Апеляційний суд Житомирської області своєю ухвалою залишив без змін вирок Червоноармійського райсуду в частині виправдання Домашина Ю.Г. за ч.2 ст.368 КК України за недоведеністю його вини у вчиненні злочину та скасував вирок в частині визнання винним та засудження Домашина Ю.Г. за ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України, на підставі п. «в» ст..1, ст..6 Закону України «Про амністію у 2011 році» звільнив Домашина Ю.Г. від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.364 та ч.1 ст366 КК України і закрив провадження у справі. 

На момент проведення даного узагальнення на розгляді в апеляційному суді Житомирської області перебуває кримінальна справа по обвинуваченню Дикого В.А. за ст.368 ч.2 КК України (суддя Гуц О.В.).

 

           Перевірка своєчасності звернення до виконання

постанов в справах про адміністративні правопорушення, винесених Червоноармійським районним судом Житомирської області у 2-му півріччі 2012 року

 

 З числа розглянутих справ про адмінправопорушення:

накладено адміністративні стягнення — по 132 справах;

застосовано заходи впливу, передбачені 24-1 КУпАП, - по 8 справах;

закрито провадження - по 31 справі.

 

Обов"язки по зверненню до виконання постанов в справах про адміністративні правопорушення в Червоноармійському райсуді покладені на секретаря суду Козачок Н.В.

З числа справ даної категорії, розглянутих судом у 2-му півріччі 2009 року, накладено адміністративне стягнення у виді:

- попередження - на 9 осіб.

Згідно п. 16.7.9. Інструкції з діловодства попередження як адміністративне стягнення вважається виконаним, якщо правопорушнику вручено копію постанови або проголошено її зміст, і про це є його розписка в справі.

Постанови про накладення адмінстягнення у вигляді попередження виконувались переважно шляхом оголошення постанови правопорушнику та вручення йому копії постанови, про що в справах маються відповідні розписки. У справах, які розглядались у відсутності правопорушників, маються відповідні супровідні листи про надіслання копій постанов судці правопорушникам та поштові повідомлення про їх вручення.

 

У всіх справах, в яких штраф не сплачено в, добровільному порядку, маються копії листів, надісланих на адресу правопорушника з пропозицією добровільно в 15-денний строк після отримання копії постанови сплатити штраф.

Копії постанов про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу надіслано до органу ДВС за місцезнаходженням майна правопорушника, про що маються відповідні відмітки в журналі обліку виконавчих документів, виданих судом, при їх виконанні постанови органу ДВС приєднуються до матеріалів справи з відміткою про стягнення штрафу.

-          адміністративний арешт - на 1 особу.

Згідно п. 16.7.3. Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді звернення   до   виконання   постанови,   що   передбачає   застосування адміністративного арешту, полягає в негайному надісланні двох копій постанови органу внутрішніх справ для виконання.

Копія постанови судді по даній справі була негайно вручена представнику органу внутрішніх справ та правопорушнику, про у справі маються відповідні розписки.

-громадські роботи - до 44 осіб.

Згідно ст.321-1 КУпАП постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про застосування громадських робіт надсилається на виконання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань не пізніше наступного дня після її винесення.

По всіх справах даної категорії копії постанов своєчасно направлялись на виконання до КВІ Червоноармійського району, в матеріалах справ маються повідомлення з даного органу про прийняття постанов до виконання та про відбуття правопорушниками громадських робіт.

- позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів - до 1 особи.

Копія постанови по даній справі своєчасно надіслана до Червоноармійського РВ УМВС України в Житомирській області для виконання, про що в справі мається відповідна відмітка.

Адміністративні стягнення у вигляді оплатного вилучення предметів, конфіскації предметів, грошей виправних робіт протягом 2-го півріччя 2012 року судом не застосовувались.

          

Судова практика розгляду судом справ за 2012 рік     у сфері сімейних правовідносин

          За 2012 рік до Червоноармійського райсуду Житомирської області  надійшло 114 справ у сфері сімейних правовідносин. Залишок нерозглянутих справ станом на 01.01.2013 рік становить 9 справ, з них по 2 справах зупинено провадження. Всього розглянуто 105 справи, з них :

 -         про розірвання шлюбу – надійшло 45 справ. Всього розглянуто 41 справа з них: 38 справ із ухваленням рішення, 3 справи із залишенням заяви без розгляду. Залишок нерозглянутих справ станом на 01.01.2013 рік становить 4 справи  з них по 2 справах зупинено провадження;

-         про стягнення аліментів – надійшло 47 справ. Всього розглянуто 46 справ з них: 43 справи із ухваленням рішення, 3 справи із залишенням заяви без розгляду. Залишок нерозглянутих справ станом на 01.01.2013 рік становить 1 справа;

-         про позбавлення батьківських прав – надійшло 6 справ. Всього розглянуто 5 справ з них: 5 справ із ухваленням рішення. Залишок нерозглянутих справ станом на 01.01.2013 рік становить 1 справа;

-         про оспорювання батьківства – надійшла 1 справа. Всього розглянуто 1 справа із ухваленням рішення;

-         про відібрання дітей з сім»ї без позбавлення батьківських прав – надійшла 1 справа. Всього розглянуто 1 справа із ухваленням рішення;

-         про встановлення порядку побачення з дитиною – надійшла 1 справа. Залишок нерозглянутих справ станом на 01.01.2013 рік становить 1 справа;

-         про встановлення батьківства та скасування стягнення аліментів – надійшла 1 справа. Всього розглянуто 1 справа із закриттям провадження у справі;

-         про припинення стягнення аліментів – надійшло 2 справи. Всього розглянуто 2 справи із ухваленням рішення.

-         про поділ спільного майна подружжя – надійшло 9 справ. Всього розглянуто 7 справ, з них: 4 справи із ухваленням рішення, 3 справи із закриттям провадження у справі. Залишок нерозглянутих справ станом на 01.01.2013 рік становить 2 справи.    

 

   Розмір грошових коштів пред»явлено до стягнення в сумі 193892 грн..

 

      Судова практика розгляду судом справ за 2012 рік       про адміністративні правопорушення, що посягають    на     громадський порядок і громадську безпеку

         За 2012 рік Червоноармійським райсудом Житомирської області  було розглянуто 114 справ про адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку- відносно 114 осіб, з них:

-     про дрібне хуліганство (ст.173 КУпАП) – надійшло 3 справи

відносно 3 осіб. По 2 справах відносно 2 осіб застосовано заходи

впливу, передбачені ст.24-1 КУпАП.  Одну справу відносно 1 особи

повернуто для належного оформлення;

-    про вчинення насильства в сім»ї , невиконання захисного припису або не проходження колекційної програми (ст.173-2 КУпАП) – надійшло 77 справ відносно 77 осіб, з них: 5 справ відносно 5 осіб повернуто, для належного оформлення. Розглянуто 72 справи відносно 72 осіб, з них: накладено адміністративне стягнення на  69 осіб - штраф по 52 справах відносно 52 осіб, по 16 справах відносно 16 осіб застосовано громадські роботи, по 1 справі відносно 1 особи застосовано виправні роботи. Відносно 3 осіб справи закрито та звільнено від адміністративної відповідальності у зв»язку з малозначністю правопорушення.

-   розпивання пива, алкогольних напоїв у заборонених законом місцях (ст.178 КУпАП) -  надійшло 18 справ відносно 18 осіб, з них 3 справи відносно 3 осіб повернуто для належного оформлення.  Розглянуто 15 справ відносно 15 осіб, з них: накладено адміністративне стягнення на 7 осіб –  до 4 осіб застосовано попередження, до 3 осіб застосовані громадські роботи. По 8 справах відносно 8 осіб застосовано заходи впливу, передбачені ст.24-1 КУпАП .

-         доведення неповнолітнього до стану сп»яніння (ст.180 КУпАП) – надійшло 1 справа відносно 1 особи, яка розглянута та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

-         невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов»язків щодо виховання дітей (ст.184 КУпАП) – надійшло 17 справ відносно 17 осіб. Розглянуто 17 справ відносно 17 осіб, з них:  накладено адміністративне стягнення на 17 осіб – до 14 осіб застосовано попередження, на 3 осіб накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

             Сума штрафу присуджена до сплати 3405 грн., сплачено добровільно 1622 грн..

 Про стан судимості що здійснювалась Червоноармійським районним судом       Житомирської області     

                                                               протягом 2012 року

 

Загальні показники

 

1 . Кримінальні справи

В 2012 році в провадженні районного суду перебувало 136 кримінальних справ, у тому числі надійшло у звітному періоді 113 справ, закінчено провадження по 133 кримінальних справах відносно 167 осіб, з них з постановленням вироку - 112 справ відносно 135 осіб , закрито провадження по 15 справах відносно 21 осіб, залишок нерозглянутих справ на кінець звітного періоду - З справи .

Застосовано примусові заходи медичного характеру - відносно 2 осіб , повернуто на додаткове розслідування - 1 справу відносно - 1 особи, направлено за підсудністю - 3 справи відносно 4 .

З числа розглянутих справ звільнено з під - варти 1 особу, взято під варту - 5 осіб. Кількість осіб , звільнених судом під заставу-1. Сума внесеної застави 50 000 грн.

Суддями винесено 5 окремих ухвал по кримінальних справах , у тому числі - 3 про порушення законності при провадженні дізнання чи досудового слідства.

Протягом 2012 року слідчим суддею розглянуто 3 клопотання під час досудового розслідування, з них задовлено - 3 клопотання .

За статтями Кримінального Кодексу вчинялись такі злочини :

злочини проти життя та здоров»я особи - 13 справ ;

злочини проти виборчих прав , трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина - 18 справ ;

злочини проти власності - 63 справи ;

злочини у сфері господарської діяльності - 7 справ ;

злочини проти довкілля - 1 справа;

злочини проти громадської безпеки - 3 справи;

з  злочини проти безпеки руху   та експлуатації транспортних засобів - 5справ ;

злочини проти громадського порядку та моральності - 2 справи ;

злочини у сфері обігу наркотичних засобів- 11 справ ;

злочини проти авторитету органів державної влади та органів місцевого самоврядування - 4 справи ;

-          злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов»язаної з наданням публічних послуг - 4 справи ;

-злочини проти правосуддя - 4 справи ;

-          інші злочини — 4 справи..

Також протягом 2012 року розглянуто 15 кримінальних справ щодо неповнолітніх.

 

Слід зазначити, що на першому місці залишається вчинення громадянами злочинів проти власності, а ось злочинів, вчинених у сфері обігу наркотичних засобів значно зменшилось в порівнняні з минулими роками.

 

Серед призначених засудженим покарань :

Основні : штраф застосовано до 14 осіб на суму - 25 150 грн. ; громадські роботи - застосовано до 30 осіб; виправні роботи - до 1 особи; арешт- до 3 осіб; обмеження волі — до 1 особи ; позбавлення волі на певний строк - до 22 осіб; звільнено від покараня 64 особи, в тому числі з випробуванням 60 осіб.

 

Додаткові: позбавлення права займати певні посади - до 1 особи; конфіскація майна - до 6 осіб .

 

Кількість потерпілих від злочинів фізичних осіб — 53; юридичних осіб - 10 .

Усього засуджених - 135 осіб ( 27 жінок , решта чоловіки) .

З числа засуджених 15 неповнолітніх осіб: 3- ох у віці від 14 до 16 років; 12осіб у віці від 16 до 18 років .

Вчинили злочин в стані алкогольного сп»ягніння - 40 осіб , в тому числі - 3 неповнолітніх.

 

Вік засуджених : від 18 до 25 років - 27 осіб;

від 25 до 30 років - 18 осіб ; від 30 до 50 років - 66 осіб ; від 50 до 65 осіб - 7 осіб ; 65 і старші - 1 особа .

Середньої тяжкості злочини вчинили - 53 особи , тяжкі злочини вчинили - 51 особа.

 

За родом занять засуджені були :

робітники - 7 осіб ;

службовці-1 особа;

приватний підприємець - 1 особа;

працівники господарських товариств - 2 особи;

учні шкіл , ліцеїв , гімназій - 7 особи ; пенсіонери - 1 особи ; безробітні - 15 особи ;

працездатні особи, які не навчались і не працювали на момент вчинення злочину - 97 особи ;

 

З числа засуджених вчинили злочин  з незнятою і непогашеною судимістю - 25 осіб ; Скоїли злочин , не відбувши покарання - 3 особи.

Засуджені мали освіту :

Початкову - 5 осіб ;

Базову загальну середню - 55 осіб ;

Повну загальну середню - 53 особи;

Професійно-технічну - 11 осіб ;

Базову вищу - 3 осіб ;

Без освіти - 2 особи.

Загальна сума збитків завданих злочинами в 2012 році складає:

матеріальних - 197 501 грн;

моральних - 55 000 грн.

В 2012 році виписано та видано судом 346 виконавчих документів на суму 152 139 грн , в тому числі по кримінальних справах 15 виконавчих листів , з них :

про відшкодування матеріальних збитків завданих злочином - 8 виконавчих на суму - 86 195 грн ;

про конфіскацію майна - 7 виконавчих листів .

У 2012 року на розгляді в апеляційній інстанції перебувало 6 кримінальних справ. За результатами перегляду по даних справах 2 вироки та 1 ухвалу скасовано , 1 вирок змінено , решту залишено без змін.

 

2.  Скарги потерпілих та заяви юридичних осіб, що
надійшли до суду в порядку статей 27, 27-2 КПК
України

Перебувало в провадженні - 4 справи , у тому числі надійшло в звітному періоді - 4, розглянуто - 4 з постановленням вироку - 2 справи.

3.   Справи  щодо вирішення питання про звільнення
осіб від кримінальної відповідальності.

Перебувало в провадженні -33 справи, у тому числі надійшло 31 справа, розглянуто 33 справи .

4.Справи про застосування до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру , що надійшли до суду в порядку статті 97 КК України

Перебувало в провадженні 3 справи , у тому числі надійшло у звітному періоді - 3 справи , розглянуто 3 справи .

5 . Справи за поданням правоохоронних органів

Перебувало в провадженні 41 справа, у тому числі надійшло 41 справа, повернуто 1 справу, закінчено провадження по 40 справах.

б.Справи щодо оскарження дій і рішень правоохоронних органів

Перебувало в провадженні 8 справ , у тому числі надійшло у звітному періоді - 8 справ , розглянуто 8 справ

7. Справи щодо розгляду питань у порядку у виконанні судових рішень

Перебувало у провадженні 73 справи, у тому числі надійшло у звітному періоді 73 справи , розглянуто - 73 справи .

При винесенні рішень по кримінальних справах, в 2 справах застосовувались посилання на рішення Європейського Суду з прав людини.

 

8. Розгляд справ про адміністративні правопорушення

Залишок нерозглянутих справ на кінець звітного періоду - 8 ; надійшло у звітному періоді - 415 , повернуто — 60 , в тому числі для належного оформлення 49.

Кількість розглянутих справ - 361, залишок справ на кінець звітного періоду - 2 справи .

Накладено адміністративних стягнень на 277 осіб, про застосування заходів впливу , передбаченого ст. 24-1 КУпАП - до 18 . Закрито справи відносно 63 осіб, в тому числі передано на розгляд громадської організації матеріали відносно 2 осіб, звільнено від адміністративної відповідальності 33 особи, передано справи прокурору , органу досудового слідства - відносно 1 особи , закрито справу в зв»язку з відсутністю події і складу адмінправопорушення -відносно 7 осіб , в зв»язку з закінченням строків накладення адмінстягнення відносно 17 осіб .

Попередження застосовано до 23 осіб, штраф - до 153 осіб на суму 54 939, сплачено добровільно - 28 815 , позбавлення спеціального права - до 3 осіб ; громадські роботи застосовано до 92 осіб , виправні роботи до 1 особи , адмінарешт до 5 осіб.

Серед адміністративних правопорушень найбільш поширеними були :

дрібне викрадення чужого майна - 19 справ ;

порушення водіями експлуатації транспортних засобів - 4 справи;

порушення правил дорожнього руху,що спричинило пошкодження транспортних засобів - 37 справ;

керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп»яніння - 94 справ ;

порушення порядку утримання та перерахування податку- 8 справ;

вчинення насильства в сім»ї - 72 справи ;

розпивання пива алкогольних, слабоалкогольних напоїв - 15 справ;

невиконання батьками або особами, які їх замінюють обов»язків по вихованню дітей - 17 справ ;

порушення правил адміністративного нагляду — 13 справ ;

порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні - 20 справ.

По кількості вчинених адміністративних правопорушень :

перше місце займають - правопорушення під час керування транспортними засобами в стані алкогольного сп»яніння ;

друге - правопорушення щодо вчинення насильства в сім»ї; третє - порушення правил дорожнього руху , що спричинило пошкодження транспортних засобів.

По постановах у справах про адмінправопорушення - виписано 153 виконавчих документів на суму 26124 грн.

9. Загальні показники цивільного судочинства 9.1. Справи позовного провадження надійшло в звітному періоді 305 , розглянуто 326 справ , із ухваленням рішення -292 справи , із задоволенням заяв - 279, із закриттям провадження -залишено позовних заяв без розгляду - 22, не розглянуто на кінець звітного періоду -16 справ з них зупинено провадження по 3 справах . Розмір грошових коштів   пред»явлених судовими рішеннями до стягнення на суму 685 314 грн, присуджено до стягнення - 895 791 грн, у тому числі моральної шкоди - 4000 грн. По рішеннях суду щодо трудових спорів - виписано 2 виконавчих документа на суму 2500 грн;

про стягнення аліментів виписано - 40 виконавчих документів;

про стягнення судового збору- 87 виконавчих документів на суму -10 965 грн;

- інші стягнення на користь держави -14 виконавчих на суму 15 560 грн.

 

В 2012 року в апеляційній інстанції оскаржувалось 13 рішень винесених суддями районного суду , з них - 1 змінено та скасовано - 4.

 

9.         2. Справи окремого провадження: перебувало в провадженні 26
справ, у тому числі надійшло в звітному періоді 25 , розглянуто 25 ,
із ухваленням рішення — 19 , із задоволенням заяв - 19, із закриттям
провадження -1,залишено позовних заяв без розгляду -5, не
розглянуто на кінець звітного періоду -1 справу .

9.3. Справи наказного провадження : видано судових наказів -11 на суму 6445 грн.

Сума судового збору сплачена в звітному періоду - 82 474; присуджена до стягнення - 27 389 грн, за судовим рішенням 2012 року підлягає поверненню сума судового збору -586 грн .

10.       Загальні показники адміністративного судочинства

Надійшло в звітному періоді - 46 справ, розглянуто 47 справ, із прийняттям постанови - 45 справ , з них із задоволенням позову -43, 2 заяви залишено без розгляду .

Сума судового збору по даній категорії справ сплачена в звітному періоді - становить 323 грн.

Інформацію направляємо для відома.

 

 

Згідно п. 16.7.8. Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді звернення до виконання постанови про накладення штрафу передбачає пропозицію правопорушникові добровільно в 15-денний строк після вручення копії постанови сплатити штраф, про що роз'яснюється в супровідному листі, або під підпис після проголошення суддею постанови. У разі несплати штрафу добровільно копія постанови надсилається органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна правопорушника, про що робиться відмітка в журналі обліку виконавчих документів, виданих судом.

 -    штраф — на 79 осіб на загальну суму 33254 грн., в тому числі сплачено добровільно на загальну суму 20298 грн., що підтверджується відповідними квитанціями, приєднаними до справ.

 Відповідно до п. 16.7.2. Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення.

Так, в ході перевірки встановлено, що в 2-му півріччі 2012 року в провадженні Червоноармійського районного суду перебувало 204 справи про адміністративні правопорушення, з них розглянуто 174 справи, повернуто 28 справ, залишок на 2013 рік становить 2 справи.

 Мною, помічником судді Забродською Т.М., проведено перевірку своєчасності звернення до виконання постанов в справах про адміністративні правопорушення, винесених Червоноармійським районним судом Житомирської області у 2-му півріччі 2012 року.

 

  

УЗАГАЛЬНЕННЯ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ РОЗГЛЯДУ ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИМ РАЙОННИМ СУДОМ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ СПРАВ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ ЗА СТ.124 КУпАП

 ЗА 1-ШЕ ПІВРІЧЧЯ 2013 РОКУ

         Правопорушення на транспорті мають загальні родові ознаки злочинів і проступків і кваліфікуються як і в інших галузях суспільної діяльності.

         Усі види правопорушень на транспорті мають деякі спільні ознаки. Об»єктом цих правопорушень є суспільні відносини у сфері безпечної роботи транспорту або суспільна безпека. Суспільна безпека в якості об»єкта цих правопорушень означає сукупність відносин, що забезпечують охорону життя і здоров»я людей, матеріальних цінностей, навколишнього природного середовища, безаварійну роботу транспорту в цілому.

         Наслідками таких правопорушень часто бувають аварії, катастрофи, нещасні випадки з людьми, що спричинюють шкідливі наслідки для здоров»я і майна людей, навколишнього природного середовища або викликають загрозу для них. Часто в результаті транспортних правопорушень не витримується графік руху транспортних засобів, виникає затримка перевезення вантажів і пасажирів.

         Суспільна небезпека цих правопорушень має два аспекти: по-перше, виникає небезпека життя та здоров»ю людей; по-друге, спричиняється матеріальна шкода або виникає її загроза, і разом з цим порушується безпечне функціонування самого транспорту.

          Протягом 1-го півріччя 2013 року в провадженні Червоноармійського районного суду Житомирської області перебувало 11 справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.124 КУпАП, що на 2 справи менше порівняно з аналогічним періодом 2012 року, залишок нерозглянутих справ на початок звітного періоду становив 1 справу.

         Всього розглянуто 10 справ про адмінправопорушення, передбачені ст.124 КУпАП, 1 справу повернуто для належного оформлення.

      Дані справи розглядались суддями:                                                                 Куликом П.О. – 5 справ;  

Гуц О.В.        – 1 справа;                                                                                         Рябенькою Т.С. – 5 справ.        

Із загальної кількості розглянутих справ даної категорії накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на 9 осіб, 1 справу закрито у зв»язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.  Сума накладеного штрафу за 1-ше півріччя 2013 року становить 3060 грн., а сплачено добровільно – на суму 2720 грн.

         Судом при призначенні адміністративного стягнення враховується, що його основна мета - виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

         З вивчених справ вбачається, що при накладенні адміністративного стягнення судом завжди враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом»якшують і обтяжують відповідальність.

         Згідно з вимогами ст.38 КУпАП, якщо справа про адміністративне правопорушення підвідомча суду, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - три місяці з дня його виявлення.                       Пропущення строків накладення адміністративного стягнення призводить до закриття провадження в справі, а отже, і дозволяє правопорушнику уникнути відповідальності за скоєне правопорушення.

         За 1-ше півріччя 2013 року провадження по 1 справі вказаної категорії було закрито  на підставі ст.38 КУпАП (справа №3-1/2013 відносно Яригіна В.М. за ст.124 КУпАП - суддя Гуц О.В.).

         Суддями в обов»язковому порядку перевіряються матеріали адміністративних справ, що надходять з органів ДАІ, на їх відповідність вимогам закону, в тому числі статтям 254, 256 КУпАП, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №185 від 22.02.2001 року.                   Як свідчить судова практика, посадові особи ДАІ при оформленні та направленні до суду адміністративних матеріалів про недодержання водіями транспортних засобів правил дорожнього руху та експлуатації транспорту, в основному дотримуються вищевказаних вимог закону. Однак по 1 справі мало місце порушення, які привело до повернення матеріалів для належного оформлення (справа №3-110/2013 відносно Костриці О.М. за ст.124 КУпАП – суддя Рябенька Т.С.). Причиною повернення матеріалу було те, що посадова особа ДАІ не виконала належним чином вимоги ст.256 КУпАП, а саме: не вказала місце вчинення адміністративного правопорушення.              

         Справи про адміністративні правопорушення, що перебували в провадженні суду в 1-му півріччі 2013 року, розглянуті судом в межах встановлених ст.38 КУпАП строків накладення адміністративного стягнення.

         Постанови суду, що винесені по даній категорії справ в 1-му півріччі 2013 року, не оскаржувалися.

         Порушень строків, передбачених процесуальним законодавством, винесення та надіслання судом документів щодо звернення судових рішень до виконання, за аналізуючий період не було.

         Результати проведеного узагальнення свідчать про те, що судді Червоноармійського районного суду Житомирської області при розгляді справ даної категорії дотримуються норм матеріального та процесуального права. Призначаючи адміністративне стягнення, у кожному конкретному випадку судом дотримані вимоги Кодексу України про адміністративні правопорушення, враховані ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, дані про особу порушника та обставини, що пом»якшують і обтяжують відповідальність. Ніхто з осіб, щодо яких до суду надходили адміністративні матеріали, не підданий заходу впливу в зв»язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження в суді в справах про адміністративні правопорушення даної категорії  здійснюється на основі суворого додержання законності та в межах компетенції суду.       

 

 

УЗАГАЛЬНЕННЯ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ РОЗГЛЯДУ ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИМ РАЙОННИМ СУДОМ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ У СФЕРІ СІМЕЙНИХ ПРАВОВІДНОСИН

 ЗА 1-ШЕ ПІВРІЧЧЯ 2013 РОКУ

            Сім»я є первинним та основним осередком суспільства. Сім»ю складають особи, які спільно проживають, пов»язані спільним побутом, мають взаємні права та обов»язки. Подружжя вважається сім»єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв»язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Сім»я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

         Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України, ч.1 ст.5 СК України держава бере на себе обов»язок щодо охорони сім»ї, дитинства, материнства та батьківства, а також створення умов для зміцнення сім»ї. Це головне загальне положення, яке стосується сім»ї, визначає її значення в суспільстві та ставлення до неї держави. Держава здійснює по відношенню до сім»ї державну політику, яка є складовою соціальної політики України. Мета державної соціальної політики полягає у забезпеченні сприятливих умов для всебічного розвитку сім»ї та її членів, найповнішої реалізації сім»єю своїх функцій і поліпшення її життєвого рівня, підвищення ролі сім»ї як основи суспільства.

         Саме на суди покладається забезпечення можливості збереження сім»ї, недопущення порушення права дитини на утримання після розірвання шлюбу, забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров»я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток.

         У 1-му півріччі 2013 року до Червоноармійського районного суду Житомирської області надійшло 59 цивільних справ відносно спорів, що виникають із сімейних правовідносин, що на 6 справ більше, ніж за аналогічний період 2012 року (залишок нерозглянутих справ на початок звітного періоду 9 справ): із зазначеної кількості розглянуто 58 справ, по 50 справах позов було задоволено, по 12 справах судом виносилось заочне рішення в порядку, встановленому статтею 224 ЦПК України, 2 справи закрито провадженням, 5 справ залишено без розгляду. На кінець звітного періоду 10 справ перебувало у залишку, з яких у 5 справах провадження зупинено.

         До спорів, що виникають із сімейних правовідносин, відносяться:                         - спори про розірвання шлюбу;                                                                          - спори про стягнення аліментів;                                                                       - спори про встановлення батьківства або материнства;                                      - спори про позбавлення батьківських прав;                                                - спори про поділ майна подружжя.                                                       У 1-му півріччі 2013 року в провадженні Червоноармійського районного суду Житомирської області знаходилось 34 справи про розірвання шлюбу, що на 11 справ більше ніж за аналогічний період 2012 року, з них 25 розглянуто, в тому числі із задоволенням позову 23 справи. Станом на кінець звітного періоду 9 справ перебувають у залишку, з яких в 5 справах провадження зупинено.

         Суд при розгляді справ зазначеної категорії використовував надану йому законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей, у межах встановленого ч.5 ст.191 ЦПК України шестимісячного строку за обґрунтованим клопотанням подружжя чи одного з них.      

         Основними причинами розірвання шлюбу сторони вказували:                      1). непорозуміння між сторонами, несумісність характерів та поглядів на життя;                                                                                                                        2). зловживання алкоголем з боку відповідача, сварки і бійки на ґрунті пияцтва;                                                                                                                    3). небажання утримувати сім»ю    і вести спільне господарство;                        4). інші причини.

         Рішення суду у справах про розірвання шлюбу відповідали вимогам ст.215 ЦПК України. У них, зокрема, було зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім»ї неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішень наведені відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах ДРАЦС (найменування органу, що зареєстрував шлюб, дата реєстрації   , номер актового запису), прізвища згідно зі свідоцтвом про реєстрацію шлюбу, рішення про залишення прізвища особі, яка змінила його під час реєстрації шлюбу, чи відновлення дошлюбного прізвища.                                                                           Проголошена Конституцією України охорона сім»ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім»ї стали неможливими. З цією метою суд при вирішенні позовів про розірвання шлюбу повно й всебічно з»ясовував фактичні взаємини подружжя, мотиви та причини розлучення, забезпечував участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін та вживав заходів до примирення подружжя.                                                                                                                       У 1-му півріччі 2013 року в провадженні Червоноармійського районного суду перебувало 17 цивільних справ про стягнення аліментів, що на 10 справ менше, ніж в аналогічному періоді 2012 року, з них 16 справ розглянуто, в тому числі із задоволенням позову 14 справ, залишено без розгляду 2 справи. Станом на кінець звітного періоду 1 справа перебуває у залишку.                                                                                                                     Переважна більшість позовів подається на стягнення аліментів на утримання однієї неповнолітньої дитини у розмірі ? частки від усіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.                                                                                         Позовні заяви про стягнення аліментів в основному відповідали вимогам чинного законодавства, до них додавалися необхідні документи. У деяких справах інформація про місце перебування та роботи отримувалася зі слів позивача, оскільки відповідач знаходився на заробітках або працював у приватних підприємців без належного оформлення.                                              

         Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належного виховання своїх дітей. Такий захід може застосовуватися тільки за рішенням суду. Конституція України гарантує дітям усі права, необхідні для їх розвитку і життя.                                                                                                            Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, є засобом захисту прав дитини, а з другого – заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов»язки стосовно дитини. Частиною 1 ст.164 СК України встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав.                                                   

           Зокрема, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони:                                                                                                                                 1). не забрали дитину з пологовому будинку або з іншого закладу охорони здоров»я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;    

2). ухиляються від виконання своїх обов»язків по вихованню дитини;    

3). жорстоко поводяться з дитиною;       

4). є хронічними алкоголіками чи наркоманами;  

5). вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування ,бродяжництва;                                                                                  6). засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.                

         Кожна дитина має право на проживання в сім»ї разом з батьками, або з одним із них, на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає в неї з народження.

         Так, у 1-му півріччі 2013 року у провадженні Червоноармійського районного суду Житомирської області перебувало 7 справ зазначеної категорії, що на 4 справи більше, ніж в аналогічному періоді 2012 року, з них 7 позовівзадоволено.                                                                                                     При розгляді справ даної категорії суд чітко дотримувався вимог Конституції України, законів України, інших нормативно-правових актів.          При розгляді справ про позбавлення батьківських прав до участі в судовому засіданні згідно зі ч.4 ст.19 СК України  та Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» обов»язково залучається орган опіки та піклування. Відповідно до положень ст.19 СК України орган опіки та піклування обов»язково подавав до суду письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.                                                                                                    Відповідно до ст.165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім»ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров»я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.                                                                                                                                    Справи про позбавлення батьківських прав відповідно до ст.109 ЦПК України розглядалися судом за місцем проживання відповідача, яке визначалося відповідно до ст.29 ЦК України.   

         В порядку окремого провадження в 1-му півріччі 2013 року Червоноармійським районним судом Житомирської області розглянуто 6 справ, що виникають із сімейних правовідносин, що на 5 справ більше, ніж за аналогічний період 2012 року, а саме: про надання права на шлюб- 4 справи, позови по яких задоволено, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей - 2 справи, позови по яких задоволено.

         В 1-му півріччі 2013 року судом видано 8 судових наказів за вимогою про присудження аліментів на дитину в розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов»язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших зацікавлених осіб. Розглянуто 1 заяву про скасування судового наказу за вимогою про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, за результатами розгляду якої судовий наказ скасовано.

         За узагальнюючий період справи, що виникають із сімейних правовідносин в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувались.

         Справи даної категорії в основному розглядались судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Рішення та ухвали суду відповідали вимогам, встановленим ЦПК України.

         Судді в повній мірі досліджували обставини справи, визначали характер спірних правовідносин, завжди правильно визначали норму матеріального закону, який підлягав застосуванню до вказаних правовідносин, чітко і неухильно дотримувалися норм чинного законодавства при розгляді цивільних справ, забезпечуючи своєчасне вирішення питань відкриття провадження у справах, належну підготовку справ до розгляду, підвищення особистої відповідальності за якісний та оперативний їх судовий розгляд, дотримання правил підсудності, належне складання та оформлення процесуальних документів.

         У мотивувальній частині рішення судді викладали встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових, майнових та немайнових вимог, чітко викладали резолютивну частину, яка повинна містити висновки по суті, не забуваючи при цьому зазначати в ній висновок суду про розподіл судових витрат.

         Проблемних питань при вирішенні спорів, що виникають із сімейних правовідносин, у суддів Червоноармійського районного суду Житомирської області у 1-му півріччі 2013 року не виникало.

 

                                       І Н Ф О Р М А Ц І Я

              про стан судимості, що здійснювалась Червоноармійським                   

        районним судом  Житомирської області протягом І півріччя 2013 року

 

                                    Загальні показники.

 

1.     Кримінальні провадження.

 

     В І півріччі 2013 року в провадженні суду перебувало 41 кримінальних проваджень (з обвинувальним актом), в тому числі надійшло в звітному періоді 39 кримінальних проваджень, залишок нерозглянутих станом на 01.01.2013 року становив 2 кримінальні провадження з обвинувальним актом. Закінчено провадження по 34 справах відносно 37 осіб, в тому числі з постановленням вироку 30, з них із затвердженням угоди – 11 справ, закрито провадження по 4 справах відносно 4 осіб, засуджено 33 особи, залишок нерозглянутих кримінальних проваджень на кінець звітного періоду – 7 справ відносно 8 осіб.

     Залишок кримінальних справ на початок звітного періоду становив 3 справи відносно 4 осіб.

      Направлено 1 кримінальне провадження відносно 1 особи для визначення підсудності.

      З числа розглянутих проваджень звільнено з під – варти 1 особу, взято під-варту 1 особу. 

 

       За звітний період слідчим суддею розглянуто 29 клопотань слідчого, прокурора та інших осіб, з них по 11 справах застосовано заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі обрано запобіжний захід тримання під-вартою відносно 1 особи.

 

       За статтями Кримінального кодексу України вчинялись такі злочини:

- злочини проти життя та здоров»я особи – 12 провадження, з них 11 

  проваджень у формі приватного обвинувачення;

- злочини проти власності – 18 проваджень;

- злочини у сфері господарської діяльності -1 провадження;

- злочини проти безпеки руху та експлуатації транспортних засобів – 5  

   проваджень;

- злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх 

  аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров»я населення - 1     

  провадження;

- злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов»язаної 

  з наданням публічних послуг – 2 провадження;

- злочини проти правосуддя – 1 провадження;

- інші злочини – 10 проваджень.

      Також у І півріччі 2013 року розглянуто 5 кримінальних проваджень щодо неповнолітніх, відносно 6 осіб. По 3 провадженнях засуджено 4 особи,  відносно 1 особи провадження закрито. Залишок на кінець звітного періоду становить 1 провадження відносно 1 особи.

 

      Слід зазначити, що на першому місці залишається вчинення громадянами злочинів проти власності, а злочинів, вчинених у  сфері обігу наркотичних засобів значно зменшилось в порівнянні з минулими роками.

 

          Серед призначених засудженим покарань:

 

   Основні: штраф застосовано до 6 осіб на суму – 4080 грн., громадські роботи – застосовано до 8 осіб, обмеження волі застосовано до 1 особи, позбавлення волі на певний строк до 6 осіб, звільнено від покарання 12 осіб.

 

          Кількість потерпілих від злочинів фізичних осіб – 13.

 

     Усього засуджених – 34 особи (10 жінок, решта чоловіки).

      З числа засуджених 4 неповнолітні особи: 1- у віці від 14 до 16 років; 3 –  у віці від 16 до 18 років.

      Вчинили злочин в стані алкогольного сп»яніння – 10 осіб, в тому числі 1 неповнолітній.

 

     Вік засуджених: від 18 до 25 років - 7 осіб;

                                   від 25 до 30 років – 9 осіб;

                                   від 30 до 50 років11 осіб;

                                   від 50 до 65 років – 2 особи;

                                   65 і старші  - 1 особа.

 

       За родом занять засуджені були:

робітники -1 особа;

службовці – 1 особа;

працівники господарських товариств – 1 особа;

учні шкіл, ліцеїв, гімназій – 5 осіб;

пенсіонери – 2 особи;

працездатні особи, які не навчались і не працювали на момент вчинення злочину – 24 особи.

 

       З числа засуджених вчинили злочини:

    -  з незнятою і непогашеною судимістю -   12 осіб;

    -  судилися, але визнані такими, що не мають судимості – 2 особи;

    -  судилися, але судимість погашена чи знята – 1 особа;

    -  відбули покарання повністю – 4 особи;

    -  учинили злочин у період відбуття покарання – 4 особи.

 

          Засуджені мали освіту:

 

      Базову загальну середню – 15 осіб;

      Повну загальну середню -   14 осіб;

      Професійно-технічну –  5 осіб;

    

          Загальна сума збитків завданих злочинами в І півріччі 2013 року складає:

- матеріальних – 26011 грн.;

- моральних – 15500 грн.

 

         В І півріччі 2013 року виписано та видано судом 155 виконавчих документів на суму 34932 грн., в тому числі по кримінальних провадженнях – 7 виконавчих листів, з них:

- про відшкодування матеріальних збитків завданих злочином – 6 на суму 11415 грн.;

- про конфіскацію майна засудженого – 1 виконавчий лист.

       

     За звітний період надійшло 3 апеляційні скарги по кримінальних провадженнях. За результатами перегляду по даних провадженнях: 1 вирок змінено, 1  залишено без змін і 1 знаходиться на розгляді.

 

         2. Справи в порядку виконання вироку.

 

       Протягом І півріччя надійшло 50 справ в порядку виконання вироку, з них розглянуто 45 справ відносно 45 осіб та задоволені  по 38 справах, залишок на кінець звітного періоду становить 5 справ.

 

3.     Клопотання, скарги, заяви під час досудового розслідування.

 

      До суду надійшло 29 клопотань слідчого, прокурора та інших осіб, які були розглянуті та задоволені.

      Застосовані такі запобіжні заходи по 10 клопотаннях: особисте зобов»язання – 5; особиста порука – 2; тримання під вартою – 1; домашній арешт – 2.

       Обшук житла чи іншого володіння особи – 6; тимчасовий доступ до речей і документів – 10; інші клопотання -1.

 

           4. Розгляд справ про адміністративні правопорушення.

       Залишок нерозглянутих справ на початок звітного періоду становить 2 справи; надійшло у звітному періоді – 160 протоколів, повернуто -19, в тому числі для належного оформлення - 16.

         Кількість розглянутих справ – 138, залишок справ на кінець звітного періоду складає 5 справ.

         Накладено адміністративне стягнення на 120 осіб, закрито справи відносно 18 осіб, звільнено від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення 10 осіб, закрито справу у зв»язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення відносно 3 осіб, у зв»язку із закінченням строків накладення адмінстягнення відносно 4 осіб.

 

      Попередження застосовано до 4 осіб, штраф – до 73 осіб на суму 23226 грн., сплачено добровільно – 9821 грн., позбавлення спеціального права – 1, оплатне вилучення предмета -1, громадські роботи застосовано до 41 особи.

        Серед адміністративних правопорушень найбільш поширеними були:

-  дрібне викрадання чужого майна – 8 справ;

-  порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження 

   транспортних засобів – 10 справ;

-  керування транспортними засобами особами в стані алкогольного

    сп»яніння - 43 справи;

-  торгівля з рук у невстановлених  місцях -  8 справ;

-  дрібне хуліганство – 19 справ;

-  вчинення насильства в сім»ї – 38 справ;

-  порушення правил адміністративного нагляду – 7 справ;

- невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов»язків по вихованню дітей – 3 справи.

      

    По кількості вчинених адміністративних правопорушень:

- перше місце займають правопорушення керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп»яніння;

- друге місце правопорушення щодо вчинення насильства в сім»ї;

- третє місце дрібне хуліганство.

 

    По постановах у справах про адміністративне правопорушення виписано та передано на примусове виконання до відділу ДВС 39 виконавчих документів про стягнення штрафу на суму 13405 грн.

  

     5. Справи в порядку виконання постанов про адміністративні правопорушення.

 

    У звітному періоді надійшло 5 подань, розглянуто -4, залишок на кінець звітного періоду становить -1.

 

6. Загальні показники цивільного судочинства.

 

 

      6.1 Справи позовного провадження.

 

      Залишок нерозглянутих справ на початок звітного періоду становить 15 справ, у звітному періоді до суду надійшло 144 справи, а всього перебувало на розгляді 159 справ, з яких розглянуто – 138, із ухваленням рішення – 120 справ, із закриттям справи – 3, залишені без розгляду – 15 справ. Залишок нерозглянутих справ станом на 01.07.2013 року становить 21, з яких по 5 справах провадження зупинено.

 

      По рішеннях суду про стягнення аліментів виписано – 22 виконавчих документів; - про стягнення судового збору – 44 виконавчих документа на суму 9602 грн.; - інші стягнення на користь держави – 1 виконавчий документ на суму 510 грн.

 

     В І півріччі 2013 року надійшло 3 апеляційні скарги, з них:  2 – залишено без змін та  1- скасовано частково.

 

   6.2. Справи окремого провадження.

 

      Залишок нерозглянутих справ на 01.01.2013 року – становить 1 справа, надійшло у звітному періоді 15 справ, розглянуто 14 справ, із задоволенням рішення – 13, залишено без розгляду – 1, не розглянуто на кінець звітного періоду 2 справи, з числа яких 1 зупинена.  

 

  6.3. Справи наказного провадження.

 

       В І півріччі 2013 року надійшло 9 справ про видачу судового наказу, видано 9 судових наказів.

       Про скасування судового наказу надійшла 1 справа, яка розглянута та судовий наказ скасовано.

 

7. Загальні показники адміністративного судочинства.

 

      Надійшло у звітному періоді 16 справ, з числа яких розглянуто 15 справ, із прийняттям постанови  - 15 справ, із задоволенням позову – 12 справ, залишок на кінець звітного періоду становить 1 справу.

 

8. Судовий збір.

 

       У звітному періоді до суду надійшло 210 заяв, в тому числі 17 адміністративного судочинства, з яких 2 повернуто у зв»язку з несплатою судового збору.

           Фактично сплачено судового збору по 204 заявах, на суму 39318 грн. По 1 заяві визнано  судом недоплачену суму в розмірі 7 грн. Звільнено від сплати судового збору по 56 заявах, на суму 16683 грн.  

 

 

 

  

                                                                                           А К Т

перевірки своєчасності звернення постанов по справах про адміністративні правопорушення, розглянутих у І-му півріччі 2013 року

                                                               

Мною, помічником судді Червоноармійського районного суду Невмержицькою Ю.В. проведена перевірка своєчасності звернення до виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення, розглянутих у І-му півріччі 2013 року.

 

В ході перевірки встановлено, що в Червоноармійському районному суді в І-му півріччі 2013 року  перебувало в провадженні 162 справи даної категорії, з яких 138 справ розглянуто, 19 справ – повернуто, залишок нерозглянутих на кінець звітного періоду – 5 справ.

 

З числа розглянутих:

- накладено адміністративне стягнення – по 120 справах;

- закрито провадження - по 18 справах.

 Звільнено від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення - 10 осіб, закрито справу у зв»язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення відносно 3 осіб, у зв»язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення відносно 4 осіб.

 

 

Відповідно до ст.299 КупАП України постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно зі ст.294 КУпАП України постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги чи протесту прокурора, який, як вбачається зі ст.289 КУпАП України становить десять днів з дня винесення постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого ст.32 цього Кодексу 

 

З числа справ даної категорії, розглянутих судом у І-му півріччі 2013 року, накладено адміністративне стягнення у виді:

 

попередження – на 4 осіб.

 

     Згідно п. 16.7.9. Інструкції з діловодства попередження як адміністративне стягнення вважається виконаним, якщо правопорушнику вручено копію постанови або проголошено її зміст, і про це є його розписка в справі.

 Постанова про накладення адмінстягнення у вигляді попередження виконувались переважно шляхом оголошення постанови правопорушнику та вручення йому копії постанови, про що в справах маються відповідні розписки. У справах, які розглядались у відсутності правопорушників, маються відповідні супровідні листи про надіслання копій постанов судді правопорушникам та поштові повідомлення про їх вручення.

штрафу – на 73 осіб.

  Добровільно сплачено штраф на загальну суму 9821 грн.

У всіх справах, в яких штраф не сплачено в добровільному порядку, маються копії листів, надісланих на адресу правопорушника з пропозицією добровільно в 15-денний строк після отримання копії постанови сплатити штраф.

Копії постанов про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу надіслано до органу ДВС за місцезнаходженням майна правопорушника, про що маються відповідні відмітки в журналі обліку виконавчих документів, виданих судом. При їх виконанні, постанови органу ДВС приєднуються до матеріалів справи з відміткою про стягнення штрафу.

- позбавлення спеціального права – на 1 особу;

 Копія постанови по даній справі своєчасно надіслано до Червоноармійського РВ УМВС України в Житомирській області для виконання, про що в справі мається відповідна відмітка.

оплатне вилучення предмета – на 1 особу;

    Копія постанови по даній справі направлена до виконання у ДВС Червоноармійського РУЮ, в справі мається копія постанови про відкриття виконавчого провадження по справі.

громадські роботи – на 41 особу;

 

Згідно ст.321-1 КУпАП постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про застосування громадських робіт надсилається на виконання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань не пізніше наступного дня після її винесення.

По всіх справах даної категорій копії постанов своєчасно направлялись на виконання до КВІ Червоноармійського району, в матеріалах справ маються повідомлення з даного органу про прийняття постанов до виконання та про відбуття правопорушниками громадських робіт.

 

Також до правопорушників у 1-му півріччі 2013 року було застосовано такі додаткові стягнення, як :

 

оплатне вилучення предмету – до 1 особи;

конфіскація предметів, грошей – до 2 осіб.

 

   Копії постанов по даних справах направлені до виконання у відділ державної виконавчої служби Червоноармійського РУЮ Житомирської області, в справі маються копії постанов про відкриття виконавчих проваджень по справах.

   Адміністративні стягнення у вигляді конфіскації предметів, грошей, виправних робіт та адміністративний арешт протягом 1-го півріччя 2013 року судом не застосовувались.

 

 

    

  

УЗАГАЛЬНЕННЯ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ

 РОЗГЛЯДУ ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИМ РАЙОННИМ СУДОМ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ СПРАВ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ ЗА  СТ.130 КУпАП

ЗА 1-ШЕ ПІВРІЧЧЯ 2013 РОКУ

 

В провадженні  Червоноармійського  районного суду  Житомирської області в першому півріччі 2013 року перебувало 44 справи про адміністративне  правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, з яких розглянуто 40 справ, повернуто для належного оформлення 3 справи, залишок справ на 01.07.2013р. становив 1 справу.

З числа розглянутих :

- по 38 справах  накладено адміністративне стягнення;

 по 2 справах провадження закрито, у тому числі у зв»язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення - по 1 справі;

          Накладено адміністративних стягнень основних:

У вигляді попередження -0

У вигляді штрафу - 4,

Оплатне вилучення предмета-1,

Конфіскація предмета-0,

Позбавлення спеціального права - 1,

Громадські роботи - 32,

Виправні роботи – 0,

Адміністративний арешт – 0,

Інші види адмінстягнень-0.

Накладено адміністративних стягнень додаткових:

Оплатне вилучення предмета -1,

Конфіскація  предмета, грошей - 0.

 

         Судом  відповідно до вимог ст. 278 КУпАП, після вивчення матеріалів   справ про  адміністративне правопорушення за ст. 130 КпАП України,  повернуто  3 матеріали,         в т.ч. для  належного оформлення  3 матеріали.

          Це свідчить про те, що особи,  які складають протоколи про адміністративні правопорушення часто відносяться до оформлення справ  поверхово  і формально.

          Документи, згідно яких правопорушники притягуються до  адміністративної відповідальності, не завжди містять належні реквізити, є випадки  що протоколи  складаються неграмотно і несвоєчасно, з цими документами не завжди  ознайомлюються особи, притягнуті до відповідальності.

         Через неточні та неправильні записи у протоколах про місце реєстрації правопорушників або фактичне місце проживання правопорушників судом витрачались  додаткові кошти на повторні виклики. Крім того, це призводило до пропуску строків накладення адміністративних стягнень.

         Таким чином порушуються вимоги ст. 256 КУпАП, яка конкретно вказує який зміст повинен мати протокол про адміністративне правопорушення.

         В І-му  півріччі 2013 році за ст. 130 КУпАП  накладено адміністративних стягнень у вигляді штрафу на 4 осіб  в сумі 10200 грн., з них добровільно сплачено 2550 грн..

            При підготовці справи до розгляду, в силу вимог ст. 278 КУпАП, суддя вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол (ст. 256 КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;  чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

            Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності та інші особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді повідомляються про розгляд справи судовою повісткою, де зазначаються дата і місце розгляду справи (ст.277-2 КУпАП).

            Розгляд справи про адміністративне правопорушення, відповідно до положень      ст. 279 КУпАП, розпочинається з представлення головуючого судді, який оголошує, яка справа підлягає до розгляду, хто притягується до адміністративної відповідальності, роз’яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов’язки, передбачені ст.ст. 268-272 КУпАП, після чого оголошується протокол про адміністративне правопорушення.

           Суддею заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

           При розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя  з’ясовує: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, передбачені ст.ст. 34-35 КУпАП.

           Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, суддя виносить постанову по справі відповідно до вимог ст. 283 КУпАП.

           Постанова оголошується суддею негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається особі, щодо якої її винесено під розписку. У разі, якщо копія постанови висилається, про це робиться  відмітка у справі. (ст. 285 КУпАП).

           В постанові по справі  про адміністративне правопорушення роз’яснюється порядок  її оскарження.

           Випадку перегляду постанов по справах про адміністративне правопорушення в практиці Червоноармійського районного суду  Житомирської області в  першому півріччі 2013 році не було.

           Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення крім місця, часу вчинення і суті останнього слід зазначати точно і правильно нормативний акт, яким передбачено відповідальність за нього, наводити пояснення правопорушника, інші відомості, які  необхідні для своєчасного, всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи вирішення її у точній відповідності із законом.

           На практиці ж, у деяких протоколах не зазначалася частина статті КУпАП, якою передбачено відповідальність за вчинене правопорушником діяння. У матеріалах справи нерідко не було доказів, які б підтверджували факт вчинення особою правопорушення, даних про те, чи притягалася вона до адміністративної відповідальності раніше, не додавались копії постанов суду про притягнення правопорушника до відповідальності за попередній період     ( це стосується ч. 2 ст. 130), а також пояснень цієї особи, свідків або підписів останніх.

           Нерідко працівники ДАІ матеріали справи не підшивають, аркуші в ній не нумерують, опис цих матеріалів не складають.

           Аналіз практики суду свідчить, що суд в основному правильно застосовував законодавство про адміністративну відповідальність за порушення правил дорожнього руху.

          При розгляді адміністративних справ за ст. 130 КУпАП про порушення ПДР, суд,  переважно застосовував адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт (щодо 32 осіб),  стягнення штрафу - щодо 4 осіб, позбавлення права керування транспортними засобами лише щодо 1 особи.

          Незважаючи на те, що керування транспортними засобами у стані сп’яніння, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, є небезпечним і досить поширеним правопорушенням, судом переважно застосовувалось стягнення у вигляді  громадських робіт з врахуванням особи правопорушника, його скрутного матеріального сімейного стану та відсутності у правопорушника прав на керування транспортним засобом із-за їх неотримання. Застосування стягнення у вигляді громадських робіт є більш суворішим за штраф і лише щодо кожного сьомого правопорушника — застосовувалось стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами. 

          Часто до суду надходять матеріали про притягнення особи до відповідальності за   ч.2 ст. 130 КУпАП, в яких не має даних про вчинення нею раніше аналогічного правопорушення, не має відмітки в протоколі про притягнення на протязі року до адміністративної відповідальності за аналогічною статтею, хоча ця обставина має важливе значення для вирішення питання  про  кваліфікацію  дій правопорушника (за ч. 1 чи ч. 2 цієї статті) і відповідно  про  міру  його відповідальності. Відсутність в матеріалах про адміністративне правопорушення, які надійшли до суду постанови  про притягнення правопорушника на протязі року до відповідальності за ст. 130 КУпАП являлось підставою для винесення судом постанови про повернення матеріалів на доопрацювання.

         Судом обов'язково виконуються  вимоги ст.280 КУпАП щодо встановлення під час розгляду справи  всіх необхідних обставин, зокрема тих, що пом’якшують або обтяжують відповідальність.

         Справи про адміністративні правопорушення  інколи  розглядаються судом за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, якщо в матеріалах справи є дані  про належне  повідомлення останньої про час судового розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про  відкладення розгляду справи.

         Також на думку суду, для більш ефективного застосування законодавства про адміністративну відповідальність за порушення у сфері дорожнього руху необхідно обмежити оформлення генеральних довіреностей на автомобілі, що є завуальованою формою купівлі-продажу транспортних засобів і позбавляє суди можливості вилучати їх у злісних порушників цього законодавства.

         Було б доцільним, якби законодавець  встановив адміністративну відповідальність за неявку свідка та інших осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, в яких вони викликаються судом в разі невизнання правопорушником вини.

         Доцільною є пропозиція, щоб працівники ДАІ при складанні адміністративного протоколу вимагали у правопорушника відомості про їх ідентифікаційний код і зазначали його в протоколі, оскільки відсутність ідентифікаційного коду є  в подальшому перешкодою для Державної виконавчої служби  у виконанні постанов суду про  адміністративне стягнення  у вигляді штрафу та інше.

         Червоноармійським районним судом Житомирської області пропонується начальникам відділів та управлінь органів внутрішніх справ вжити заходів щодо недопущення в подальшому вищевказаних недоліків та звернути увагу працівників, на яких покладені обов’язки по складанню протоколів про адміністративне правопорушення на повноту їх складання  та відповідність вимогам кодексу КУпАП.

         Також, виправданою практикою з розгляду  матеріалів про адміністративне правопорушення за категорією ст. 130 КУпАП і інших категорій, де санкцією статті передбачено позбавлення прав керування транспортним засобом, є та обставина, коли необхідно зазначення працівником ДАІ при направленні матеріалів за ст. 130 КУпАП до суду в протоколі про адмінправопорушення або у супровідному листі відомостей, чи отримував правопорушник права на  керування транспортним засобом чи ні.    

  

 

 

УЗАГАЛЬНЕННЯ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ РОЗГЛЯДУ

ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИМ РАЙОННИМ СУДОМ ЖИТОМИРСЬКОЇ

ОБЛАСТІ СПРАВ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

ЩОДО ВЧИНЕННЯ НАСИЛЬСТВА В СІМ»Ї ,  НЕ  ВИКОНАННЯ

ЗАХИСНОГО ПРИПИСУ АБО НЕПРОХОДЖЕННЯ

КОРЕКЦІЙНОЇ   ПРОГРАМИ

     Мною, помічником судді Червоноармійського районного суду Житомирської області Невмержицькою Ю.В., у відповідності з планом роботи суду за перше півріччя 2013 року було проведено узагальнення судової практики по розгляду справ про адміністративні правопорушення щодо вчинення насильства в сім»ї, не виконання захисного припису або не проходження колекційної програми.

       В ході проведення узагальнення встановлено, що за перше півріччя 2013 року до Червоноармійського районного суду Житомирської області не поступило жодної справи про не виконання захисного припису або не проходження корекційної програми. Надійшло 38 справ про адміністративні правопорушення за ст.173-2 КУпАП  щодо вчинення насильства в сім»ї, з них: повернуто для належного оформлення  - 0;   розглянуто – 38.

  Дані справи розглядались суддями:   

  Куликом П.О.  – 14 справ;                                                                                         

  Гуц О.В.             – 1 справа;                                                                                                                                 

  Рябенькою Т.С.   – 13 справ.         

         Із загальної кількості розглянутих справ даної категорії накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на 32 особи, громадські роботи на 6 осіб.  Сума накладеного штрафу за 1-ше півріччя 2013 року становить  1765 грн., а сплачено добровільно – на суму 1199 грн.

         Більшість правопорушників що вчинили насильство в сім»ї - вчинили їх у віці  до 50 років –  29 осіб. На час вчинення правопорушення не працювали 28 осіб. Особи, які повторно притягувались до адміністративної відповідальності протягом року   6.  У стані алкогольного сп'яніння правопорушення вчинили - 10 осіб. Мали на утриманні неповнолітніх дітей – 22 особи.

        Вчинення насильства в сім’ї, невиконання захисного припису або не проходження корекційної програми (ст. 173-2 КУпАП) тягнуть за собою накладення штрафу від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 51 грн. до 85 грн.)  або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, або адміністративний арешт на строк до п’яти діб.

       Такі діяння вчинені вдруге, тягнуть за собою накладення штрафу від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 85 грн. до 170 грн.), або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

        Проведений аналіз розгляду справ щодо вчинення насильства в сім»ї показав, що основні причини скоєння таких злочинів полягають у соціальних проблемах – відсутності житла, роботи, коштів для задоволення мінімальних потреб сім’ї, алкоголізм одного з членів сім’ї. Серед загальної статистики вчинення насильства в сім’ї переважає фізичне насильство над жінками з боку чоловіків або співмешканців. Наступну сходинку займає фізичне насильство над дітьми, психологічне насильство над дітьми, психологічне насильство над жінками з боку чоловіків. Має місце також насильство над чоловіками з боку жінок.

        З метою протидії насильству в сім’ї центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді систематично проводяться зустрічі в територіальних громадах, зокрема семінари з головами та секретарями сільських і селищних рад, дільничними інспекторами міліції, медичними працівниками та педагогами. Крім того, здійснюється обстеження умов проживання, утримання і виховання дітей в сім’ях, які опинилися в складних життєвих обставинах.

      Тривалий час проблема насильства в сім’ї вважалася прерогативою усталених звичаїв та традицій і залишалася поза сферою правового регулювання. Будь-яке втручання у сімейні стосунки з боку держави та суспільства вважалося порушенням таємниці приватного життя та категорично не припускалося. Таке становище призвело до певного свавілля у сфері сімейних відносин та перетворення їх на область латентних правопорушень, які залишалися поза увагою компетентних органів державної влади.

      Вперше на світовому рівні проблема сімейного насильства була актуалізована завдяки активним спільним діям міжнародного руху у захист прав жінок, оскільки саме жінки склали найбільш уразливу та незахищену групу, що страждала від насильницьких дій з боку членів своєї родини (батьків, чоловіків, братів тощо). Отже, на початковому етапі запобігання насильству в сім’ї увійшло в поле зору світової спільноти як складова подолання насильства щодо жінок в цілому.

      Історія боротьби з насильством щодо жінок як міжнародна проблема — це історія злиття двох напрямків правозахисту: прав людини і прав жінок. Результати активності жіночого руху на міжнародному рівні відобразилися у хронології конференцій, у текстах декларацій і конвенцій ООН, резолюцій регіональних міжнародних організацій, інших міжнародних документів останніх десятиріч, серед яких перш за все слід виділити Конвенцію ООН про ліквідацію усіх форм дискримінації стосовно жінок (Жіночу Конвенцію).

     Активність міжнародного руху по боротьбі з насильством щодо жінок, а також міжнародно-правові зобов’язання, які взяли на себе держави, сприяли актуалізації цієї проблеми на національному рівні. Україна стала однією з небагатьох держав колишнього СРСР, що відреагували на рух із захисту прав жінок змінами у своїй державній політиці.

       У результаті плідної співпраці парламентарів України з активістами жіночого та молодіжного руху України був прийнятий Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» від 15.11.01 — перший серед країн СНД та Східної Європи комплексний нормативний акт, спрямований на запобігання цьому соціально негативному явищу. Вищеназваний Закон визначає правові й організаційні основи попередження насильства в сім’ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї. Закон набув чинності з 19.03.02 — через три місяці з моменту його офіційного опублікування.

      Особливо слід підкреслити, що Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» зорієнтований саме на попередження цього негативного явища на його початковій стадії, поки конфлікт між сторонами не призвів до непоправних наслідків. У разі, коли насильство в сім’ї мало місце, члени сім’ї, винні в його скоєнні, притягуються до кримінальної, адміністративної або цивільно-правової відповідальності згідно з чинним законодавством. Інноваційний характер Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», необхідність розроблення механізму застосування його положень на практиці зумовили підготовку Науково-практичного коментарю до Закону України «Про попередження насильства в сім’ї».

      Насильством в сім’ї, відповідно до статті 1 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», визнаються будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю. Таким чином, можна виділити наступні обов’язкові ознаки насильства в сім’ї:

    1) особами, що страждають від сімейного насильства, можуть бути тільки члени сім’ї (тобто цей Закон не поширюється на сусідів, співмешканців, у тому числі розлучених осіб, що продовжують спільно проживати, осіб, що зустрічаються, але не перебувають у шлюбі тощо);

    2) діяння насильника повинне бути протиправним (тобто суперечити нормам чинного законодавства);

    3) діяння призвело або могло призвести до порушення прав члена сім’ї як людини та громадянина;

    4) вина насильника повинна виявлятися у формі умислу, а не необережності.

        В Розділі I Закону «Загальні положення» містяться визначення  термінів, що вживаються в Законі: насильство в сім’ї та його форми; жертва насильства в сім’ї, попередження насильства в сім’ї, реальна загроза вчинення насильства в сім’ї, захисний припис, віктимна поведінка щодо насильства в сім’ї, під якою розуміється поведінка потенційної жертви насильства в сім’ї, що провокує насильство в сім’ї, тощо.

     За спрямованістю дій Закон виділяє чотири види насильства: фізичне, сексуальне, психологічне та економічне, — розкриваючи зміст кожного із зазначених видів насильства:

    фізичне насильство в сім’ї — умисне нанесення одним членом сім’ї іншому члену сім’ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров’я, нанесення шкоди його честі і гідності;

     сексуальне насильство в сім’ї — протиправне посягання одного члена сім’ї на статеву недоторканість іншого члена сім’ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім’ї;

      психологічне насильство в сім’ї — насильство, пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого члена сім’ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими на­вмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров’ю;

     економічне насильство в сім’ї — умисне позбавлення одним членом сім’ї іншого члена сім’ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я.

     Законом передбачено, що здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї в межах наданих їм повноважень покладається на:

1) спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї, яким визначено Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту, а також відповідні управління місцевих державних адміністрацій;

2) службу дільничних інспекторів міліції та кримінальну міліцію у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ;

3) органи опіки і піклування;

4) спеціалізовані установи для жертв насильства в сім’ї, тобто кризові центри для жертв насильства в сім’ї та членів сім’ї, стосовно яких існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї, а також центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї.

      Підставами для вживання заходів з попередження насильства в сім’ї виступають:

- заява про допомогу жертви насильства в сім’ї або члена сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї;

- висловлене жертвою насильства в сім’ї або членом сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї, бажання на вжиття заходів з попередження насильства в сім’ї у разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто;

- отримання повідомлення про застосування насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім’ї.

        Заява та повідомлення про застосування насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення приймаються управліннями у справах сім’ї та молоді місцевих державних адміністрацій, відповідними відділами виконавчих комітетів місцевих рад, а також службою дільничних інспекторів міліції або кримінальною міліцією по справах неповнолітніх органів внутрішніх справ за місцем проживання постраждалого, які в межах своїх повноважень приймають передбачені Законом запобіжні заходи щодо насильства в сім’ї.

        Такими заходами виступають:

- офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї;

- офіційне попередження про неприпустимість віктимної поведінки щодо насильства в сім’ї;

- узяття на профілактичний облік і зняття із профілактичного обліку членів сім’ї, що здійснили сімейне насильство;

- захисний припис.

     Принципово новим юридичним поняттям для України є захисний припис. Він являє собою запобіжний захід і не є ані видом покарання, ані іншим засобом юридичної відповідальності. Захисним приписом особі, у відношенні якої він винесений, може бути заборонено:

- чинити конкретні акти насильства в сім’ї;

- отримувати інформацію про місце перебування жертви насильства в сім’ї;

- розшукувати жертву насильства в сім’ї, якщо жертва насильства в сім’ї за власним бажанням перебуває у місці, що невідоме особі, яка вчинила насильство в сім’ї;

- відвідувати жертву насильства в сім’ї, якщо вона тимчасово перебуває не за місцем спільного проживання членів сім’ї;

- вести телефонні переговори з жертвою насильства в сім’ї.

      Зазначені обмеження встановлюються на термін до 30 діб з дня погодження захисного припису з прокурором.

      Захисний припис може бути винесений до осудної особи, яка на момент винесення захисного припису досягла 16-річного віку та вчинила насильство в сім’ї, але лише  після отримання офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї. Захисний припис виноситься дільничним інспектором міліції або працівником кримінальної служби у справах неповнолітніх за погодженням з начальником відповідного органу внутрішніх справ і прокурором. Захисний припис не підлягає погодженню у разі наявності в діях особи, яка вчинила насильство в сім’ї, ознак злочину.

      Детальніше процедурні моменти застосування заходів з попередження насильства в сім’ї врегульовані на підзаконному рівні, зокрема Указом Президента України «Про Положення про Міністерство України у справах сім’ї, дітей та молоді» від 30.07.04 № 852/2004, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім’ї або реальну його загрозу» від 26.04.03 № 616, Наказом Міністерства України у справах сім’ї, дітей та молоді, Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції щодо порядку взаємодії управлінь (відділів) у справах сім’ї та молоді, служб у справах неповнолітніх, центрів соціальних служб для молоді та органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї» від 09.03.04 № 3/235, Наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження заходів щодо виконання Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» та Примірного положення про центр медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї» від 23.01.04 № 38 та ін.

      При цьому законодавство України, предметом регулювання якого є попередження насильства в сім’ї та ліквідація його негативних наслідків, не обмежується зазначеними вище законодавчими актами. Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» закріплює заходи превентивного характеру, які застосовуються з метою попередження фактів насильства в майбутньому. Тому у випадку, коли дії щодо насильства в сім’ї становлять собою злочин чи інше правопорушення, стосовно особи, винної в його скоєнні, повинні застосовуватися заходи юридичної відповідальності, передбачені законодавством України.

      Законодавство України містить тільки одну спеціальну норму, що закріплює адміністративну відповідальність за насильство в сім’ї або невиконання захисного припису. Названі дії кваліфікуються за статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Стаття передбачає накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням 20 % заробітку.

     Таким чином, законодавство про попередження насильства в сім’ї наділяє нас досить широкими можливостями щодо звернення до вказаних органів та установ за допомогою у ситуації сімейного насильства, що тягне за собою вжиття визначених заходів по його запобіганню. Проте законодавство з питань попередження сімейного насильства стане ефективним  інструментом захисту від насильства в родині лише за умови широкого доступу до інформації із проблеми профілактики насильства в сім’ї, плідного співробітництва громадських організацій та органів влади й місцевого самоврядування, а також активної протидії кожного з нас цьому принизливому для людської гідності явищу. 

 

                                                         АНАЛІЗ

                   розгляду запитів про отримання публічної інформації

             в Червоноармійському районному суді Житомирської області

 

На виконання п. 10 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та плану роботи суду на 2  півріччя 2013 року, в Червоноармійському районному суді Житомирської області проводиться аналіз роботи із запитами на інформацію.

        В результаті вичення стану розгляду запитів на отримання публічної інформації в Червоноармійському районному суді Житомирської області відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено , що в суді розроблено Положення про порядок організації доступу до публічної інформації, що знаходиться у володінні суду, визначено відповідальних осіб, які відповідають за організацію доступу до публічної інформації та оформлено сторінку на веб-сайті «Доступ до публічної інформації».

  Відповідно до Положення про доступ до публічної інформації , доступ до публічної інформації забезпечується шляхом оприлюднення публічної інформації в засобах масової інформації; розміщенням публічної інформації на офіційному веб-сайті суду в мережі Інтернет; розміщення публічної інформації на інформаційних стендах у приміщенні суду; присутністю запитувачів на інформацію на відкритих судових засіданнях у суді; наданням інформації за запитами на інформацію.

        Доступ до публічної інформації про діяльність суду обмежується, якщо    вказана інформація з обмеженим доступом. Перелік відомостей, які належать до інформації з обмеженим доступом, а також відомостей, які не містять ознак публічної інформації, визначається в додатку 1 до Положення про порядок організації доступу до публічної інформації.

         Оприлюдення публічної інформації в засобах масової інформації забезпечується відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні у засобах масової інформації», «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації».

        Рішення суду розмішуються в Єдиному державному реєстрі судових рішень відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень». У приміщенні суду на інформаційному стенді розміщується інформація про порядок роботи суду, списки справ призначених до розгляду, банківські реквізити для сплати судового збору, розпорядок роботи, години прийому керівництвом суду, правила внутрішнього трудовго розпорядку та інше.

        Запитувач має право звернутись до суду із запитом на інформацію в письмовій формі, його має допомогти оформити відповідальна особа за звернення громадян в райсуді. Також, особа може звернутись до суду із електронним запитом про надання відповіді про публічну інформацію, Інструкція щодо його заповнення міститься в додатку до Положення «Про доступ до публічної інформації»,яке розміщено на веб- сайті суду .

       Запити на інформацію, що надходять на адресу суду приймаються ,  попередньо опрацьовуються і реєструються в канцелярії відповідно до Інструкції з діловодства та з урахуванням до Положення «Про доступ до публічної інформації». Після отримання та реєстрації запити невідкладно передаються керівництву суду, а потім, після накладення резолюції, безпосередньому виконавцеві.

     Протягом першого півріччя 2013 року до районного суду запити про надання публічної інформації не надходили. Протягом 2012 року до суду надійшло 3 запити на отримання публічної інформації, за результатами розгляду вказаних запитів, було задоволено 2 запити та надано запитувану інформацію, по одному запиту - надано роз»яснення.

      В основному, зміст запитів становить звернення з питань отримання інформації щодо розгляду суддями справ та отримання копії судових рішень.

Запити, подані в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», як поштою так і електронним зв»язком, були  зареєстровані у  відповідному журналі та розглянуті в строк , що не перевищує 5 днів з дня отримання запиту.

                                    

 

                               АКТ

перевірки своєчасності звернення до виконання судових рішень по цивільних справах, розглянутих Червоноармійським районним судом Житомирської області у 1-му півріччі 2013 року

 

Мною, помічником судді Забродською Т.М., проведено перевірку своєчасності звернення до виконання судових рішень по цивільних справах, розглянутих Червоноармійським районним судом Житомирської області у I-му півріччі 2013 року.

 

       Так, в ході перевірки встановлено, що в 1-му півріччі 2013 року в провадженні Червоноармійського районного суду перебувало 184 цивільні справи, що на 19 справ менше, ніж в аналогічному періоді 2012 року:

 

1). в порядку позовного провадження - 159 справ, з яких:

 *розглянуто - 138 справ (в тому числі: з ухваленням рішення —

120 справ, в тому числі заочного - 31 справа, із закриттям провадження у

справі - 3 справи, із залишенням заяви без розгляду 15 справ);

*залишок на кінець звітного періоду - 21 справа, в тому числі

провадження зупинено по 5 справах;

2). в порядку окремого провадження - 16 справ, з яких:

*розглянуто -14 справ (в тому числі- з ухваленням рішення

13 справ, із залишенням заяви без розгляду - 1 справу);

*залишок на кінець звітного періоду - 2 справи, з яких

провадження зупинено по 1 справі;

3). в порядку наказного провадження - 9 справ, з яких:

*розглянуто - 9 справи (видано 9 судових наказів);

 

Відповідно до ст.368 ЦПК України питання, пов»язані із зверненням судового рішення до виконання, вирішує місцевий суд, який розглянув справу.

У 1-му півріччі 2013 року Червоноармійським районним судом Житомирської області всі судові документи в цивільних справах щодо звернення до виконання судових рішень виносились та надсилались своєчасно, не звернених до виконання всупереч чинному законодавству судових рішень не було.

Взагалі в зазначений звітний період видано на виконання:

22 виконавчі листи про стягнення аліментів;

44 виконавчі листи про стягнення судового збору на суму 9602

грн.;

          -            1 виконавчий лист про інші стягнення на користь держави на суму 510 грн.

Вказані виконавчі документи надсилались в порядку ст.367 ЦПК України до негайного виконання.

         По справах наказного провадження у 1-му півріччі 2013 року надійшло і розглянуто 9 заяв, по яких видано 9 судових наказів, в тому числі 8 - по заявлених вимогах про стягнення аліментів, 1- по заявлених вимогах про стягнення заборгованості за оплату телекомунікаційних послуг.

         Виконання судових рішень з цивільних справ в суді здійснюється відповідно до вимог ст.368 ЦПК України, а також пункту 16.6 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді (наказ ДСА України №68 від 27.06.2006 року), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.07.2006 за №860\12734 (із змінами та доповненнями), відповідальною за дану ділянку роботи в суді є старший секретар суду Горшкальова Л.Ф., яка добросовісно відноситься до своїх обов»язків.

Для виконання судового рішення в цивільній справі, що набрало законної сили або допущено до негайного виконання, стягувачу за його письмовою заявою видається виконавчий лист. Якщо на підставі постановленого рішення належить передати майно, що є в кількох місцях, або якщо рішення постановлено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши яку частину рішення треба виконати за кожним листом. У справах за позовами органів та осіб, яким надано право4 захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, виконавчі листи видаються за заявами таких органів чи осіб, або осіб, в інтересах яких заявлено позов.

         Судові рішення у частині стягнення судового збору звертаються до виконання в загальному порядку та надсилаються до державної податкової інспекції за місцем знаходження суду. В 1-му півріччі 2013 року до органу державної податкової інспекції судом направлено 44 виконавчі листи на суму 9602 грн.

          У справах окремого провадження звертається до виконання копія рішення суду, яка надається заявникові та надсилається до державної установи (наприклад, сільської ради відносно осіб, визнаних недієздатними).

          У справах про позбавлення батьківських прав після набрання рішенням суду законної сили суд надсилає копію рішення державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

          Виконавчі листи виписуються не пізніше другого дня після набрання рішенням суду законної сили, а в справах, у яких рішення підлягає негайному виконанню у день постановления рішення.

         На протязі 1-го півріччя 2013 року судом задоволено 13 позовів про стягнення аліментів, 1 позов про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівниками державному підприємству.

         Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України за рішеннями суду допущено негайне виконання рішень суду в частині стягнень в межах суми платежу за один місяць.

        У разі особистої явки стягувачів виконавчі листи видавались їм на руки під підпис, заяви про видачу виконавчого листа та про отримання виконавчого листа долучалися до матеріалів справи.

       Виконавчі листи реєструються в журналі обліку виконавчих документів, виданих судом, який ведеться працівниками канцелярії відповідно до встановленого порядку.

      У справах про стягнення аліментів виконавчий лист передається судом на руки стягувачу за його заявою після набрання рішенням суду чинності або на вимогу стягувана надсилається за його місцем проживання.

       Випадків несвоєчасного звернення до виконання судових рішень у цивільних справах за 1-ше півріччя 2013 року у суді не виявлено.

 

 

 

                        Узагальнення практики розгляду адміністративних     справ про спори з приводу забезпечення громадського            

                    порядку та безпеки дорожнього руху

 

Адміністративне судочинство – відносно новий вид судочинства, який було запроваджено із введенням у дію Кодексу адміністративного судочинства України 01.09.2005 року.

         Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

 

Досліджуючи показники судової практики розгляду адміністративних справ, можна порівняти дані за перше півріччя 2013 року  з першим півріччям  2012 року.

 

У першому півріччі 2013 році в провадженні Червоноармійського районного суду Житомирської області перебувало 11 адміністративних справ.

За звітними даними у першому півріччі 2012 року у суді на розгляді перебувало 21 справа.

Залишок нерозглянутих справ на кінець звітного періоду за перше півріччя 2013 року становила  1  справа,  за перше півріччя 2012 року –  1 справа.

 

З даного аналізу та вивчення справ вбачається, що у першому півріччі 2013 році судді Червоноармійського районного суду Житомирської області мали менше навантаження по кількості справ, протягом першого півріччя розглянули 11 справ, а у першому півріччі 2012 року –  21 справу.

 

У першому півріччі 2013 року до суду надійшло 11 адміністративних позовних заяв. З них 10 адміністративні позови були розглянуті . Залишок нерозглянутих справ на кінець звітного періоду 1 справа.

Для порівняння у першому півріччі 2012 року до суду надійшло 21 адміністративних позовів. З них у 19 справах було відкрито провадження, залишок нерозглянутих справ на кінець звітного періоду  3 справи.

          

Звітні дані у першому півріччі 2013 року свідчать про те, що основна більшість справ за адміністративними позовами була розглянута із фіксуванням судового процесу технічними засобами - 11.

 

         Згідно статті 122 КАС України, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено КАС України.

 

Але є ще окрема категорія справ, а саме справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, які повинні бути вирішені протягом 5 днів з дня відкриття провадження у справі (а провадження у таких справах відкривається не пізніше наступного дня звернення до суду, крім випадків залишення позову без руху). У виняткових випадках суд ухвалою може продовжити розгляд справи, але не більше як на 5 днів.

Такі строки передбачені ст.171-2 КАС України, однак їх короткотерміновість не дає можливості суду вжити заходів для належного виклику сторін та інших учасників розгляду справи (в тому числі свідків). Так, наприклад, повідомлення про вручення судової повістки та заперечення відносно позову від відповідачів часто надходять після розгляду справи по суті, і тому вони не беруться до уваги під час винесення рішення у справі.

Встановлення і обмеження максимальних строків для розгляду адміністративної справи належить до важливих гарантій осіб, що звертаються до суду за захистом порушених прав чи інтересів.

З практики Європейського суду строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин:

1. складність справи (характер фактів, які необхідно встановити, кількість свідків, можливе об’єднання справ, а також вступ у процес нових учасників);

2. поведінка заявника (сприяння пришвидшенню розгляду справи чи пасивне відношення до заходів суду для вирішення спору);

3. поведінка судових та інших державних органів (відкладення та зупинення розгляду у зв’язку з очікуванням результатів розгляду іншої справи; перерви в судових засіданнях у зв’язку із затримкою надання або збору доказів з боку держави).

 

Спільними зусиллями вдається покращувати деякі показники. Так у залишку на кінець першого півріччя 2013 року залишилася 1 адміністративна справа, а на кінець же першого півріччя 2012 року в залишку перебувало 3 адміністративних справи, що свідчить про те, що судді не затягують розгляд справ, оперативно здійснюють виклики осіб, що беруть участь у справі, витребовують додаткові докази по справі та приймають обґрунтовані рішення.

  

            Судді Червоноармійського районного суду Житомирської області  при розгляді справ зазначеної категорії в основному правильно застосовують норми чинного законодавства.

 

Вивчивши практику  Червоноармійського районного суду Житомирської області по розгляду адміністративних справ, можна зробити висновок, що, з урахуванням неодноразових та досить істотних змін у адміністративному судочинстві, такий розгляд все ще містить ряд неоднозначних питань, які потребують додаткового роз’яснення в підзаконних нормативних актах, та, окрім того, несе завдяки численності позовів істотне навантаження на суд.

 

Для покращення якості та пришвидшення строків розгляду адміністративних справ суд повинен бути наділений повноваженнями вимагати від сторін їх особистої присутності під час розгляду справи, надання ними необхідних, на думку суду, документів, пояснень, контролювати явку свідків.

 

Проте загалом доцільно було б вказати, що виходячи з показників досліджених періодів, робота з розгляду адміністративних справ судом здійснювалася відповідно до закону, переважно у встановлені законом строки та відповідно до визначених процедур. 

Обираючи вид провадження, та беручи неоднозначну практику у застосуванні скороченого провадження, слід відзначити, що позивачі у цій категорії справ не є обізнаними у правилах адміністративного судочинства, і винесення рішення по справі без їх виклику розцінюють як порушення їх прав, а також вимоги у таких справах часто не підлягають до повного їх задоволення, а тому суддям слід надати перевагу письмовому провадженню, яке значно заощаджує часові, організаційні та матеріальні витрати для розгляду справи, або розглядати справи із фіксуванням судового процесу технічними засобами.

 

 

                         УЗАГАЛЬНЕННЯ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ

             РОЗГЛЯДУ СУДОМ СПРАВ ПРО ЗЛОЧИНИ ПРОТИ

                   ВЛАСНОСТІ ЗА ПЕРШЕ ПІВРІЧЧЯ 2013 РОКУ

 

Злочини проти власності становлять одну із найпоширеніших і найнебезпечніших груп злочинних діянь, оскільки вони посягають на одне із найцінніших соціальних благ – право власності. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за свою волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Передбачення в одному розділі Особливої частини КК відповідальність за всі посягання на власність незалежно від її форми забезпечує всім суб’єктам права власності однаковий кримінально-правовий захист, як того вимагають Конституція України та Цивільний Кодекс. За суб’єктом здійснення права власності чинне законодавство виокремлює: а) право власності Українського народу; б) право державної власності;         в) право комунальної власності; г) право колективної власності (у т.ч. підприємств, громадських організацій та інших об'єднань громадян);  д) право приватної власності, у   т.ч. право спільної власності подружжя, членів сім'ї, осіб, що ведуть селянське (фермерське) господарство; е) право власності інших держав, їх юридичних осіб, спільних підприємств та міжнародних організацій.

Родовим об'єктом злочинів, передбачених розділом VI Особливої частини КК, є право власності, зміст якого становлять володіння, користування і розпорядження своїм майном.

Додатковими обов’язковими об’єктами злочинів, що вчинюються з використанням насильства або погрози його застосування (насильницький грабіж, розбій, вимагання, погроза знищення майна), виступають здоров'я, життя, психічна або фізична недоторканність людини. При знищенні чи пошкодженні майна додатковим факультативним об’єктом можуть виступати громадський порядок, екологічна безпека.

Предметом абсолютної більшості злочинів проти власності закон називає майно – речі матеріального світу, яким притаманні специфічні ознаки фізичного, економічного та юридичного характеру.

 

  В ході проведення узагальнення встановлено, що в Червоноармійському районному суді в І-му півріччі 2013 року  перебувало в провадженні 19 справ відносно 21 особи, щодо злочинів проти власності (36,3% від загальної кількості розглянутих кримінальних справ, які перебували у провадженні). Розглянуто справ 15, у тому числі із постановленням вироку судом розглянуто 15 справи.  Залишок нерозглянутих справ на кінець звітного періоду становить 4 справи щодо 5 осіб.

Відповідно до вироків, що набрали законної сили, у першому півріччі 2013 р. суди засудили за злочини проти власності 16 осіб, з яких: за ст. 185 КК - 14, ст. 186 КК - 1,        ст.191 КК – 1.

Більшість засуджених за злочини проти власності вчинили їх у віці до 30 років – 11 осіб, з них неповнолітні – 2 особи. На час вчинення злочину не працювали 14 осіб. Особи, які мали судимість – 7. У стані алкогольного сп'яніння злочини вчинили  7  засуджених.

Якість досудового слідства у справах зазначеної категорії загалом задовільна.

 

                             Розгляд судами справ про злочини проти власності

 

У ст. 185 КК (Крадіжка) передбачено відповідальність за таємне викрадення чужого майна. Таємним вважається таке викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілих чи інших осіб. Як правило, крадіжка вчинюється за відсутності будь-яких осіб (власників, володільців майна, осіб під охороною яких воно перебуває, очевидців тощо).

Наприклад, Червоноармійський районний суд Житомирської області вироком від 18.02.2013 р. визнав винною Л. за ч. 1 ст. 185 КК. Згідно з вироком Л., їдучи в автобусі, з сумочки пасажирки Н. умисно, таємно викрала в гроші.

Суд вірно кваліфікував дії підсудної за ч. 1 ст. 185 КК України – таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Крадіжкою визнається також протиправне вилучення чужого майна і тоді, коли воно здійснюється у присутності потерпілого або інших осіб (наприклад, ці особи спостерігають за діями винного на певній відстані), але сам винний не усвідомлював цього моменту і вважав, що діє таємно від інших осіб. Таємним також визнається викрадення, яке вчинюється у присутності потерпілого або інших осіб, але не помітно для них.

Так, Червоноармійський районний суд Житомирської області вироком від 27.02.2013 р. визнав винним Т. за ч.1 ст. 185 КК та призначив йому узгоджене між обвинуваченим та потерпілим покарання у вигляді 180 годин громадських робіт за те, що Т. знаходячись у домоволодінні  Г.  шляхом вільного доступу, з кишені куртки, що висіла в шафі кімнати останнього,  умисно, таємно викрав гроші, завдавши гр. Г. матеріальної шкоди.

Таємним викрадення є і у випадку, коли воно вчинюється у присутності потерпілого чи інших осіб, які через свій фізіологічний чи психологічний стан (сон, сп’яніння, непритомність, малолітство, психічне захворювання тощо) не усвідомлюють факту протиправного вилучення майна: не можуть правильно оцінити і розуміти зміст, характер і значення дій винного.

Грабіж (ст. 186 КК) - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винного, а він, у свою чергу, усвідомлює, що його дії помічені, та оцінюються як викрадення.

Підвищена суспільна небезпека грабежу порівняно з крадіжкою зумовлюється тим, що грабіжник не приховує свого наміру протиправно заволодіти майном, діє відкрито для сторонніх осіб, ігноруючи волю потерпілого чи осіб, у володінні чи під охороною яких перебуває майно.

Частина 2 ст. 186 КК передбачає відповідальність за грабіж, поєднаний із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб.

Так, Червоноармійський районний суд Житомирської області, вироком від 01.04.2013 р. засудив Л. за ч. 2 ст. 186 КК та призначив їй відповідне покарання. Із матеріалів справи очевидно, що винна, переслідуючи мету розкрадання чужого майна, у присутності потерпілого П. викрала з нагрудної кишені його сорочки гроші, вважаючи, що її злочині дії непомітні для оточуючих. Присутня в цей час в кімнаті П., помітивши злочинні дії Л., наказала їй повернути викрадені гроші. Однак остання, усвідомлюючи, що її злочинні дії виявлені, відштовшнула П. та, забравши свій одяг, вибігла з будинку. На повторну вимогу П. повернути викрадені гроші, Л. не відреагувала та з викраденими грошима залишила домоволодіння.     

 

Судом вірно кваліфіковано дії Г. за ч. 2 ст. 186 КК України – відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

 

Предметом шахрайства (ст. 190 КК) може бути як чуже майно, так і право на таке майно. Право на майно може бути закріплене у різних документах, наприклад, цінних паперах, довіреностях на право розпорядження майном, боргових зобов’язаннях, заповітах тощо. Особливістю шахрайства є те, що винний заволодіває чужим майном, спонукаючи самого потерпілого шляхом обману чи зловживання довірою до передачі йому чи уступки права на майно.

Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого. Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри з боку потерпілого: для заволодіння чужим майном чи правом на нього винний використовує особливі довірчі стосунки, які склалися між ним та власником чи володільцем майна.

             Так, у провадженні Червоноармійського райсуду Житомирської області знаходилася кримінальна справа за обвинуваченням І. за ч. 2 ст. 190 КК. З матеріалів справи вбачалося, що І. під приводом обміну грошових купюр, шляхом зловживання довірою повторно заволодів грішми М. в сумі 100 доларів США, чим спричинив останньому матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, суд вірно визначивши кваліфікацію дій підсудного за ч.2 ст. 190 КК України-  у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайстві), вчинено повторно.

 

До ознак, залежно від наявності яких виділяються кваліфіковані та особливо кваліфіковані види корисливих злочинів проти власності, закон відносить вчинення таких діянь: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) організованою групою; 4) у великих розмірах; 5) особливо великих розмірах; 6) із заподіянням значної шкоди потерпілому.

Згідно з приміткою 1 до ст. 185 КК крадіжка, грабіж, вимагання, шахрайство, привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем визнаються вчиненими повторно, якщо вони вчинені особою, яка раніше вчинила будь-який із цих злочинів, розбій (ст. 187) чи викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем (ст. 262 КК).

Вивчення та узагальнення судової практики з питань кваліфікації повторності злочинів засвідчило, що судом розглядалися кримінальні справи і вирішувалися зазначені питання правильно та відповідно до вимог кримінального законодавства (статті 32, 33, 35 КК) і положень теорії кримінального права.

До обставин, що обтяжують крадіжку, грабіж і розбій, віднесено також вчинення цих злочинів із проникненням у житло, інше приміщення чи сховище.

 

Аналізуючи справи про злочини проти власності не можна не згадати про потерпілих, які являються основною ланкою (причиною) при порушенні кримінальної справи даної категорії та розгляду їх в суді. Зокрема, по злочинам проти власності проходило 10 потерпілих - осіб, з яких жінок – 7, чоловіків – 3, вік потерпілих від 18 років і старше. Усім їм заподіяно матеріальної та моральної шкоди. Кількість юридичних осіб, яким заподіяно шкоду – 1. Матеріальної та моральної шкоди по всім категоріям справ про злочини проти власності заподіяно на суму 19573 грн., з них фізичним особам на суму 15205 грн.

Цивільний позов може бути пред'явлений як під час досудового слідства і дізнання, так і під час судового розгляду справи, але до початку судового слідства.

Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальній справі, а також особа, цивільний позов якої залишився без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

Також слід зазначити, що серед вивчених справ у багатьох випадках потерпілі не заявляли позови про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

 

                                                    Призначення покарання

 

Відповідно до вимог ст. 65 КК при призначенні покарання за вчинення злочинів суд повинен врахувати ступінь тяжкості цього злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нею нових злочинів.

Згідно зі статистичними даними, у першому півріччі 2013 р. за вчинення злочинів, передбачених статтями 185 - 191 КК Червоноармійським районним судом Житомирської області призначено покарання у виді позбавлення волі 6 особам. За сукупністю злочинів та сукупністю вироків призначено покарання 7 особам. Звільнено від покарання з випробуванням – 6 осіб. Накладено судом штраф на 2 особи. Громадські роботи застосовано до 2 осіб.

Аналізуючи наведенні дані можна зробити висновок про те, що зросла кількість кримінальних справ, в яких особи обвинувачуються за вчинення злочинів проти власності. Злочини вчинюються в стані алкогольного сп`яніння, крім того у період відбуття особою іспитового строку, з корисливих мотивів, маючи не зняту чи непогашену судимість, часто не задумуючись про наслідки вчиненого, які для правопорушника звичайно є негативним, але справедливими. Вагомим фактором у вчиненні громадянами України злочинів проти власності є соціальне становище та матеріальний стан вищевказаних громадян.

Крім того, проведене узагальнення засвідчило, що при розгляді зазначеної категорії справ судді вірно застосовують норми матеріального та процесуального права. Усі справи розглянуті у встановлені строки, порушення не допускаються.

 

 

 

                                   У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я

                  судової практики розгляду судом справ про злочини проти життя

                                       та здоров»я за І півріччя 2013 року

 

      Відповідно до статей 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Право на життя є невід’ємним правом людини. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

     Злочини, які посягають на життя і здоров'я особи, визнаються одними з найнебезпечні-ших. Відповідальність за них передбачена розділом II Особливої частини КК, який називається «Злочини проти життя та здоров'я особи». Цим розділом охоплюється три види злочинних пося­гань: 1) злочини проти життя особи; б) злочини проти здоров'я особи; в) злочини, що ставлять у небезпеку життя та здоров'я особи.

     Протягом І півріччя 2013 року до суду надійшло – 12 кримінальних проваджень про злочини проти здоров»я особи, з яких:

 

- 1 провадження у вчиненні злочину, передбаченого ст. 122 КК України (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження) та 11 проваджень у формі приватного обвинувачення, з них:

 - 7 проваджень за ст. 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження);

- 4 провадження за ст. 126 КК України ( побої та мордування).

    Проваджень щодо злочинів проти життя особи до суду не надходило.

 

       Одним з найважливіших особистих благ є здоров'я людини. Тілесне ушкодження — це протиправне, винне заподіяння шкоди здоров'ю іншої людини, що виражається в порушенні анатомічної цілості або фізичної функції органів і тканин тіла людини.

 

      Злочини проти здоров'я є трьох видів: 1) тілесні ушкодження;
2) завдання фізичних або моральних страждань; 3) зараження соці-альними хворобами.
      За ступенем тяжкості тілесні ушкодження поділяються на тяжкі, середньої тяжкості і легкі. Відповідний ступінь тяжкос­ті тілесного ушкодження визначається на основі висновку екс­пертизи.

 

      До злочинів, які полягають у завданні фізичних або моральних страждань, належать: побої і мордування (ст. 126), катування (ст. 127), погроза вбивством (ст. 129).

 

      Кількість розглянутих справ у звітному періоді становить – 12 проваджень.

      З постановленням вироку - 9 проваджень, з яких:

-  із затвердження угоди про примирення - 6 проваджень;

- без угоди про примирення – 3 провадження.

     З постановленням ухвали про закриття кримінального провадження у зв»язку з відмовою потерпілого від обвинувачення – 3 провадження, із них по 2 провадженнях було відмовлено в затвердженні угоди про примирення.

 

      Кількість осіб, яких було засуджено за вчинення злочинів становить – 12 осіб, в тому числі:

 - за ст. 122 КК України – 1 особа;

 - за ст. 125 КК України –7особа;

 - за ст. 126 КК України – 4 особи.

     Серед засуджених осіб злочини були вчинені громадянами України, в тверезому стані, з яких 1 жінка.

        Вік осіб на момент вчинення злочину становив:

                   від 18 до 25 років – 4 особи;

                   від 25 до 30 років- 2 особи;

                   від 30 до 50 років- 6 осіб.

      

        Всі ці особи працездатні, які не працювали і не навчалися.

                Освіта на момент вчинення злочину була:

             повна загальна середня – 7 осіб;

             базова загальна середня- 2 особи;

             повна професійно-технічна- 3 особи.

        При призначенні покарання за вчинення злочинів проти здоров’я Червоноармійський районний суд керувався закріпленими в КК нормами про систему і види, підстави і порядок призначення покарання, передусім ст. 65 КК України. При призначенні покарання враховувався характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, тяжкість вчиненого злочину, особа винного і обставини справи, що пом’якшують і обтяжують покарання.       

       Крім того, Червоноармійським районним судом було забезпечено виконання основного завдання кримінального процесу із забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб за вчинений злочин винні понесли справедливе покарання.

    Особам, які вчинили злочин, призначається покарання, необхідне і достатнє для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів.

     До обвинувачених застосовувались такі види покарань:

              - громадські роботи – відносно 6 осіб;

              - іспитовий строк - відносно 1 особи;

              - штраф – відносно 2 осіб, на суму 1020 грн.

 

     Потерпілими від злочинів проти життя та здоров»я (ст. 115 - 145 КК України) є 6 чоловіків та 6 жінок, з яких одна є неповнолітньою.

     

    При призначенні до підготовчого та судового розгляду кримінальних проваджень даної категорії суддями Червоноармійського районного суду дотримувалися вимоги ст.ст. 314, 316, 318 КПК України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

АКТ

 

звірки з Червоноармійським РВ УМВС України в Житомирській області про своєчасність звернення до виконання вироків на засуджених в частині виконання речових доказів за 1 - ше півріччя 2013 року

 

 

м

п\п

№ справи

П.І.П.

засудженого

Дата винесен ня

вироку

Дата

набут

тя

вироко

м

з/с

Дата направ л ення вироку

Дата

отрим

а

пня вироку

Хто одержав

1

№ 1-136/12

1 оробей Микола Костянтинович

26/12/12

21/01/13

21/01/13

22/01/13

Корзун

2

№ 1-

кп/24/13

Бурячекно Вадим

Михайлович, Назаренко Андрій Анатолійович

22/05//13

21/06/13

21/06/13

21/06/13

Корзун


 

 


 

АКТ

 

звірки з прокуратурою Червоноармійського району

Житомирської області щодо виконання вироків в частині взяття під варту

засуджених до позбавлення волі або арешту за І -ше півріччя 2013 року

 

 

№ п\п

№ справи

П.І.П. засудженого

Дата винесе

ння вироку

Дата набутт я

вироком

з/с

Дата направлен ня вироку доРВ УМВС

Дата отрим ання

вироку

Хто одержав

1

№ І-кп/292/2/13

Скрицький Віталій Миколайович за ст. 185 ч.2КК України

28/02/13

01/04/13

01/04/13 до Червоноар мійського РВУМВС

01/04/13

Корзун

2

№ І-кп/292/6/13

Черниш Андрій Васильович за ст. 183 4.3,289 ч.2,357 ч.З КК України

12/03/13

28/05/13

07/06/13 до Червоноар мійського РВУМВС

07/06/13

Корзун

3

№ І-кп/292/10/13

Бондар Тетяна Миколаївна за ст. 185 ч.З КК України

25/02/"іЗ

28/03/13

28/03/13 до Червоноар мійського , РВУМВС

28/03/13

Корзун

4

№ І-кп/292/18/13

Колесник Борис Іванович за ст. 185 ч.З КК України

03/04/13

07/05/13

07/05/13 до Червоноар мійського РВУМВС

07/05/13

Корзун

5

№ І-кп/292/24/13

БуряченкоВадим Михайлович за ст. 185 ч.З, 304 ч.1; Назаренко Андрій Анатолійович за ст. 185 ч.З КК України

21/05/13

21/06/13

21/06/13 до Червоноар мійського РВУМВС

25/06/13

Корзун

 

 

УЗАГАЛЬНЕННЯ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ РОЗГЛЯДУ ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИМ РАЙОННИМ СУДОМ ЖИТОМИРСЬКОЇ  ОБЛАСТІ КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕНЬ НА ПІДСТАВІ УГОД

 ЗА 1-ШЕ ПІВРІЧЧЯ 2013 РОКУ

            Одним із найобговорюваніших і найбільш революційних нововведень нового Кримінального процесуального кодексу України є запровадження досі невідомого українському кримінальному процесу інституту – кримінального провадження на підставі угод.

На сьогоднішній день концепція відновлювального правосуддя являється однією з відмінних тенденцій розвитку сучасного судочинства у світі, проявом якої у кримінальному судочинстві є інститут угод.

Закріплення в кримінальному процесуальному законі в новій редакції інституту кримінального провадження на підставі угод є прогресивним кроком України на шляху до європейських і загальноприйнятих в світі стандартів кримінального судочинства і є проявом гармонізації національного законодавства до законодавства ЄС.

Цей інститут має важливе значення для судової практики, оскільки веде до скорочення строків розгляду кримінальних проваджень, значно зменшує навантаження на роботу судів, економить грошові ресурси держави і головне – сприяє правосуддю, захищаючи права та законні інтереси людини.

Відображені в КПК України положення, якими регулюється провадження на підставі угод, значно розширюють можливості сторін у рамках здійснення кримінального провадження і спрямовані на демократизацію та гуманізацію кримінального провадження.

Відповідно до ст. 468 КПК у кримінальному провадженні можуть бути укладені такі види угод:

1) угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим;

2) угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Враховуючи положення ст 8 КПК України в редакції 1960 року можна констатувати, що перший вид угод не є абсолютно новим для національного законодавства України, однак у новому КПК перелік правопорушень, для яких можливе укладення угоди про примирення, значно розширено.

Другий вид угод – про визнання винуватості – новий інститут, який покликаний стимулювати осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, йти на співпрацю з владою. Перевагами його застосування для обвинуваченого є:  звільнення від покарання, уникнення невизначеності щодо покарання у суді, у деяких випадках – застосування альтернативного покарання або його зниження; для прокурора: можливість зменшення бюджетних витрат та економія процесуального часу; зниження навантаження на прокуратуру при підтриманні державного обвинувачення, певною мірою усувається перспектива подальших апеляцій. Органи досудового розслідування звільняються від довгого і не завжди результативного розслідування, суд – від дослідження всіх доказів, а обвинувачений отримує зниження покарання або звільнення від його відбування.

У відповідності до вимог ч.1, 2 ст.469 КПК України, угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого, а угода про визнання винуватості – за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

Таким чином, угоди про примирення та визнання винуватості можуть бути укладенні вищезазначеними сторонами кримінального провадження з боку обвинувачення та захисту як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.

 

В провадженні Червоноармійського районного суду Житомирської області в 1-му півріччі 2013 року перебувало 14 кримінальних проваджень з угодами про примирення та визнання винуватості, які були досягнуті під час

досудового розслідування і направлені до суду з обвинувальними актами.

 

Кримінальні провадження на підставі угод в узагальнюючому періоді розглядалися суддями:

-         Куликом П.О. – 6;

-         Рябенькою Т.С. – 8.

 

З числа даних кримінальних проваджень було затверджено 9 угод про примирення та 2 угоди про визнання винуватості, відмовлено в затвердженні 2 угод про примирення та 1 угоди про визнання винуватості.

 

Слід відзначити, що в ході судового розгляду угод про примирення та визнання винуватості, яких було досягнуто саме під час досудового розслідування у суддів Червоноармійського районного суду нерідко виникають спірні питання, які полягають в тому, що обвинувачений чи потерпілий не з’являються до суду для розгляду угоди про примирення, будучи у відповідності до вимог ст. 135 КПК України належним чином повідомленими про місце та час розгляду угоди і без інформування суду про причини неявки (провадження № 1-кп/292/20/13 відносно Артеменка О.М. за ч.2 ст.125 КК України – суддя Рябенька Т.С.; провадження №1-кп/292/26/13 відносно Ткачук Н.О. за ч.1 ст.185 КК України – суддя Кулик П.О.; провадження №1-кп/292/30/13 відносно Наумчука В.А. за ч.1 ст.185 КК України – суддя Кулик П.О.; провадження №1-кп/292/32/13 відносно Стаховського Р.О. за ч.1 ст.126 КК України – суддя Кулик П.О.).

 

Узагальненням судової практики на підставі угод встановлено, що в переважній більшості ініціатором укладення угод про визнання винуватості був прокурор, в той час як потерпілий з одного боку, а підозрюваний з іншого, в рівному співвідношенні реалізовували своє право на ініціювання укладення угод про примирення.

Проведеним узагальненням встановлено, що угоди про примирення та визнання винуватості, які за звітний період були подані на затвердження до суду, в переважній більшості відповідали вимогам ст.ст.471, 472 КПК України відповідно, а в тих поодиноких випадках коли судом було встановлено невідповідність поданої на затвердження угоди зазначеним вимогам кримінального процесуального закону, суд приймав рішення про необхідність відмови в затвердженні угоди. Так, по кримінальному провадженню №1-кп/292/36/13 відносно Пустовіта І.Ю. за ч.1 ст.384 КК України (суддя Рябенька Т.С.) в затвердженні угоди про визнання винуватості відмовлено та  обвинувальний акт повернуто прокурору, який його затвердив, для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 КПК України у зв»язку з відсутністю в ньому та в угоді конкретних відомостей про попередні судимості обвинуваченого, відсутністю відомостей про обставини, передбачені ст.75 КК України, як підставу для звільнення особи  від відбування покарання у вигляді позбавлення волі та не зазначено в чому проявляються обставини, що пом»якшують покарання обвинуваченому.

Положеннями ч. 3, 4 ст.469 КПК України регламентовано у кримінальному провадженні щодо яких саме злочинів може бути укладено угоди про примирення та визнання винуватості.

За проаналізований період із загальної кількості затверджених Червоноармійським районним судом Житомирської області угод про примирення, 6 угод було затверджено у кримінальних провадженнях щодо злочинів невеликої тяжкості та 3 угоди щодо злочинів середньої тяжкості.

Що стосується угод про визнання винуватості, то у кримінальних провадженнях було затверджено по 1 угоді щодо злочинів відповідно  невеликої та середньої тяжкості.

Таким чином, найбільшу кількість угод як про примирення, так і про визнання винуватості, судом було затверджено у кримінальних провадженнях щодо злочинів невеликої тяжкості.

 

Проаналізувавши зміст ст.ст.471, 472 КПК України можна прийти до висновку, що при укладанні угод про примирення та визнання винуватості в обох випадках суб’єкти їх укладення визначають правову кваліфікацію вчиненого кримінального правопорушення, за яке підозрюваний чи обвинувачений буде нести відповідальність.

Як встановлено проведеним узагальненням, всі угоди про визнання винуватості та про примирення укладалися в кримінальних провадженнях щодо одного підозрюваного і за участю у кримінальному провадженні одного потерпілого.

 

Аналізом постановлених ухвал про відмову в затвердженні угод про примирення (2) встановлено, що основною підставою, з якої судом приймалися такі рішення, була відмова потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення (провадження №1-кп/292/37/13 відносно Іщенка М.П. за ч.1 ст.126 КК України – суддя Рябенька Т.С., №1-кп/292/39/13 відносно Стоніса С.Д. за ч.1 ст126 КК України – суддя Кулик П.О.).

Одним із проблемних питань, яке виникає у суддів під час розгляду угод про визнання винуватості є відсутність в КПК України норми, яка б зобов’язувала прокурора після досягнення з підозрюваним угоди про визнання винуватості і подання такої угоди на затвердження суду, долучати до обвинувального акту матеріали кримінального провадження. За відсутності у суду можливості під час розгляду угоди про визнання винуватості дослідити матеріали кримінального провадження, судді часто не взмозі встановити обставини, які мають важливе значення для висновків суду, зокрема, якими доказами підтверджується розмір завданої кримінальним правопорушенням шкоди і чи відповідає відображений в угоді розмір шкоди фактичним обставинам кримінального правопорушення; перевірити правильність правової кваліфікації кримінального правопорушення, тощо.

При укладенні угод у кримінальному провадженні сторони в основному узгоджували міру покарання у формі штрафу (4), громадських робіт (6) та позбавлення волі з іспитовим строком (1).

Необхідно відзначити, що за проаналізований період до Червоноармійського районного суду Житомирської області не надходило клопотань про скасування вироків, якими було затверджено угоди, у зв’язку з їх невиконанням.

 

Також за звітний період жоден вирок Червоноармійського районного суду Житомирської області на підставі угоди не було оскаржено в апеляційному порядку.

 

Підсумовуючи вищевикладене, можна констатувати наявність деяких спірних та проблемних питань, які виникають в ході судового провадження на підставі угод, що перш за все пов’язано з невеликою кількість розглянутих судом угод про примирення та визнання винуватості і відсутності на сьогоднішній день в багатьох питаннях єдиної судової практики, однак, проведеним узагальненням встановлено, що судді Червоноармійського районного суду Житомирської області намагаються вирішувати всі спірні та проблемні питання шляхом системного тлумачення норм КПК України та за допомогою роз’яснень, які надаються Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

 

 

 

                                    У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я

 

         судової практики розгляду судом справ про дрібне  викрадення

            чужого майна (ст. 51 КУпАП), розглянуті судом

                                      в І півріччі 2013 року

 

             Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має   право   володіти,   користуватись   і  розпоряджатися  своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.  Право приватної власності є непорушним.

       Суб'єктами права  власності  є   фізичні   особи   (громадяни України,   іноземці,   особи  без  громадянства),  юридичні  особи (господарські товариства, професійні спілки, громадські, релігійні об'єднання   тощо),   держава.   Їх   рівність   перед  законом  і забезпечення захисту їхніх  прав  державою  закріплено  у  ст.  13 Конституції України.

 

         Адміністративні порушення у сфері власності становлять одну із найпоширеніших і найнебезпечніших груп протиправних діянь, оскільки вони посягають на одне із найбільших цінних соціальних благ - право власності.

 

      Відповідно до ст.23 КпАП України, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

 

     Відповідно до ч.3 ст. 51 КУпАП викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

        Об’єктом даного адміністративного правопорушення є будь-яка власність.

 

     Протягом І півріччя 2013 року до суду надійшло – 8 справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 51 КУпАП (дрібне  викрадення чужого майна).

 

      Кількість розглянутих справ у звітному періоді становить – 8 справ, відносно 8 осіб.

 

      З винесенням постанови – 8 справ, з яких:

-   накладення штрафу – 5 справ;

-  3 справи закрито у зв’язку з малозначністю вчиненого правопорушення та оголошено усне зауваження.

 

     По 3 справах штраф сплачений добровільно, на загальну суму – 510 грн., по 2 справах, в сумі 350 грн. звернено до виконання та надіслано до ВДВС Червоноармійського РУЮ.

 

         Досить велике значення має вивчення демографічних показників осіб, які вчинили правопорушення. Певною мірою це дає можливість судити про найбільш проблемні категорії населення, тобто про ті прошарки, з якими необхідно вести профілактичну та роз’яснювальну роботу, вживати заходів для підвищення правової свідомості з метою запобігання вчиненню правопорушень.

     Серед осіб, які притягнуті до адміністративної відповідальності є 6 чоловіків та 2 жінки.

        Вік осіб на момент вчинення адміністративного правопорушення становив:          

                   від 25 до 45 років- 6 осіб;

                   від 45 до 55 років- 2 особи.

       Із них:

-   7 осіб не працювали;

-   1 одна особа є пенсіонером, інвалідом 3-ї групи.

 

       Як можна легко помітити з наведених даних, переважна більшість адміністративних правопорушень вказаних категорій була вчинена  особами чоловічої статі, які є непрацюючими. Що ж стосується вікових показників, очевидно, що найбільш проблемною віковою категорією з точки зору схильності до адміністративних правопорушень, є люди у віці 25-45 років. Очевидно, що дана ситуація потребує посилення профілактичних заходів, що були б зорієнтовані саме на таких осіб.

        Потерпілими від дрібного викрадення майна є 6 юридичних осіб та 2 фізичні особи.

        По даній категорії справ постанови, винесені суддями до апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення такої постанови не оскаржувались та  протест прокурора на них не вносився.

       Всі справи про адміністративні правопорушення були розглянуті з дотриманням строків, передбачених ч.2 ст. 277 КУпАП, тобто у п»ятиденний  строк, з  дня  одержання судом протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

 

АНАЛІЗ

ПРАКТИКИ РОЗГЛЯДУ ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИМ РАЙОННИМ СУДОМ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ СПРАВ ПРО ДРІБНЕ ХУЛІГАНСТВО (СТ.173 КУпАП)

  В 1-МУ ПІВРІЧЧІ 2013 РОКУ

        

          Дрібне хуліганство - одне з найбільш поширених видів адміністративних правопорушень, що посягають на суспільний порядок.

          Дії осіб, які скоюють дані адміністративні правопорушення, грубо порушують громадський порядок та спокій громадян і, безсумнівно, вимагають втручання правоохоронних органів. 

         Основними суб'єктами застосування адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство як й раніше залишається суд.

         Стаття 173 КУпАП визначає дрібне хуліганство як нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.  

 

В 1-му півріччі 2013 року в провадженні Червоноармійського районного суду Житомирської області перебувало 19 справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.173 КУпАП, що на 16 справ більше порівняно з аналогічним періодом 2012 року.

            Всього за аналізуючий період судом розглянуто 11 справ даної категорії, 8 справ повернуто для належного оформлення.

            Дані справи розглядались суддями:

                        Куликом П.О. - 6 справ;

                        Рябенькою Т.С. – 13 справ.

            Із загальної кількості розглянутих справ даної категорії накладено адміністративні стягнення на 9 осіб, в тому числі у вигляді штрафу – на 7 осіб, у вигляді громадських робіт – на 2 осіб, 2 справи закрито у зв»язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

            Сума накладеного штрафу за 1-ше півріччя 2013 року становить 510 грн., які були сплачені правопорушниками добровільно.             

            Судом при призначенні адміністративного стягнення враховується, що його основна мета - виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

            З вивчених справ вбачається, що при накладенні адміністративних стягнень судом враховувалися характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом»якшують і обтяжують відповідальність.                               

            Незважаючи на збільшення кількості матеріалів даної категорії, якість їх складання і дотримання вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення вимагає покращення.

  Так, із загальної кількості справ даної категорії, які надійшли до суду в 1-му півріччі 2013 року, повернуто для належного оформлення 8 матеріалів про адміністративні правопорушення, з них 2 матеріали  повернуто у зв»язку з тим, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст.256 КУпАП та правопорушниці не роз»яснено ст.63 Конституції України (справи №3-115/13, 3-118/13- суддя Рябенька Т.С.), 6 матеріалів повернуто у зв»язку з недоставкою працівниками міліції в суд для розгляду справи правопорушників, що робило неможливим розгляд даних адміністративних матеріалів в суді у встановлені законом строки (справи №3-71/13, 3-72/13, 3-73/13, 3-74/13, 3-77/13, 3-78/13 – суддя Рябенька Т.С.).

  За 1-ше півріччя 2013 року провадження по 2 справах вказаної категорії було закрито  на підставі ст.38 КУпАП.

 До закриття справ призводить, зокрема, недотримання особами, уповноваженими на складання протоколу про адміністративне правопорушення, вимог ст.38 КУпАП, яка передбачає, що коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - три місяці з дня його виявлення.   

Несвоєчасне направлення матеріалів до суду не дає можливості суду викликати правопорушника у строки, встановлені для накладення адміністративного стягнення, що призводить до закриття провадження в справі, а отже, і дозволяє правопорушнику уникнути відповідальності за скоєне правопорушення.

Так, протокол про вчинення Лонською Н.Л., жителькою с.Веселе Червоноармійського району, адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, яке вона вчинила 03.01.2013 року, було складено 22.01.2013 року, а надійшов він до суду 09.04.2013 року (справа №3-66/13 – суддя Рябенька).

Протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП щодо Романюка С.М., жителя с.Курне Червоноармійського району, яке він вчинив 14.01.2013 року,  було складено 14.01.2013 року, а до суду він надійшов 26.04.2013 року (справа №3-96/13 – суддя Кулик П.О.). Як наслідок, по даних справах суддями винесено постанови про закриття провадження по справі у зв»язку зі спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності.       

            Постанови суду, що винесені по даній категорії справ в 1-му півріччі 2013 року, не оскаржувалися.

            Порушень строків, передбачених процесуальним законодавством, винесення та надіслання судом документів щодо звернення судових рішень до виконання, за аналізуючий період не було.

            Результати проведеного аналізу свідчать про те, що судді Червоноармійського районного суду Житомирської області при розгляді справ даної категорії дотримуються норм матеріального та процесуального права. Проблемних питань при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.173 КУпАП, у суддів Червоноармійського районного суду Житомирської області у 1-му півріччі 2013 року не виникало.

 

УЗАГАЛЬНЕННЯ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ РОЗГЛЯДУ ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИМ РАЙОННИМ СУДОМ ЖИТОМИРСЬКОЇ  ОБЛАСТІ ПОДАНЬ В ПОРЯДКУ ВИКОНАННЯ СУДОВОГО РІШЕННЯ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

 ЗА 1-ШЕ ПІВРІЧЧЯ 2013 РОКУ

            Відповідно до ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

            В 1-му півріччі 2013 року до Червоноармійського районного суду Житомирської області у порядку виконання судових рішень в кримінальному провадженні надійшло 50 подань, із них розглянуто 45 подань, залишок на кінець звітного періоду становив 5 подань.

            З числа розглянутих судом у 1-му півріччі 2013 року подань  даної категорії були подання:

- про звільнення від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку – 35, з яких розглянуто - 30, задоволено 29 подань;

 - про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком, - 4, які судом розглянуті та в їх задоволенні відмовлено;

 

 

 

розглянуті та задоволені);

 

 1)     про затримання та направлення засудженої до місця

відбування покарання – 1 (розглянуто та задоволено);

2)     про обмеження права виїзду за межі України – 2

(розглянуто та відмовлено в задоволенні);

3)     про оголошення в розшук засудженого – 2 (розглянуто та

задоволено);

-          про уточнення анкетних даних засудженого – 2 (розглянуто

та задоволено).

 

 Серед розглянутих подань даної категорії розглянуто суддями:

-          Куликом П.О. – 17 подань;

-          Рябенькою Т.С. – 28 подань.

Подання в порядку виконання судових рішень в

кримінальному провадженні відносно неповнолітніх в 1-му півріччі 2013 року судом не розглядалися.

Звільнення від покарання та його відбування – це

передбачені законом про кримінальну відповідальність обставини незастосування судом до особи, що вчинила злочин, покарання чи припинення його  подальшого відбування.  

За наявності визначених у Кримінальному кодексі України підстав винна у вчиненні злочину особа може бути повністю або частково  звільнена від покарання за вчинене.

На відміну від звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання застосовується тільки до вже засуджених осіб. Звільнення від покарання застосовується тільки судом (крім звільнення від покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування – (ч. 1 ст.74 КК ). 

Звільнення від покарання можливе лише в тих випадках, коли його мета може бути досягнута без реального відбування покарання (цілому чи його частини) або коли її досягнення надалі неможливим і безцільним (важка хвороба засудженого) чи недоцільним (давність виконання обвинувального вироку).

Кримінальний кодекс України передбачає різні види звільнення від покарання. Частіше за все їх об’єднують у дві групи:  

            - звільнення умовне і звільнення безумовне.   

            До умовного звільнення від покарання належить: звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст.ст.75-79КК), умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст.81КК), звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до  трьох років (ст.83). До безумовного звільнення належить звільнення  від покарання за ч.4 ст. 74 і ст.49 КК, звільнення у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (ст.80 КК), заміна невідбутої частини покарання більш м’яким (ст.82 КК), звільнення від покарання за хворобою (ст.84 КК).

Підводячи підсумки проведеного узагальнення, можна зробити висновок, що судді Червоноармійського районного суду Житомирської області в цілому  правильно і відповідно до вимог чинного законодавства застосовують норми матеріального і процесуального права при розгляді подань в порядку виконання судових рішень в кримінальних провадженнях, проблемних питань під час їх розгляду не виникало.     

 

         УЗАГАЛЬНЕННЯ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ РОЗГЛЯДУ

   ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИМ  РАЙОННИМ СУДОМ ЖИТОМИРСЬКОЇ

ОБЛАСТІ СПРАВ ПРО СПАДКУВАННЯ ЗА ПЕРШЕ ПІВРІЧЧЯ 2013 РОКУ

 

   Мною, помічником судді Червоноармійського районного суду          Невмержицькою Ю.В. у відповідності з планом роботи суду за перше півріччя 2013 року було проведено узагальнення судової практики по розгляду справ про спадкування..

 

           В ході проведення узагальнення встановлено, що в Червоноармійському районному суді в І-му півріччі 2013 року  перебувало в провадженні 44 справи про спадкове право, з них: залишок на початок звітного періоду 2013 року становив 1 справа, надійшло в звітному періоді 43 справи.

 

            В першому півріччі 2013 року розглянуто судом 39 справ даної категорії, в тому числі:  з ухваленням рішення 38 справ, із них позовні вимоги задоволені по 37 справах.

           Із залишенням заяви без розгляду розглянуто 1 справа. 

           Залишок нерозглянутих справ на кінець звітного періоду складав 5 справ.

 

        Якщо проаналізувати розглянуті судом справи за категоріями спорів, то вбачається, що найбільшу категорію справ займають позови про визнання права власності у порядку спадкування -  33 справ, визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини – 11 справ.  Жодне з рішень у даних  справах не оскаржувалось в апеляційному порядку.

 

            Відповідно до п.2 ч.6 ст.130 ЦПК України суд першої інстанції повинен у попередньому судовому засіданні визначити склад осіб, які братимуть участь у справі. Разом з тим при з»ясуванні цього питання необхідно належним чином перевіряти:

      1)наявність спадкоємців як за законом, так і за заповітом;

      2)наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини;

      3)наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

 

       Цивільний кодекс України передбачає п»ять черг спадкоємців за законом:

1)      діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той із подружжя, який його пережив, і батьки;

2)      рідні брати і сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;

3)      рідні дядько і тітка спадкодавця;

4)      особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім»єю не менше ніж п»ять років до моменту відкриття спадщини;

5)      інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, а також утриманці, яккі не були членами сім»ї спадкодавця.

               У разі якщо спадкоємця за законом на момент відкриття спадщини вже не буде в живих, уся спадкова маса (майно), яку він міг би успадкувати, переходить до інших спадкоємців цієї ж черги (або до наступної черги, якщо померлий був останнім у черзі спадкування). Для деяких родичів спадкодавця закон установив винятки з цього правила  (спадкування за правом представлення).

 

             У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ст.1277 ЦК України) . Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.  У випадках, коли спадщина може бути визнана відумерлою, слід вирішити питання щодо притягнення до участі в розгляді справи органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

        

          Справи про спадкування розглядаються судом за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов»язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

 

             В частині дотримання вимог Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справ про спадкування, зокрема строків розгляду справ, передбачених ст.ст.129, 157, 203 ЦПК України, слід зазначити, що в загальному суддями ці строки додержуються.

 

            Частиною 1 ст.1270 ЦК України установлено строк для прийняття спадщини у шість місяців з часу її відкриття. Відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України у разі визнання причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними, суд може визначити для спадкоємців додатковий строк, який буде достатнім для подачі ними заяви до нотаріуса про прийняття спадщини. Наприклад, поважними причинами можуть визнаватись: перебування спадкоємця у тривалому відрядженні ; тривала хвороба; перебування за кордоном тощо.

           При розгляді спорів за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для її прийняття суддями Червоноармійського районного суду Житомирської області дотримано норми процесуального та матеріального права.

            Так, по справах даної категорії суддями перевіряється наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкоємця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, при наявності таких спадкоємців залучають їх до участі у справі в якості відповідачів.

            Також звертається увага на те, що, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску для прийняття спадщини. При цьому суд виходить з того, що поважними є причини, пов»язані з об»єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

            У резолютивній частині рішення суд вказує відповідно певний період часу з моменту набрання судовим рішенням законної сили, протягом якого спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини. Додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого статтею 1279 ЦК для прийняття спадщини.

            Вирішуючи позови даної категорії, визначається додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини тривалістю переважно два  місяці.

            При вирішенні даної спорів також враховується, що додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними.

 

            При вирішенні позовів про визнання права власності на майно в порядку спадкування суд правильно застосовує норми матеріального та процесуального права.      

 

            Судом повно з»ясовуються обставини справи, права та обов»язки сторін, перевіряється обґрунтованість їх доводів та заперечень, надається належна оцінка зібраним доказам та вирішуються спори відповідно до вимог закону.

            При розгляді справ перевіряється наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва  про право на спадщину.

            Також враховується, що письмова заява про прийняття спадщини та відмову від неї подається спадкоємцем особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини або про відмову від неї, може відкликати її протягом строку, установленого для прийняття спадщини.

 

            Кожна позовна заява оплачується судовим збором залежно від ціни позову, яка визначається, виходячи із вартості спірного майна.

            В результаті проведеного узагальнення можна зробити висновок, що значних труднощів при розгляді справ про спадкування в першому півріччі 2013 року в Червоноармійському районному суді Житомирської області не виникало.

      Слід відмітити, що загальний показник розглянутих подань в порядку виконання судових рішень у кримінальному провадженні в порівнянні з 1-м півріччям 2012 року дещо збільшився (в 1-му півріччі 2012 року до суду надійшло 41 подання даної категорії, розглянуто 38).

 -          інші подання – 7, а саме:

-          про установлення адміністративного нагляду – 4, 

 

                         АКТ

 

звірки з Червоноармійським РВ УМВС України в Житомирській області про своєчасність звернення до виконання вироків на засуджених в частині виконання речових доказів за - II -ге півріччя 2013 року

 

 

№ п\п

№ справи

П.І.П.

засудженого

Дата винесен ня

вироку

Дата

набут

тя

вироко

м

з/с

Дата направ л ення вироку

Дата

отрим

а

пня вироку

Хто одержав

1

№ 1-кп/45/13

Ленський

Олександр

Михайлович

18/07/13

19/08/13

19/08/13

19/08/13

Корзун

2

№ 292/55/13-к

Чайківська

Вікторія

Антонівна

07/08/13

09/09/13

09/09/13

09/09/13

Корзун

3

№ 292/70/13-к

Врублевський Антон

Флоріянович

07/10/13

07/11/13

07/11/13

07/11/13

Корзун

4

№292/46/13-к

Край Юрій Володимирович, Толочкін Олег Петрович

21/10/13

20/11/13

20/11/13

21/11/13

Корзун

5

№ 292/77/13-к

Корнійчук Олександр Олександрович

01/11/13

03/12/13

03/12/13

03/12/13

Корзун

 

                Узагальнення судової практики розгляду

                судом справ за ІІ-ге півріччя 2013 року

                       у сфері сімейних правовідносин

 

Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 5 СК України держава бере на себе обов'язок щодо охорони сім'ї, дитинства, материнства та батьківства, а також створення умов для зміцнення сім'ї. Це головне загальне положення, яке стосується сім'ї, визначає її значення в суспільстві та ставлення до неї держави. Держава здійснює по відношенню до сім'ї державну політику, яка є складовою соціальної політики України. Мета державної сімейної політики полягає у забезпеченні сприятливих умов для всебічного розвитку сім'ї та її членів, найповнішої реалізації сім'єю своїх функцій і поліпшення її життєвого рівня, підвищення ролі сім'ї як основи суспільства.

Саме на суди покладається забезпечення можливості збереження сім’ї, недопущення порушення права дитини на утримання після розірвання шлюбу, забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток.

У ІІ півріччі 2013 року до Червоноармійського районного суду Житомирської області надійшло 61 цивільних справ відносно спорів що виникають з сімейних правовідносин (залишок нерозглянутих справ на початок звітного періоду 10 справ): із зазначеної кількості розглянуто 64 справи, по 58 справах позов було задоволено, по 13 справах судом виносилось заочне рішення в порядку встановленою статтею 224 ЦПК України, 5 - залишено без розгляду,  1 - справу передано в інший суд. На кінець звітного періоду 7 справ перебувало у залишку, з яких по 1 справі провадження зупинено.

Для порівняння, у ІІ півріччі 2012 року до Червоноармійського районного суду Житомирської області надійшло 51 цивільних справ відносно спорів, що виникають з сімейних правовідносин, (залишок нерозглянутих справ на початок звітного періоду 10 справ): із зазначеної кількості розглянуто 55 справ, по 47 справі позов було задоволено, по 5 справах судом виносилось заочне рішення в порядку встановленою статтею 224 ЦПК України, 2 справ закрито провадженням, 5 - залишено без розгляду. На кінець звітного періоду 4 справ перебувало у залишку, з яких у 2 справах провадження зупинено.

До спорів , що виникають із сімейних правовідносин відносяться:

- спори про розірвання шлюбу;

- спори про стягнення аліментів;

- спори про встановлення батьківства або материнства;

- спори про позбавлення батьківських прав;

- спори про поділ майна подружжя.

У ІІ півріччі 2013 року (у ІІ півріччі 2012 року) в провадженні Червоноармійського районного суду Житомирської області знаходилось 36 (26) справ про розірвання шлюбу, з них 33 (22) розглянуто, із задоволенням позову 30 (19) справ, залишено без розгляду 2 (3), передано в інший суд 1(0). Станом на кінець звітного періоду 3 (4) справ перебувають у залишку, з яких у 1 (2) справах провадження було зупинено.

Суд при розгляді справ зазначеної категорії використовував надану йому законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей, у межах встановленого ч. 5 ст. 191 ЦПК шестимісячного строку за обґрунтованим клопотанням подружжя чи одного з них.

Питання про відкладення судового розгляду і визначення строку для примирення вирішувалось після з'ясування обставин справи з урахуванням фактичних взаємин подружжя, мотивів та причин розлучення шляхом постановлення ухвали в нарадчій кімнаті.

Основними причинами розірвання шлюбу сторони вказували:

1) непорозуміння між сторонами, різні характери і погляди на життя;

2) зловживання алкоголем з боку відповідача, сварки і бійки на ґрунті пияцтва;

3) небажання утримувати сім'ю і вести спільне господарство;

4) інші причини.

 Рішення суду у справах про розірвання шлюбу відповідали вимогам       ст.215 ЦПК. У них, зокрема, було зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення наведенні відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах ДРАЦС (найменування органу, що зареєстрував шлюб, дата реєстрації, номер актового запису), прізвища подружжя до шлюбу і згідно зі свідоцтвом про його реєстрацію, рішення про залишення прізвища особі, яка змінила його під час реєстрації шлюбу, чи відновлення дошлюбного прізвища.

Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими. З цією метою суд при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно й всебічно з'ясовував фактичні взаємини подружжя, мотиви та причини розлучення, забезпечував участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін та вживав заходів до примирення подружжя.

У ІІ півріччі 2013 року ( у ІІ півріччі 2012 року) у провадженні Червоноармійського районного суду Житомирської області перебувало 27 (25) цивільні справи про стягнення аліментів, з них 25 (24) розглянуто, із задоволенням позову 23 (22), справ, залишено без розгляду 2 (2). Станом на кінець звітного періоду 2 (1) справ перебувають у залишку. 

Переважна кількість позовів подається на стягнення аліментів на утримання однієї неповнолітньої дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн., щомісячно,

Позовні заяви про стягнення аліментів в основному відповідали вимогам чинного законодавства, до них додавалися необхідні документи. У деяких справах інформація про місце перебування та роботи отримувалася зі слів позивача, оскільки відповідач знаходився на заробітках або працював у приватних підприємців без належного оформлення.

Справи про стягнення аліментів розглядалися у строки, встановлені законодавством.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належного виховання своїх дітей. Такий захід може застосовуватися тільки за рішенням суду. Конституція України гарантує дітям усі права, необхідні для їхнього розвитку і життя.

Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого — заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов’язки стосовно дитини. Частиною 1 ст. 164 СК встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав.

Зокрема, мати, батько можуть бути позбавленні батьківських прав, якщо вони:

 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються   до   будь-яких   видів   експлуатації   дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Кожна дитина має право на проживання в сім’ї разом з батьками, або з одним із них, на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї з народження.

Так у ІІ півріччі 2013 року (у ІІ півріччі 2012 року) у провадженні Червоноармійського районного суду Житомирської області перебувало 1 (3) справи зазначеної категорії. З них 0(2) позова задоволено. Станом на кінець звітного періоду 1 (1) справ знаходилося у залишку.

При розгляді справ даної категорії суд чітко дотримувався вимог Конституції України та законів України інших нормативно правових актів.

При розгляді справ про позбавлення батьківських прав до участі в судовому засіданні згідно із ч. 4 ст. 19 СК України та Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" обов’язково залучається орган опіки та піклування. Відповідно до положень ст. 19 СК України орган опіки та піклування обов’язково подавав до суду письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Справи про позбавлення батьківських прав відповідно до ст. 109 ЦПК України розглядалися судами за місцем проживання відповідача, яке визначалося відповідно до ст. 29 ЦК України.

Усі справи про спори, що виникають із сімейних правовідносин розглядалась у встановлені законом процесуальні строки, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Рішення та ухвали судів відповідали вимогам, встановленим ЦПК України.

Судді в повній мірі досліджували обставини справи, визначали характер спірних правовідносин, завжди правильно визначали норму матеріального закону, який підлягав застосуванню до вказаних правовідносин, чітко і неухильно дотримувалися норм чинного законодавства при розгляді цивільних справ, забезпечуючи своєчасне вирішення питань відкриття провадження у справах, належну підготовку справ до розгляду, розгляд справ протягом розумного строку, підвищення особистої відповідальності за якісний та оперативний їх судовий розгляд, дотримання правил підсудності, належне складання та оформлення процесуальних документів, реагування на випадки порушення законодавства відповідними учасниками правових відносин.

У мотивувальній частині рішення судді викладали встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових, майнових та немайнових вимог, чітко викладали резолютивну частину, яка повинна містити висновки по суті не забуваючи при цьому зазначати в ній висновок суду про розподіл судових витрат.

Проблемних питань при вирішенні спорів що виникають з сімейних правовідносин у суддів Червоноармійського районного суду Житомирської області не виникало.

 

 


 

УЗАГАЛЬНЕННЯ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ РОЗГЛЯДУ ЧЕРВОНО АРМІЙСЬКИМ РАЙОННИМ СУДОМ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ СПРАВ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ

ПРАВОПОРУШЕННЯ ЗА СТ.124 КУпАП

 

ЗА ІІ-ГЕ ПІВРІЧЧЯ 2013 РОКУ

Правопорушення на транспорті мають загальні родові ознаки злочинів і проступків і кваліфікуються як і в інших галузях суспільної діяльності.

            Усі види правопорушень на транспорті мають деякі спільні ознаки. Об»єктом цих правопорушень є суспільні відносини у сфері безпечної роботи транспорту або суспільна безпека. Суспільна безпека в якості об»єкта цих правопорушень означає сукупність відносин, що забезпечують охорону життя і здоров»я людей, матеріальних цінностей, навколишнього природного середовища, безаварійну роботу транспорту в цілому.

             Наслідками таких правопорушень часто бувають аварії, катастрофи, нещасні випадки з людьми, що спричинюють шкідливі наслідки для здоров»я і майна людей, навколишнього природного середовища або викликають загрозу для них. Часто в результаті транспортних правопорушень не витримується графік руху транспортних засобів, виникає затримка перевезення вантажів і пасажирів.

Суспільна небезпека цих правопорушень має два аспекти: по-перше, виникає небезпека життя та здоров»ю людей; по-друге, спричиняється матеріальна шкода або виникає її загроза, і разом з цим порушується безпечне функціонування самого транспорту.

Протягом ІІ-го півріччя 2013 року в провадженні Червоноармійського районного суду Житомирської області перебувало 11 справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.124 КУпАП, що на 2 справи менше порівняно з аналогічним періодом 2012 року.

 

Всього розглянуто 11 справ про адмінправопорушення, передбачені ст.124 КУпАП.

 

Дані справи розглядались суддями:

 

КуликомП.О.-2 справи;
Гуц О.В.
             - 4 справи;

Рябенькою Т.С. - 5 справ.

       Із загальної кількості розглянутих справ даної категорії накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на 10 осіб, а 1 особу позбавлено права керування транспортним засобом (Справа №292/338/2013-п відносно Боярчука А.Ю. за ст.124 КУпАП - суддя Кулик П.О.). Сума накладеного штрафу за ІІ-ге півріччя 2013 року становить 3740 грн., а сплачено добровільно - на суму 3060 грн.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

       Згідно Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року. ( ЗУ №590-VII від 19.09.2013 р., в силу з 23.10.2013 року).

Протягом II - го півріччя 2013 року стягнуто з 2 осіб судовий збір (Справа №292/341/13-п відносно Бенедюка Л.С. за ст.124 КУпАП - суддя Кулик П.О., справа №292/348/13-п відносно Верховцова Д.В. за ст.124 КУпАП - суддя Кулик П.О.), в сумі 68,82 грн..

       Судом при призначенні адміністративного стягнення враховується, що його основна мета - виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

       З вивчених справ вбачається, що при накладенні адміністративного стягнення судом завжди враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом»якшують і обтяжують відповідальність.

      Згідно з вимогами ст.38 КУпАП, якщо справа про адміністративне правопорушення підвідомча суду, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - три місяці з дня його виявлення.

        Пропущення строків накладення адміністративного стягнення призводить до закриття провадження в справі, а отже, і дозволяє правопорушнику уникнути відповідальності за скоєне правопорушення.

В ІІ-му півріччі 2013 року, закритих проваджень по вказаної категорії справ на підставі ст.38 КУпАП не було.

Суддями в обов»язковому порядку перевіряються матеріали адміністративних справ, що надходять з органів ДАІ, на їх відповідність вимогам закону, в тому числі статтям 254, 256 КУпАП, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №185 від 22.02.2001 року.

           Як свідчить судова практика, посадові особи ДАІ при оформленні та направленні до суду адміністративних матеріалів про недодержання водіями транспортних засобів правил дорожнього руху та експлуатації транспорту, дотримуються вищевказаних вимог закону.

            Постанови суду, що винесені по даній категорії справ в ІІ-му півріччі 2013 року, не оскаржувалися.

Порушень строків, передбачених процесуальним законодавством, винесення та надіслання судом документів щодо звернення судових рішень до виконання, за аналізуючий період не було.

Результати проведеного узагальнення свідчать про те, що судді Червоноармійського районного суду Житомирської області при розгляді справ даної категорії дотримуються норм матеріального та процесуального права. Призначаючи адміністративне стягнення, у кожному конкретному випадку судом дотримані вимоги Кодексу України про адміністративні правопорушення, враховані ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, дані про особу порушника та обставини, що пом»якшують і обтяжують відповідальність. Ніхто з осіб, щодо яких до суду надходили адміністративні матеріали, не підданий заходу впливу в зв»язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження в суді в справах про адміністративні правопорушення даної категорії здійснюється на основі суворого додержання законності та в межах компетенції суду.

 

 

 

 

УЗАГАЛЬНЕННЯ

судової практики розгляду Червоноармійським районним судом  Житомирської області справ про

адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП

за ІІ півріччя 2013 року

 

        Залишок нерозглянутих справ на початок звітного періоду становить - 1 справа.

         За звітний період до Червоноармійського районного суду Житомирської області надійшло - 82 справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП.

 

       У ІІ –му півріччі  було розглянуто 73 справи.

       З числа розглянутих:

- по 62 справах накладено адміністративне стягнення;

- по 2 справах застосовано заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КупАП;

- по 5 справах провадження закрито у зв»язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення;

- по 4 справах провадження закрито у зв»язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

 

   Накладено наступні адміністративні стягнення:

- у вигляді штрафу по 17справах;

- громадські роботи по 45 справах;

- по 2 справах були застосовані заходи впливу, з яких:

- по 1 справі у виді попередження;

- по 1 справі у виді догани.

 

     Відповідно до ст. 278 КупАП, суддями після вивчення матеріалів справи про адміністративне правопорушення за ст. 130 КпАП України, було повернуто 10 матеріалів для належного оформлення.

      Що свідчить про те, що особи, які складають протоколи про адміністративні правопорушення часто відносяться до оформлення справ поверхнево і формально.

      Документи, згідно яких правопорушники притягуються до адміністративної відповідальності, не завжди містять реквізити, є випадки, коли протоколи складаються неточно і неграмотно, з цими документами не завжди ознайомлюються особи, притягнуті до відповідальності.

      Через неточні та неправильні записи у протоколах про місце реєстрації або фактичне місце проживання правопорушників судом витрачались додаткові кошти на повторні виклики.

       Таким чином порушуються вимоги ст. 256 КупАП, яка конкретно вказує, який зміст повинен мати протокол про адміністративне правопорушення.

 

 

        У ІІ-му півріччі 2013 року за ст. 130 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на 17 осіб на суму 43350 грн., з них добровільно сплачено 15300 грн.

        При підготовці справи до розгляду, в силу ст. 278 КУпАП, суддя вирішує такі питання : чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол (ст. 256 КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

       Особа, яка притягується  до адміністративної відповідальності та інші особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді повідомляються про розгляд справи судовою повісткою, де зазначаються дата і місце розгляду справи (ст. 277-2 КУпАП).

        Розгляд справи про адміністративне правопорушення, відповідно до положень ст. 279 КУпАП, розпочинається з представлення головуючого судді, який оголошує, яка справа підлягає до розгляду, хто притягується до адміністративної відповідальності, роз’яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов’язки, передбачені ст.ст. 268-272 КУпАП, після чого оголошується протокол про адміністративне правопорушення.

    Суддею заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

     При розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя  з’ясовує: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, передбачені ст.ст. 34-35 КУпАП.

       Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, суддя виносить постанову по справі відповідно до вимог ст. 283 КУпАП.

       Постанова оголошується суддею негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається особі, щодо якої її винесено під розписку. У разі, якщо копія постанови висилається, про це робиться  відмітка у справі. (ст. 285 КУпАП).

    В постанові по справі  про адміністративне правопорушення роз’яснюється порядок  її оскарження.

     Випадків перегляду постанов по справах про адміністративне правопорушення в практиці Червоноармійського районного суду  Житомирської області в другому півріччі 2013 році не було.

      Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення крім місця, часу вчинення і суті останнього слід зазначати точно і правильно нормативний акт, яким передбачено відповідальність за нього, наводити пояснення правопорушника, інші відомості, які  необхідні для своєчасного, всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи вирішення її у точній відповідності із законом.

       На практиці ж, у деяких протоколах не зазначалася частина статті КУпАП, якою передбачено відповідальність за вчинене правопорушником діяння.

      Аналіз практики суду свідчить, що суд правильно застосовував законодавство про адміністративну відповідальність за порушення правил дорожнього руху.

        При розгляді адміністративних справ за ст. 130 КУпАП про порушення ПДР, суд,  переважно застосовував адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт (щодо 45 осіб),  стягнення штрафу - щодо 17 осіб.

        У порівнянні з І-м півріччям протягом ІІ-го півріччя зросла чисельність вчинення адміністративних правопорушень передбачених ст. 130 КУпАП майже у два рази. У зв»язку з чим зросла кількість накладення адміністративних стягненнь у вигляді штрафу та громадських робіт.

       Незважаючи на те, що керування транспортними засобами у стані алкогольного сп’яніння, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, є небезпечним і досить поширеним правопорушенням, судом переважно застосовувалось стягнення у вигляді  громадських робіт з врахуванням особи правопорушника, його скрутного матеріального сімейного стану та відсутності у правопорушника прав на керування транспортним засобом із-за їх неотримання. Застосування стягнення у вигляді громадських робіт є більш суворішим за штраф.

       Часто до суду надходять матеріали про притягнення особи до відповідальності за   ч.2 ст. 130 КУпАП, в яких не має даних про вчинення нею раніше аналогічного правопорушення, не має відмітки в протоколі про притягнення на протязі року до адміністративної відповідальності за аналогічною статтею, хоча ця обставина має важливе значення для вирішення питання  про  кваліфікацію  дій правопорушника (за ч. 1 чи ч. 2 цієї статті) і відповідно  про  міру  його відповідальності.        

        Відсутність в матеріалах про адміністративне правопорушення, які надійшли до суду постанови  про притягнення правопорушника на протязі року до відповідальності за ст. 130 КУпАП являлось підставою для винесення судом постанови про повернення матеріалів на доопрацювання.

      Судом обов'язково виконуються  вимоги ст.280 КУпАП щодо встановлення під час розгляду справи  всіх необхідних обставин, зокрема тих, що пом’якшують або обтяжують відповідальність.

      Справи про адміністративні правопорушення  інколи  розглядаються судом за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, якщо в матеріалах справи є дані  про належне  повідомлення останньої про час судового розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про  відкладення розгляду справи.

        Також на думку суду, для більш ефективного застосування законодавства про адміністративну відповідальність за порушення у сфері дорожнього руху необхідно обмежити оформлення генеральних довіреностей на автомобілі, що є завуальованою формою купівлі-продажу транспортних засобів і позбавляє суди можливості вилучати їх у злісних порушників цього законодавства.

       Було б доцільним, якби законодавець  встановив адміністративну відповідальність за неявку свідка та інших осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, в яких вони викликаються судом в разі невизнання правопорушником вини.

Доцільною є пропозиція, щоб працівники ДАІ при складанні адміністративного протоколу вимагали у правопорушника відомості про їх ідентифікаційний код і зазначали його в протоколі, оскільки відсутність ідентифікаційного коду є  в подальшому перешкодою для Державної виконавчої служби  у виконанні постанов суду про  адміністративне стягнення  у вигляді штрафу та інше.

       Червоноармійським районним судом Житомирської області запропоновано начальникам відділів та управлінь органів внутрішніх справ вжити заходів щодо недопущення в подальшому вищевказаних недоліків та звернути увагу працівників, на яких покладені обов’язки по складанню протоколів про адміністративне правопорушення на повноту їх складання  та відповідність вимогам кодексу КУпАП.

      Згідно Закону України «Про внесення змін до статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння» № 693 – VII від 19.11.2013 року до ст. 130 КУпАП були внесені зміни, які вступили в законну силу з 14.12.2013 року, згідно яких санкцією частини першої передбачено відповідальність у виді накладення штрафу на водіїв від двохсот до трьохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від семи до десяти діб і на інших осіб - накладення штрафу від двохсот до трьохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від семи до десяти діб;

- за санкцією частини другої у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк від двох до трьох років з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк від десяти до п’ятнадцяти діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - адміністративний арешт на строк від десяти до п’ятнадцяти діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого;

-   у частині третій слова "оплатне вилучення транспортного засобу" замінено словами "адміністративний арешт на строк від десяти до п’ятнадцяти діб з оплатним вилученням транспортного засобу".

       Тому виправданою практикою з розгляду  матеріалів про адміністративне правопорушення за категорією ст. 130 КУпАП і інших категорій, де санкцією статті передбачено позбавлення прав керування транспортним засобом, є та обставина, коли необхідно зазначення працівником ДАІ при направленні матеріалів за ст. 130 КУпАП до суду в протоколі про адмінправопорушення або у супровідному листі відомостей, чи отримував правопорушник права на  керування транспортним засобом чи ні. 

      Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 19.09.2013 року внесено нову норму, згідно якої у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення стягується судовий збір у розмірі 0,03 відсотки від мінімальної заробітної плати.

     Починаючи з 23 жовтня 2013 року суддями Червоноармійського районного суду обов»язково стягується судовий збір з осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності у встановленому розмірі. 

 

zvit

 

userfiles/10 sudovuy zbir _00292 _4_2013.xls 

userfiles/4_ 00292 _ 4_2013.xls

userfiles/3 _ 00292 _ 4_2013.xls

userfiles/2- C _00292 _ 4_2013.xls

userfiles/2- a _00292 _ 4_2013.xls

userfiles/1_ 00292 _ 4_2013.xls

userfiles/1- 1_00292 _ 4_2013.xls

 

Узагальнення практики застосування Червоноармійським районним судом Житомирської області глав 1-4 розділу III Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду та вирішення адміністративних справ

 

На виконання листа Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 року узагальнено практику застосування Червоноармійським районним судом Житомирської області норм глав 1-4 розділу З КАС України під час розгляду та вирішення адміністративних справ.

 

Главами 1-4 розділу З КАС України передбачено постановления адміністративними судами першої інстанції на стадіях відкриття провадження в адміністративній справі, підготовчого провадження, судового розгляду наступних судових рішень, які підлягають оскарженню в апеляційному порядку: ухвал про залишення позовної заяви без руху та її повернення, відмову у відкритті провадження у справі, забезпечення адміністративного позову, залишення позовної заяви без розгляду, зупинення провадження у справі,закриття провадження у справі.

 

Протягом 2013 року на розгляд до Червоноармійського районного суду Житомирської області надійшла 31 справа в порядку КАС України , з них : 27 справ розглянуто, 4 - справи перебували в залишку на кінець звітного періоду. З числа розглянутих справ із задоволенням позову - 23 , по 4 справах в задоволенні позову відмовлено .

 

По категоріях:

 

- справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, зокрема, зі спорів у сфері дорожнього руху: надійшла 21 справа, розглянуто 20 справ , із задоволенням позову -18 , по 2 справах відмовлено в задоволенні позову за безпідставністю , 1 справа перебувала в залишку на кінець звітного періоду.

справи зі спорів організації господарської діяльності - надійшла -1 справа, яка була розглянута, в задоволенні позову відмовлено ;

справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах зайнятості населення та соціального захисту громадян - надійшло 7 справ, розглянуто - 6, в тому числі із задоволенням позову - 5, по 1 справі в задоволенні позову відмовлено, нерозглянутою на кінець звітного періоду залишилась 1 справа даної категорії;

справи зі спорів з приводу забезпечення юстиції, зокрема виконавчої служби та виконавчого провадження - надійшла на розгляд -1 справа, яка залишилась нерозглянутою на кінець звітного періоду;

з числа інших категорій - надійшла 1 справа , яка перебувала в залишку на кінець звітного періоду.

 

Всі справи розглядались із фіксуванням засідання технічними засобами.

 

У адміністративному процесі, що базується на засадах змагальності й диспозитивності, особливого значення набуває зміст позовної заяви, на підставі якої суддя відкриває провадження у справі.

 

Від змісту позовної заяви залежать дії судді при вирішенні питання про відкриття провадження у справі і проведення подальших підготовчих дій для розгляду справи в судовому засіданні та при її розгляді по суті, у тому числі і про її судову юрисдикцію та підсудність, про визначення обставин, що мають значення для її вирішення, про залучення в процес інших осіб, дослідження доказів, тощо.

Вимоги, що пред»являються до змісту позовної заяви чітко визначені у ст. 106 КАС України і важливими з урахуванням наведеного, є зокрема, посилання на те, до кого пред»явлений позов, що саме вимагає позивач (предмет позову), зазначення на докази, що підтверджують обставини, наявність підстав для звільнення від доказування .

Стаття 106 КАС України передбачає,що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів до неї відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб.

Якщо позивач не дотримав якоїсь із вимог до позовної заяви, зазначених у цій статті і відсутність певної інформації не дає можливості вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі та виконати обов»язок з повідомлення про це осіб, які беруть участь у справі, суд залишає позовну заяву буз руху і пропонує позивачеві виправити виявлені недоліки ( ч. 1 ст. 108 КАС України).

      Форма і зміст поданих до Червоноармійського районного суду адміністративних позовів в основному відповідала вимогам ст.106 КАС України, але по 5 позовних заявах виносилась ухвала про залишення позову без руху та надавався строк для усунення недоліків, 1 позовна заява з цього числа була повернута:

 

      - справа № 2-а-2/13 за адміністративним позовом Кравченко Г.Ф. до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення. Позивачка звернулась до Червоноармійського районного суду Житомирської області з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначила, що за результатами позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності щодо реконструкції станції знезалізнення та водопровідних мереж в с.Соколів Червоноармійського району було складено акт від 28.11.2012 року, на підставі якого заступником начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області Сероветніком В.Г. винесено постанову № 1074/9-ф від 03.12.2012 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.З ст.96 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 8500 грн., яку вона вважає безпідставною та незаконною і просить скасувати.

     Позовну заяву подано з порушенням вимог ч.2 ст.106 КАС України, а саме: на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивачкою не надані докази, а в разі необхідності - не зазначено докази, які вона не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Оскільки адміністративний позов поданий з порушенням встановленого законом строку звернення до суду для оскарження постанови в справі про адмінправопорушення, тому в позовній заяві необхідно вказати причини пропуску даного строку.

     Адміністративний позов Кравченко Галини Федорівни до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення залишено без руху, про що повідомлено позивачку, та надано термін для усунення недоліків;

 

      - справа № 2-а-20/13 за адміністративним позовом Кичкирука М М.В. до старшого інспектора ДПС взводу №3 роти ДПС ДАІ м.Житомир старшого лейтенанта міліції Барановського Андрія Григоровича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

      Позивач звернувся до Червоноармійського районного суду Житомирської області з вказаним адміністративним позовом, в якому просив визнати неправомірною та скасувати постанову відповідача в справі про адміністративне правопорушення серії АА2 №953888 від 19.07.2013 року про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді 255 грн. штрафу.

      Позовну заяву подано з порушенням вимог ч.З ст.106 КАС України, а саме: не додано копії позовної заяви та копій всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Крім того, в адміністративному позові зазначено додатки: копія адміністративного позову, копія паспорта позивача, копія постанови по справі про адмінправопорушення, копія протоколу про адміністративне правопорушення, однак вказані документи до позовної заяви не додані.

Адміністративний позов Кичкирука М.В. до старшого інспектора ДПС взводу №3 роти ДПС ДАІ м. Житомир старшого лейтенанта міліції Барановського А.Г. про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення залишено без руху, про що повідомлено позивача, надано термін для усунення недоліків;

 

- справа № 2-а-21/13 за адміністративним позовом Матошука О.П. до начальника відділення ДАІ Червоноармійського РВ УМВС в Житомирській області Вакуленка С.В. про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Позивач звернувся до Червоноармійського районного суду Житомирської області з вказаним адміністративним позовом, в якому просив поновити пропущений ним з поважних причин процесуальний строк для подачі скарги на постанову по справі про адмінправопорушення, визнати неправомірною та скасувати постанову останнього АМ № 166387 від 29.06.2013 року про накладення на нього адміністративного стягнення у виді 300 грн. штрафу .

Позовну заяву подано з порушенням вимог ч.З ст.106 КАС України, а саме: не додано копії протоколу про адміністративне правопорушення, а також не додано доказів про пропущення з поважних причин процесуальних строків (а саме те, що копію постанови, яка оскаржується, позивач отримав у ВДВС Червоноармійського РУЮ, саме 29.07.2013 року , як про це зазначено у поданій позовній заяві).

Позов залишено без руху, про що повідомлено позивача, надано термін для усунення недоліків;

 

-справа №2-а-17/13 за адміністративним позовом Якобчук А.В. до виконкому Ялинівської сільської ради Червоноармійського району Житомирської області та відділу Держкомзему у Червоноармійському районі про визнання частково не чинним рішення органу місцевого самоврядування. Відповідно до ч.2 ст.106 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості -зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

В порушення вимог ст. 106 КАС України позивачем не надано доказів на підтвердження слідуючих обставин:

що Якобчук Л.С. являється єдиною спадкоємицею після смерті Соколовської М.А.;

що позивач являється єдиним спадкоємцем після смерті дружини Якобчук Л.С;

Крім того, в позовній заяві позивачем вказано, що у приватну власність Соколовській М.А. передано земельну ділянку площею 0,84 га, тоді як в державному акті на право приватної власності на землю серії ЖТ 22-19

№001286 від 31.08.2000 року та зазначеному в ньому плані зовнішніх меж земельної ділянки вказано площу даної земельної ділянки 0,72 га. Ухвалою суду позовну заву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Оскільки позивач отримав копію ухвали про усунення недоліків в строк, що підтверджується його особистим підписом на поштовому повідомленні про вручення, але в установлений строк недоліки позовної заяви ним повністю не усунені, тому вказану позовну заяву повернуто позивачу.

 

- справа № 2-а-23/13 за адміністративним позовом Лаговської О.Л. до інспектора ВДАІ Червоноармійського РВ старшого лейтенанта міліції Проценка В.М.про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Позивач звернулася до Червоноармійського районного суду Житомирської області з вказаним адміністративним позовом, в якому просить поновити пропущений нею з поважних причин процесуальний строк встановлений законом для подачі скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення та визнати незаконною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АМ №166445 від 10.08. 2013 року про накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді 170 грн. штрафу.

 

У поданому адміністративному позові відсутній талон про реєстрацію транспортного засобу.

Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно була надіслана позивачці та надано термін для усунення недоліків.

 

Ухвали районного суду про залишення позовної заяви без руху та про повернення позовної заяви не оскаржувались в апеляційній інстанції.

 

По всіх інших справах, що надійшли до районного суду, ухвали про відкриття провадження у справі, винесені у строк передбачений КАС України.

 

Ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, забезпечення адміністративного позову, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі районним судом у справах, що розглядались в порядку КАС України протягом 2013 року не виносились.

 

Відповідно до ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.І ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.

 

По 9 адміністративних позовах, що надійшли на розгляд до районного суду поновлювався пропущений строк звернення до суду, який був пропущений позивачами з поважних причин .

 

   По двох адміністративних справах з причин пропущення строку звернення до суду винесено ухвалу про залишення позову без розгляду :

-справа № 2-а-5/13 за адміністративним позовом Колесника М.В.до Управління Пенсійного фонду України в Червоноармійському районі Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання призначити пенсію.

   Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, починаючи з 05 березня 2009 року, щодо відмови у призначенні йому пенсії із зменшенням пенсійного віку на 10 років у відповідності до вимог ч.І ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язати відповідача призначити та виплатити йому пенсію, починаючи з 05 березня 2009 року.

   Вислухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позивач, звернувшись до суду з даним позовом 04.03.2013 року, пропустив строк звернення до суду з вимогами за період з 05 березня 2009 року по 03 вересня 2012 року, а тому адміністративний позов в цій частині підлягає залишенню без розгляду.

   Суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. Зокрема, норми законодавства, Конституція України, Закони України, які регулюють спірні правовідносини, опубліковувалися та оприлюднювались в офіційних друкованих виданнях, діяли у період отримання позивачем спірних виплат, а тому позивач мав можливість своєчасно звернутись до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав як самостійно так і через органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

 

На підставі ст. ст. 99,100 КАС України суд адміністративний позов Колесника М.В. до Управління Пенсійного фонду України в Червоноармійському районі Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання призначити пенсію залишв без розгляду за період з 04 вересня 2012 року по 04 березня 2013 року.

 

- справа № 2-а-4/13 за адміністративним позовом Грибенюка О.І. до управління Пенсійного фонду України в Червоноармійському районі Житомирської області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання призначити пенсію.

Позивач звернувся до Червоноармійського районного суду Житомирської області з вказаним адміністративним позовом. Просить визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Червоноармійському районі Житомирської області починаючи з 07 липня 2011 року, щодо відмови йому у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку на 10 років у відповідності до вимог ч.І ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов"язати Управління Пенсійного фонду в Червоноармійському районі Житомирської області призначити та виплатити позивачу пенсію із зменшенням песійного віку на 10 років у відповідності до вимог ч.І ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 07 липня 2011 року.

   Відповідно  до  вимог ч.2  ст.99  КАС  України  для   звернення до адміністративного    суду     за         захистом        прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

   Згідно листа управління пенсійного фонду в Червоноармійському районі позивач дізнався про порушення своїх прав 24.11.2011 року.

   Згідно до ч.І ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий
після   закінчення      строків,
установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

   На підставі ст.ст. 99, 100, 108 КАС України  позовну заяву Грибенюка О.І. до управління Пенсійного фонду України в Червоноармійському районі Житомирської області про визнання протиправною діяльність, зобов'язання призначити пенсію залишено без розгляду .

  Однак вказана ухвала була оскаржена в апеляційному порядку та скасована, а справа направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи по суті (ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2013 року) .

  Як вбачається з ухвали апеляційного суду від 01. 04.2013р.по вище вказаній справі, суд першої інстанції питання дотримання позивачем строку звернення до суду, який встановлено законом на час виникнення спірних правовідносин, не дослідив. Не встановив, коли позивач дізнався про порушення прав щодо захисту яких він звернувся з адміністративним позовом, не визначив коло обставин, з яким законодавець пов»язує можливість залишення позову без розгляду, відповідно до ст. 100 КАС України. Суд, на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів, не дослідив поважних причин пропущення позивачем строку. Тому оскаржувану ухвалу було скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

  За результатами проведеного узагальнення слід зробити висновок, що більшість питань виникає у суддів районного суду при відкритті провадження у справі, зокрема, відповідності поданих адміністративних позовів вимогам ст. 106 КАС України . Кількість справ , по яких виносились ухвали про усунення недоліків - 5, 1 - з них повернута. З числа винесених суддями районного суду ухвал, які передбачені главами 1-4 розділу З КАС України, в апеляційному порядку оскаржувалась лише 1 ухвала про залишення позову без розгляду у зв»язку з пропущенням встановленого строку звернення до суду, яка була скасована.

 

   Судді районного суду детально проаналізували рішення апеляційної інстанції по скасованій ухвалі, з метою недопущення в подальшому аналогічних

помилок.

 

 

  

                                   У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я

 

             судової практики розгляду судом справ за ІІ-ге півріччя 2013 року

                                        про злочини проти власності

 

      Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має   право   володіти,   користуватись   і  розпоряджатися  своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. 
     
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

      Злочини проти власності становлять одну із найпоширеніших і найнебезпечніших груп злочинних діянь, оскільки вони посягають на одне із найцінніших соціальних благ – право власності. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за свою волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

       Право власності  в Україні охороняється законом.  Зокрема,  у розділі  VI Кримінального кодексу України встановлено,  які саме суспільно небезпечні діяння проти власності є злочинами  та  які  покарання  застосовуються  до  осіб,  що  їх
вчинили.
      Родовим об'єктом  злочинів,  передбачених розділі  VI Особливої частини КК України,  є право власності, зміст якого становлять володіння,  користування  і розпорядження своїм майном.  Об'єктами злочинів,  які вчиняються з використанням насильства або  погрозою
його   застосування   (насильницький  грабіж,  розбій,  вимагання, погроза знищення майна),  є також життя,  здоров'я,  психічна  або фізична недоторканність людини.
        Предметом злочинів проти власності є,  як правило, майно, яке має вартість, ціну і перебуває у чужій для винної особи власності. Предметом  таких  злочинів також можуть бути гроші,  цінні папери, документи,  які  є  еквівалентом  вартості,  та   документи,   які
засвідчують право певної особи на майно.

У ст. 185 КК України (Крадіжка) передбачено відповідальність за таємне викрадення чужого майна. Таємним вважається таке викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілих чи інших осіб. Як правило, крадіжка вчинюється за відсутності будь-яких осіб (власників, володільців майна, осіб під охороною яких воно перебуває, очевидців тощо).

    Крадіжкою визнається також протиправне вилучення чужого майна і тоді, коли воно здійснюється у присутності потерпілого або інших осіб (наприклад, ці особи спостерігають за діями винного на певній відстані), але сам винний не усвідомлював цього моменту і вважав, що діє таємно від інших осіб. Таємним також визнається викрадення, яке вчинюється у присутності потерпілого або інших осіб, але не помітно для них.

     Таємним викрадення є і у випадку, коли воно вчинюється у присутності потерпілого чи інших осіб, які через свій фізіологічний чи психологічний стан (сон, сп’яніння, непритомність, малолітство, психічне захворювання тощо) не усвідомлюють факту протиправного вилучення майна: не можуть правильно оцінити і розуміти зміст, характер і значення дій винного.

       Вирішуючи питання про наявність у  діях  винної  особи  такої кваліфікуючої ознаки,  як проникнення у житло,  інше приміщення та сховище,  судам слід мати на увазі таке.                                                                  
       Житло -  це  приміщення, призначене   для   постійного  або  тимчасового  проживання  людей (будинок,  квартира,  дача,  номер  у  готелі  тощо).   До   житла прирівнюються  і його складові частини,  де може зберігатися майно (балкон,  веранда,  комора  тощо),   за   винятком   господарських приміщень,  не  пов'язаних  безпосередньо із житлом (гараж,  сарай(тощо). 

Грабіж (ст. 186 КК України) - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винного, а він, у свою чергу, усвідомлює, що його дії помічені, та оцінюються як викрадення.

Підвищена суспільна небезпека грабежу порівняно з крадіжкою зумовлюється тим, що грабіжник не приховує свого наміру протиправно заволодіти майном, діє відкрито для сторонніх осіб, ігноруючи волю потерпілого чи осіб, у володінні чи під охороною яких перебуває майно.

Частина 2 ст. 186 КК передбачає відповідальність за грабіж, поєднаний із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб. Відповідно до п. 5 постанови Пленуму від 06.11.2009 р. N 10 під насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого при грабежі, слід розуміти умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (завдання удару,   побоїв,   незаконне позбавлення волі) за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння. Такі насильницькі дії, вчинені під час грабежу, повністю охоплюються частиною другою статті 186 КК України і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК України не потребують.

     Вимагання (ст.  189  КК України) полягає у незаконній вимозі передати  чуже  майно  чи  право  на  майно,  або  вчинення будь-яких  дій  майнового  характеру  з  погрозою  насильства  над потерпілим чи його близькими родичами,  обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна 
або майна,  що перебуває в їхньому віданні чи  під  охороною,  або розголошення  відомостей,  які  потерпілий  чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.
     Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони вимагання  є  спосіб його  вчинення  -  погроза  заподіяння  шкоди потерпілому або його близьким родичам,  зміст якої  може  бути  різним.  Це  не  тільки погроза  насильством,  а  й  обмеженням прав,  свобод або законних інтересів зазначених осіб, їхнього майна або майна, що перебуває в 
їхньому  віданні чи під охороною (наприклад,  спалити гараж),  або розголошенням відомостей,  які потерпілий чи його  близькі  родичі бажають   зберегти  в  таємниці  (наприклад,  оголосити  дані  про усиновлення потерпілим дитини,  про  наявність  захворювання,  про інтимне  життя  тощо).  Ці  відомості  можуть  бути правдивими або
вигаданими, ганебними чи ні, важливо лише, щоб потерпілий або його близькі родичі бажали зберегти їх у таємниці.
Вимагання вважається  закінченим   з   моменту   пред'явлення вимоги,  поєднаної з погрозами, які викладені в диспозиції ст. 189
КК України.

       Погроза вчинити  вбивство,  висловлена  в  процесі вимагання, повністю охоплюється ч.  2 ст.  189 КК України.

Предметом шахрайства (ст. 190 КК України) може бути як чуже майно, так і право на таке майно. Право на майно може бути закріплене у різних документах, наприклад, цінних паперах, довіреностях на право розпорядження майном, боргових зобов’язаннях, заповітах тощо. Особливістю шахрайства є те, що винний заволодіває чужим майном, спонукаючи самого потерпілого шляхом обману чи зловживання довірою до передачі йому чи уступки права на майно.

       Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого. Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри з боку потерпілого: для заволодіння чужим майном чи правом на нього винний використовує особливі довірчі стосунки, які склалися між ним та власником чи володільцем майна. 
     Шахрайство є закінченим  з  моменту  заволодіння  майном  або придбання  права  на  майно.  Обман,  що не призвів до заволодіння майном або  придбання  права  на  майно,  необхідно  визнавати  (з урахуванням  обставин конкретної справи) як підготовку чи замах на шахрайство. 

Стаття 191 КК України передбачає відповідальність за три форми вчинення злочину - привласнення, розтрату та заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. Їх загальною ознакою є повноваження винного щодо майна, яким він заволодіває. Особа в цих випадках не є сторонньою для майна: воно їй ввірене, перебуває в її віданні або особа внаслідок службового становища має певні повноваження щодо нього.

Привласнення полягає у протиправному і безоплатному вилученні ( утриманні, неповерненні) винним чужого майна, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром у подальшому обернути його на свою користь чи користь третіх осіб. Розтрата передбачає незаконне і безоплатне витрачання (споживання, продаж, безоплатну передачу, обмін, передачу в рахунок погашення боргу тощо) винним чужого майна, яке йому ввірене або перебувало в його віданні. Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем має місце тоді, коли службова особа незаконно обертає чуже майно на свою користь чи користь третіх осіб, використовуючи при цьому своє службове становище.

До ознак, залежно від наявності яких виділяються кваліфіковані та особливо кваліфіковані види корисливих злочинів проти власності, закон відносить вчинення таких діянь: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) організованою групою; 4) у великих розмірах; 5) особливо великих розмірах; 6) із заподіянням значної шкоди потерпілому.

Згідно з приміткою 1 до ст. 185 КК України крадіжка, грабіж, вимагання, шахрайство, привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем визнаються вчиненими повторно, якщо вони вчинені особою, яка раніше вчинила будь-який із цих злочинів, розбій (ст. 187) чи викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем (ст. 262 КК України).

Вивчення та узагальнення судової практики з питань кваліфікації повторності злочинів засвідчило, що судом розглядалися кримінальні справи і вирішувалися зазначені питання правильно та відповідно до вимог кримінального законодавства (статті 32, 33, 35 КК України).

До обставин, що обтяжують крадіжку, грабіж і розбій, віднесено також вчинення цих злочинів із проникненням у житло, інше приміщення чи сховище.

Проникненням у житло, інше приміщення чи сховище розуміється вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; обманним шляхом; з використанням підроблених документів тощо). Обов'язковою ознакою проникнення є його незаконність, тобто відсутність у особи права перебувати в цьому місці.

 

      У другому півріччі 2013 року в Червоноармійському районному суді залишок нерозглянутих справ даної категорії на початок звітного періоду становив – 4 справи за ст. 185 КК України (крадіжка).

 

     За звітний період до суду на розгляд надійшло – 14 справи, відносно 18 осіб, з яких:

 

- 12 справа у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 КК України;

- 1 справа за ст. 189 КК України;

- 1 справа за ст. 190 КК України.

       З даної кількості надійшло 5 справ із угодою про примирення.

 

      Кількість розглянутих справ у звітному періоді становить – 14 справ.

      З постановленням вироку - 14 справ, з яких:

 - 5 справ  із затвердженням мирової угоди.

 

    Залишок нерозглянутих справ на кінець звітного періоду становив – 4 справи, з яких 3 справи – за злочин, передбачений ст. 185 КК України, 1 справа – за ст. 190 КК України.

 

      Кількість осіб, яких було засуджено за вчинення злочинів становить – 18 осіб, в тому числі:

 - за ст. 185 КК України – 16 осіб;

 - за ст. 186 КК України – 1 особа;

 - за ст. 189 КК України – 1 особа.

      

     З числа засуджених осіб більшість чоловіків – 16, з яких 3 є неповнолітніми особами та 2 – жінки.

Відповідно до вимог ст. 65 КК при призначенні покарання за вчинення злочинів суд повинен врахувати ступінь тяжкості цього злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нею нових злочинів.

         З ст.  69 КК України випливає, що суд може призначити більш м'яке покарання,  ніж передбачено законом, лише за наявності декількох  обставин,  що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. 

Згідно зі статистичними даними, у другому півріччі 2013 р. за вчинення злочинів, передбачених статтями 185 - 191 КК України Червоноармійським районним судом призначено покарання у виді позбавлення волі 4 особам. Звільнено від покарання з випробуванням – 6 осіб. Накладено судом штраф на 2 особи. Громадські роботи застосовано до 4 особи. Відносно 2 неповнолітніх осіб були застосовані заходи виховного впливу у вигляді передачі під нагляд батькам.

       Вік осіб на момент вчинення злочину становив:

                   від 16 до 18 років – 3 особи;

                   від 18 до 25 років – 4 особи;

                   від 25 до 30 років- 3 особи;

                   від 30 до 50 років- 5 осіб;

                   від 50 до 65 років – 3 особи.

      

        З числа даних осіб: 3 особи є учнями ліцею; 1 особа – робітник та 14 осіб працездатні, які не працювали і не навчалися.

       

        Освіта на момент вчинення злочину була:

             повна загальна середня – 10 осіб;

             базова загальна середня- 7 осіб;

             повна професійно-технічна- 1 особа. 

     Відповідно до  ст.  55   Кримінального процесуального кодексу України,  потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
     Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
     Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв’язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

     Аналізуючи справи про злочини проти власності не можна не згадати про потерпілих, які являються основною ланкою (причиною) при порушенні кримінальної справи даної категорії та розгляду їх в суді.

       Потерпілими від злочинів проти власності (ст. 185-198 КК України) є 26 осіб, з яких: 8 чоловіків та 15 жінок, вік потерпілих становить від 18 років і старше. Даним особам було заподіяно матеріальну та моральну шкоду.

     3 юридичним особам було заподіяно матеріальну шкоду.

     Моральної та матеріальної шкоди заподіяно на загальну суму 21381 грн., з них фізичним особам на суму – 19028 грн.

В апеляційному порядку в другому півріччі 2013 р. оскаржувалась 1 справа, по якій апеляційну скаргу залишено без задоволення, а вирок Червоноармійського райсуду без змін.

Аналізуючи наведенні дані можна зробити висновок про те, що переважна більшість кримінальних проваджень, які надходять до суду становлять справи, в яких особи обвинувачуються за вчинення злочинів проти власності. Злочини вчинюються в стані алкогольного сп`яніння, крім того у період відбуття особою іспитового строку, з корисливих мотивів, маючи не зняту чи непогашену судимість, часто не задумуючись про наслідки вчиненого, які для правопорушника звичайно є негативним, але справедливими. Вагомим фактором у вчиненні громадянами України злочинів проти власності є соціальне становище та матеріальний стан вищевказаних громадян.

Крім того, проведене узагальнення засвідчило, що при розгляді зазначеної категорії справ судді вірно застосовують норми матеріального та процесуального права. Усі справи розглянуті у встановлені строки, порушення не допускаються.

 

                                              У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я

               судової практики розгляду судом клопотань, скарг, заяв під час             

     досудового розслідування в ІІ півріччі 2013 року в порівнянні з І півріччям

                                                        2013 року

 

      З набранням чинності 20 листопада 2012 року Кримінальним процесуальним кодексом України на рівні місцевих судів загальної юрисдикції розпочав функціонувати інститут слідчого судді.

     За змістом положень чинного КПК, основним призначенням слідчого судді є здійснення судового захисту прав і законних інтересів осіб, які приймають участь в кримінальному процесі, забезпечення законності і обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на досудових стадіях кримінального провадження.

      До компетенції слідчого судді суду першої інстанції належить прийняття рішень про застосування заходів кримінально-процесуального примусу, проведення відкритих слідчих дій, що обмежують конституційні права людини, розгляд скарг на дії (бездіяльність) та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого та прокурора.

       Перелік заходів забезпечення кримінального провадження, встановлений  ч. 2 ст. 131 КПК України, є вичерпним, що виключає можливість застосування при здійсненні кримінального провадження будь-яких інших заходів його забезпечення. Дана норма визначає такі види заходів забезпечення кримінального провадження: 1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід; 2) накладення грошового стягнення; 3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; 4) відсторонення від посади; 5) тимчасовий доступ до речей і документів; 6) тимчасове вилучення майна; 7) арешт майна; 8) затримання особи; 9) запобіжні заходи.

 

      Найбільш поширеними заходами забезпечення кримінального провадження з якими зверталися до Червоноармійського районного суду є  клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів,  арешт майна та запобіжні заходи. 

      Відповідно до ст. 159 КПК тимчасовий доступ до речей і документів полягає наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити виїмку).

     Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду. 

     Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Метою застосування арешту є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову. При цьому слід пам´ятати, що сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов´язана навести підстави, у зв´язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди). В свою чергу слідчий суддя, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, зобов´язаний навести вказані підстави у рішенні.

       Запобіжні заходи – це заходи забезпечення кримінального провадження, застосування яких супроводжується обмеженням конституційних прав і

свобод (свободи пересування та вільного вибору місця перебування) осіб, які підозрюються, обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень.

       Відповідно до ст. 176 КПК запобіжними заходами є:

- особисте зобов´язання;

- особиста порука;

- застава;

- домашній арешт;

- тримання під вартою.

    Згідно ст. 179 КПК України - особисте зобов’язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов’язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов’язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов’язки та роз’яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати. Контроль за виконанням особистого зобов’язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, - прокурор.

     Особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов’язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов’язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.Кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.

    Стаття 181 КПК передбачає, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

     Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців.

     Таким чином, домашній арешт є альтернативою триманню під вартою. Виходячи з ідеї нового Кодексу та переліку запобіжних заходів, домашній арешт застосовується у тих випадках, коли застава є занадто м'яким запобіжним заходом, а тримання під вартою - занадто суворим.

      Відповідно до ст. 182 КПК застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов´язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов´язків. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз´яснюються його обов´язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов´язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов´язків.

       Чинний кримінальний процесуальний закон визначає тримання під вартою як винятковий запобіжний захід, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу (ст. 183 КПК). Також, слід пам’ятати про вимоги ст. 197 КПК щодо строку дії ухвали про тримання під вартою, який не може перевищувати шістдесяти днів і обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

       Згідно статті 234 КПК, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.

       Окремо слід звернути увагу на те, що запобіжні заходи, систему яких закріплено  ст. 176 КПК України, мають на меті забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання незаконним злочинним діянням з його сторони, передбачених ст. 177 КПК України.

       Альтернативність їх вибору дає змогу застосовувати найбільш ефективні з них, при цьому враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу правопорушника та інші обставини, які у своїй сукупності можуть об'єктивно впливати на хід досудового розслідування та прийняття законного рішення за його результатами. Слід також відмітити, що до підозрюваного, обвинуваченого може бути застосовано тільки один запобіжний захід, а не декілька одночасно. У зазначеній нормі дано невичерпний перелік запобіжних заходів.

      Приймаючи рішення, за результатами розгляду клопотання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу, слідчий суддя зобов’язаний враховувати підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 і 178 КПК, та навести їх в мотивувальній частині ухвали. Також необхідно враховувати, врегульовані спеціальними нормами, особливості застосування того чи іншого запобіжного заходу, дотримуватись вимог КПК України.

 

     У І – му півріччі 2013 року надійшло 29 справ за клопотанням слідчого, що в порівнянні з ІІ-м півріччям 2013 року на 9 справ менше, із них:

  - 5 клопотань органу досудового розслідування про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов»язання.

  - 2 клопотання органу досудового розслідування про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту;

  - 2 клопотання органу досудового розслідування про застосування запобіжного заходу у виді особистої поруки;

   -  1 клопотання органу досудового розслідування про допит потерпілого;

   - 2 клопотання органу досудового розслідування про застосування запобіжного заходу у виді арешту майна;

   - 6 клопотань органу досудового розслідування про проведення обшуку житла чи іншого  володіння особи;

  -  10 клопотань органу досудового розслідування про тимчасовий доступ до речей і документів;

  -  1 клопотання органу досудового розслідування про тримання під вартою.

 

      З даних справ були розглянуті:

   - із задоволенням клопотань - 27 справ;

   - із частковим задоволенням клопотань – 2 справи.  

 

     Тоді, як з 38 справ, які надійшли в ІІ півріччі 2013 року за клопотанням слідчого, було:

  - 4 клопотання органу досудового розслідування про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов»язання.

  - 4 клопотання органу досудового розслідування про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту;

   -  1 клопотання органу досудового розслідування про допит свідка;

   - 4 клопотання органу досудового розслідування про застосування запобіжного заходу у виді арешту майна;

   - 3 клопотання органу досудового розслідування про проведення обшуку житла чи іншого  володіння особи;

  -  14 клопотань органу досудового розслідування про тимчасовий доступ до речей і документів;

  -  6 клопотань органу досудового розслідування про тримання під вартою;

  -  1 клопотання органу досудового розслідування про надання дозволу на затримання з метою приводу;

  - 1 клопотання органу досудового розслідування про застосування запобіжного заходу у виді застави.

       З вищезазначеного вбачається, що у ІІ півріччі 2013 року надійшли такі клопотання, яких не було у І півріччі, а саме: про допит свідка, надання дозволу на затримання з метою приводу та застосування запобіжного заходу у виді застави.

      

        Зі справ, які надійшли у ІІ-му півріччі 2013 року були розглянуті:

- із задоволенням клопотань - 35 справ;

- із частковим задоволенням клопотань – 1 справа.  

- по 1 справі клопотання повернуто прокурору для усунення недоліків;

- по 1 справі винесено ухвалу про затримання з метою приводу.  

     У Червоноармійському районому суді Житомирської області не було випадків відмови у задоволенні клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

 

    У першому півріччі 2013 року були розглянуті 2 клопотання про обрання запобіжних заходів відносно жінок, а всі інші відносно чоловіків, з яких 2 є неповнолітніми, що в порівнянні з другим півріччям 2013 року більше, оскільки розглянуто відносно жінок 1 клопотання, а інші відносно чоловіків, які були повнолітніми.

     Як у І-му, так і в ІІ-му півріччі 2013 року до Червоноармійського районного суду з клопотаннями зверталися лише слідчі Червоноармійського РВ УМВС України в Житомирській області.

     Зі скаргами на дії, рішення чи бездіяльність слідчого, прокурора та інших осіб до суду у 2013 році не зверталися.

 

     З проведеного узагальнення вбачається, що у Червоноармійському районному суді склалась практика розгляду даної категорії справ у день надходження їх до суду.

 

     Відповідно до чинного КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали  слідчого судді, постановлені в порядку судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні: 1) ухвала про відмову у наданні дозволу на затримання (ч. 5 ст. 190 КПК);

2) ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні (ст. 183 КПК);

3) ухвала про продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні (ст. 199 КПК);

4) ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні (ст. 181 КПК);

5) ухвала про продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні (ст. 181 КПК);

6) арешт майна або відмову у ньому (ст.170);

7) тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність.

 

      На відміну від першого півріччя 2013 року у другому півріччі оскаржувалась одна ухвала слідчого судді, а саме клопотання про тримання під вартою, по якій апеляційна скарга була залишена без задоволення, а ухвалу судді залишено без змін.

 

      Слідчі судді розглядають усі клопотання в судовому засіданні та фіксують хід судового засідання в журналі судового засідання як це передбачено ст. 108 КПК України.

      Тенденції розвитку кримінального процесуального законодавства свідчать про посилення гарантій прав осіб, які приймають участь в кримінальному процесі та значне розширення повноважень суду на стадії досудового розслідування в кримінальному провадженні, зокрема через інститут слідчого судді. 

     Новий КПК України покладає на слідчого суддю значний об’єм функцій та обов’язків, одночасно пред’являючи до слідчого судді підвищені вимоги щодо оперативності розгляду ним відведених до його компетенції питань, вимагає підвищеної уваги, проникливості і далекоглядності у своїх рішеннях, встановлюючи необхідність у багатьох ситуаціях ухвалювати рішення негайно, й при цьому вирішувати найбільш значущі для особи питання – питання обмеження її прав і свобод.

     Проведеним узагальненням встановлено, що слідчі судді якісно, в установлені строки розглядають клопотання слідчих та інших учасників кримінального провадження про забезпечення заходів кримінального провадження, дотримуються процесуальних строків розгляду цих клопотань, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України. 

      

                                                                                       

 

АКТ

перевірки своєчасності звернення до виконання судових рішень по справах позовного провадження розглянутих Червоноармійським районним судом Житомирської області

у ІІ-му півріччі 2013 року

 

     Мною, помічником судді Козачок Н.М., проведено перевірку своєчасності звернення до виконання судових рішень по справах позовного провадження розглянутих Червоноармійським районним судом Житомирської області у ІІ-му півріччі 2013 року.

 

       Так, в ході перевірки встановлено, що на початок звітного періоду з 1-го півріччя 2013 року в залишку перебувало 20 справ.

 

       У ІІ-му півріччі 2013 року до Червоноармійського районного суду надійшло в порядку позовного провадження – 191 справа, з яких: *розглянуто - 165 справ: (з ухваленням рішення про задоволення позову - 147 справ;  про часткове задоволення – 5 справ;  про відмову в задоволенні позову - 3 справи, - із закриттям провадження у справі - 3 справи; - із залишенням заяви без розгляду - 8 справ);

       - повернуто позивачу через не усунення недоліків -  9 справ;

       - повернуті, оскільки не підсудні розгляду даному суду – 5 справ;

       - повернуті за заявою позивача – 8 справ;

       - передано на розгляд до іншого суду - 1 справа;

       - відмовлено у відкритті провадження – 1 справа;

 

    Залишок на кінець звітного періоду становив - 22 справи.

 

Відповідно до ст.368 ЦПК України питання, пов»язані із зверненням судового рішення до виконання, вирішує місцевий суд, який розглянув справу.

У ІІ-му півріччі 2013 року Червоноармійським районним судом Житомирської області всі судові документи в цивільних справах щодо звернення до виконання судових рішень виносились та надсилались своєчасно, не звернених до виконання всупереч чинному законодавству судових рішень не було.

 

        В зазначений звітний період видано на виконання:

 - 26 виконавчих листів про стягнення аліментів;

 - 35 виконавчих листів про стягнення судового збору на суму 5911 грн.;

 - 1 виконавчий лист про інші стягнення на користь держави на суму 2847 грн.

Вказані виконавчі документи надсилались в порядку ст.367 ЦПК України до негайного виконання.

        В ході перевірки обліково-статистичних карток та цивільних справ даних категорій було встановлено, що виконавчі листи виписувалися вчасно, заповнювались чітко та грамотно, підписувалися суддею, скріплювалися печаткою суду та направлялися на виконання відповідно до вимог ст.368 ЦПК України, а також пункту 16.6 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, відповідальною за дану ділянку роботи в суді є старший секретар суду Горшкальова Л.Ф., яка добросовісно відноситься до своїх обов»язків.

Для виконання судового рішення в цивільній справі, що набрало законної сили або допущено до негайного виконання, стягувачу за його письмовою заявою видається виконавчий лист. Якщо на підставі постановленого рішення належить передати майно, що є в кількох місцях, або якщо рішення постановлено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши яку частину рішення треба виконати за кожним листом. У справах за позовами органів та осіб, яким надано право4 захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, виконавчі листи видаються за заявами таких органів чи осіб, або осіб, в інтересах яких заявлено позов.

         Судові рішення у частині стягнення судового збору звертаються до виконання в загальному порядку та надсилаються до державної податкової інспекції за місцем знаходження суду.

 

      У ІІ-му півріччі 2013 року до органу державної податкової інспекції судом направлено 35 виконавчих листів на суму 5911 грн.

 

      В справі про позбавлення батьківських прав після набрання рішенням суду законної сили суд надіслав копію рішення державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

     У всіх справах про розірвання шлюбу (29) копій рішень про задоволення позову були направлені до відповідного органу реєстрації актів цивільного стану.

      Виконавчі листи виписуються не пізніше другого дня після набрання рішенням суду законної сили, а в справах, у яких рішення підлягає негайному виконанню у день постановлення рішення.

 

     На протязі ІІ-го півріччя 2013 року судом задоволено 26 позовів про стягнення аліментів.

 

         Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України за рішеннями суду допущено негайне виконання рішень суду в частині стягнень в межах суми платежу за один місяць.

      У справах про стягнення аліментів виконавчий лист передається судом на руки стягувачу за його заявою після набрання рішенням суду чинності або на вимогу стягувана надсилається за його місцем проживання.

        У разі особистої явки стягувачів виконавчі листи видавались їм на руки під підпис, заяви про видачу виконавчого листа та про отримання виконавчого листа долучалися до матеріалів справи.

       Виконавчі листи реєструються в журналі обліку виконавчих документів, виданих судом, який ведеться працівниками канцелярії відповідно до встановленого порядку.

      Листування щодо виконання судового рішення підшивається до відповідної справи.

У 2-му півріччі 2013 року Червоноармійським районним судом Житомирської області всі судові документи в цивільних справах щодо звернення до виконання судових рішень виносились та надсилались своєчасно, не звернених до виконання всупереч чинному законодавству судових рішень не було.

 

 

     Узагальнення судової практики розгляду

      адміністративних справ про спори з приводу

   забезпечення громадського порядку та безпеки

                           дорожнього руху

                   за ІІ – ге півріччя 2013 року

 

Адміністративне судочинство – відносно новий вид судочинства, який було запроваджено із введенням у дію Кодексу адміністративного судочинства України 01.09.2005 року.

         Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

 

Досліджуючи показники судової практики розгляду адміністративних справ, можна порівняти дані за друге півріччя 2013 року з другим півріччям  2012 року.

 

У другому півріччі 2013 році в провадженні Червоноармійського районного суду Житомирської області перебувало 10 адміністративних справ.

За звітними даними у другому півріччі 2012 року у суді на розгляді перебувало 20 справ.

Залишок нерозглянутих справ на кінець звітного періоду за друге півріччя 2013 року становила  1  справа,  за друге півріччя 2012 року – 0 справ.

 

З даного аналізу та вивчення справ вбачається, що у другому півріччі 2013 році судді Червоноармійського районного суду Житомирської області мали менше навантаження по кількості справ, протягом другого півріччя розглянули 10 справ, а у другому півріччі 2012 року –  20 справ.

 У другому півріччі 2013 року до суду надійшло 10 адміністративних позовних заяв. З них 9 адміністративні позови були розглянуті і в указаних справах відкриті провадження. Залишок нерозглянутих справ на кінець звітного періоду 1 справа.

Для порівняння у другому півріччі 2012 року до суду надійшло 20 адміністративних позовів. З них у 19 справах було відкрито провадження, залишок нерозглянутих справ на кінець звітного періоду  1 справа.

       Звітні дані у другому півріччі 2013 року свідчать про те, що основна більшість справ за адміністративними позовами була розглянута із фіксуванням судового процесу технічними засобами – 9 справ.

          Згідно статті 122 КАС України, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено КАС України.

Але є ще окрема категорія справ, а саме справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, які повинні бути вирішені протягом 5 днів з дня відкриття провадження у справі (а провадження у таких справах відкривається не пізніше наступного дня звернення до суду, крім випадків залишення позову без руху). У виняткових випадках суд ухвалою може продовжити розгляд справи, але не більше як на 5 днів.

Такі строки передбачені ст.171-2 КАС України, однак їх короткотерміновість не дає можливості суду вжити заходів для належного виклику сторін та інших учасників розгляду справи (в тому числі свідків). Так, наприклад, повідомлення про вручення судової повістки та заперечення відносно позову від відповідачів часто надходять після розгляду справи по суті, і тому вони не беруться до уваги під час винесення рішення у справі.

Встановлення і обмеження максимальних строків для розгляду адміністративної справи належить до важливих гарантій осіб, що звертаються до суду за захистом порушених прав чи інтересів.

З практики Європейського суду строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин:

1. складність справи (характер фактів, які необхідно встановити, кількість свідків, можливе об’єднання справ, а також вступ у процес нових учасників);

2. поведінка заявника (сприяння пришвидшенню розгляду справи чи пасивне відношення до заходів суду для вирішення спору);

3. поведінка судових та інших державних органів (відкладення та зупинення розгляду у зв’язку з очікуванням результатів розгляду іншої справи; перерви в судових засіданнях у зв’язку із затримкою надання або збору доказів з боку держави).

 

Спільними зусиллями вдається покращувати деякі показники. Так у залишку на кінець другого півріччя 2013 року залишилася 1 адміністративна справа, а на кінець же другого півріччя 2012 року в залишку перебувало 1 адміністративна справа, що свідчить про те, що судді не затягують розгляд справ, оперативно здійснюють виклики осіб, що беруть участь у справі, витребовують додаткові докази по справі та приймають обґрунтовані рішення.

           Судді Червоноармійського районного суду Житомирської області  при розгляді справ зазначеної категорії в основному правильно застосовують норми чинного законодавства.

Вивчивши практику  Червоноармійського районного суду Житомирської області по розгляду адміністративних справ, можна зробити висновок, що, з урахуванням неодноразових та досить істотних змін у адміністративному судочинстві, такий розгляд все ще містить ряд неоднозначних питань, які потребують додаткового роз’яснення в підзаконних нормативних актах, та, окрім того, несе завдяки численності позовів істотне навантаження на суд.

Для покращення якості та пришвидшення строків розгляду адміністративних справ суд повинен бути наділений повноваженнями вимагати від сторін їх особистої присутності під час розгляду справи, надання ними необхідних, на думку суду, документів, пояснень, контролювати явку свідків.

Проте загалом доцільно було б вказати, що виходячи з показників досліджених періодів, робота з розгляду адміністративних справ судом здійснювалася відповідно до закону, переважно у встановлені законом строки та відповідно до визначених процедур. 

Обираючи вид провадження, та беручи неоднозначну практику у застосуванні скороченого провадження, слід відзначити, що позивачі у цій категорії справ не є обізнаними у правилах адміністративного судочинства, і винесення рішення по справі без їх виклику розцінюють як порушення їх прав, а також вимоги у таких справах часто не підлягають до повного їх задоволення, а тому суддям слід надати перевагу письмовому провадженню, яке значно заощаджує часові, організаційні та матеріальні витрати для розгляду справи, або розглядати справи із фіксуванням судового процесу технічними засобами.

 

 

                                         АКТ

перевірки своєчасності звернення до виконання судових рішень по справах окремого провадження та своєчасності звернення судових наказів по справах наказного провадження розглянутих Червоноармійським районним судом Житомирської області у ІІ-му півріччі 2013 року

 

     Мною, помічником судді Козачок Н.М., проведено перевірку своєчасності звернення до виконання судових рішень по справах окремого провадження та своєчасності звернення судових наказів по справах наказного провадження розглянутих Червоноармійським районним судом Житомирської області у ІІ-му півріччі 2013 року.

 

       Так, в ході перевірки встановлено, що на початок 2-го півріччя 2013 року перебували в залишку 2 справи окремого провадження.

       В 2-му півріччі 2013 року до Червоноармійського районного суду надійшло:

   -  в порядку окремого провадження - 25 справ, а всього перебувало в провадженні 27 справ: з яких: розглянуто - 26 справ, в тому числі:

 - з ухваленням рішення - 16 справ, з них: з задоволенням позову – 13 справ, із частковим задоволенням -1 справа, із залишенням заяви без розгляду - 2 справи;

- відмовлено у відкритті провадження по 2 справах;

-  1 справу повернуто для подання заяви за підсудністю;

- повернуто заявнику за його заявою – 7 справ;

- залишок на кінець звітного періоду становить 1 справа, яка зупинена.

 

      В порядку наказного провадження надійшло 4 справи, які розглянуті та видано 4 судових накази, що на 5 менше, ніж в аналогічному періоді 2012 року.

Сума судового збору сплачена в ІІ-му півріччі 2013 року по цивільних справах окремого провадження становить 2522,70 грн., по справах наказного провадження сплачено – 114,70 грн. та присуджено до стягнення 458,80 грн.

 

Відповідно до ст.368 ЦПК України питання, пов»язані із зверненням судового рішення до виконання, вирішує місцевий суд, який розглянув справу.

 

          В ході перевірки обліково-статистичних карток та цивільних справ даних категорій було встановлено, що виконавчі листи виписувалися вчасно, заповнювались чітко та грамотно, підписувалися суддею, скріплювалися печаткою суду та направлялися на виконання відповідно до вимог ст.368 ЦПК України, а також пункту 16.6 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, відповідальною за дану ділянку роботи в суді є старший секретар суду Горшкальова Л.Ф., яка добросовісно відноситься до своїх обов»язків.

 

       Судові рішення у частині стягнення судового збору звертаються до виконання в загальному порядку та надсилаються до державної податкової інспекції за місцем знаходження суду.

       У справах окремого провадження звертається до виконання копія рішення суду, яка надається заявникові та надсилається до державної установи (наприклад, сільської ради відносно осіб, визнаних недієздатними).

        Виконавчі листи виписуються не пізніше другого дня після набрання рішенням суду законної сили, а в справах, у яких рішення підлягає негайному виконанню у день постановлення рішення.

        Всі видані виконавчі листи реєструються в журналі обліку виконавчих документів, виданих судом, який ведеться працівниками канцелярії відповідно до встановленого порядку.

       Листування щодо виконання судового рішення підшивається до відповідної цивільної справи. 

У 2-му півріччі 2013 року Червоноармійським районним судом Житомирської області всі судові документи в цивільних справах щодо звернення до виконання судових рішень виносились та надсилались своєчасно, не звернених до виконання всупереч чинному законодавству судових рішень не було.

 

 

                                              У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я

   судової практики розгляду судом справ за ІІ-ге півріччя 2013 року                        

             про адміністративні правопорушення щодо вчинення насильства в сім»ї,

                                            не виконання захисного припису

 

       Мною, помічником судді Червоноармійського районного суду Житомирської області Козачок Н.М., було проведено узагальнення судової практики по розгляду справ про адміністративні правопорушення щодо вчинення насильства в сім»ї, не виконання захисного припису.

       В ході проведення узагальнення встановлено, що за друге півріччя 2013 року до Червоноармійського районного суду Житомирської області не поступило жодної справи про не виконання захисного припису.

      Але надійшло 38 справ про адміністративні правопорушення за ст.173-2 КУпАП  щодо вчинення насильства в сім»ї, які всі були розглянуті та по них винесені постанови.

 

            Дані справи розглядались суддями:                                                                                                         Куликом П.О.    – 8 справ;                                                                                  

                    Гуц О.В.             – 21 справа;                                                                                               Рябенькою Т.С. – 9 справ.          

       Із загальної кількості розглянутих справ даної категорії накладено адміністративне стягнення:

          - у вигляді штрафу на 31 особу;

         -  громадські роботи на 5 осіб.

     Сума накладеного штрафу за 2-ше півріччя 2013 року становить 1758 грн., з яких сплачено добровільно – на суму 1337 грн.

       Вік правопорушників, що вчинили насильство в сім»ї:

                   від 18 до 25 років – 3 особи;

                   від 25 до 30 років- 3 особи;

                   від 30 до 50 років- 28 осіб;

                   від 50 до 65 років- 4 особи.

             На час вчинення правопорушення не працювали 29 осіб.

        5 осіб повторно притягувались до адміністративної відповідальності протягом року, тобто за ст. 173-2 ч.2 КУпАП.  Мали на утриманні неповнолітніх дітей – 19 осіб.

            Вчинення насильства в сім’ї, невиконання захисного припису або не проходження корекційної програми (ст. 173-2 КУпАП) тягнуть за собою накладення штрафу від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 51 грн. до 85 грн.)  або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, або адміністративний арешт на строк до п’яти діб.

      Такі діяння вчинені вдруге, тягнуть за собою накладення штрафу від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 85 грн. до 170 грн.), або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

         Всі розглянуті справи даної категорії, розглядалися суддями Червоноармійського районного суду  в порядку, межах та строки, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення.

       Проведений аналіз розгляду справ щодо вчинення насильства в сім»ї показав, що основні причини скоєння таких злочинів полягають у соціальних проблемах – відсутності житла, роботи, коштів для задоволення мінімальних потреб сім’ї, алкоголізм одного з членів сім’ї. Серед загальної статистики вчинення насильства в сім’ї переважає фізичне та психологічне насильство над жінками з боку чоловіків або співмешканців. Наступну сходинку займає фізичне або психологічне насильство над матерями.

       З метою протидії насильству в сім’ї центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді систематично проводяться зустрічі в територіальних громадах, зокрема семінари з головами та секретарями сільських і селищних рад, дільничними інспекторами міліції, медичними працівниками та педагогами. Крім того, здійснюється обстеження умов проживання, утримання і виховання дітей в сім’ях, які опинилися в складних життєвих обставинах.

      Тривалий час проблема насильства в сім’ї вважалася прерогативою усталених звичаїв та традицій і залишалася поза сферою правового регулювання. Будь-яке втручання у сімейні стосунки з боку держави та суспільства вважалося порушенням таємниці приватного життя та категорично не припускалося. Таке становище призвело до певного свавілля у сфері сімейних відносин та перетворення їх на область латентних правопорушень, які залишалися поза увагою компетентних органів державної влади.

       У результаті плідної співпраці парламентарів України з активістами жіночого та молодіжного руху України був прийнятий Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» від 15.11.2001року — перший серед країн СНД та Східної Європи комплексний нормативний акт, спрямований на запобігання цьому соціально негативному явищу. Вищеназваний Закон визначає правові й організаційні основи попередження насильства в сім’ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї. Закон набув чинності з 19.03.2002 року — через три місяці з моменту його офіційного опублікування.

      Особливо слід підкреслити, що Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» зорієнтований саме на попередження цього негативного явища на його початковій стадії, поки конфлікт між сторонами не призвів до непоправних наслідків. У разі, коли насильство в сім’ї мало місце, члени сім’ї, винні в його скоєнні, притягуються до кримінальної, адміністративної або цивільно-правової відповідальності згідно з чинним законодавством. Інноваційний характер Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», необхідність розроблення механізму застосування його положень на практиці зумовили підготовку Науково-практичного коментарю до Закону України «Про попередження насильства в сім’ї».

      Насильством в сім’ї, відповідно до статті 1 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», визнаються будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю.

 

       Таким чином, можна виділити наступні обов’язкові ознаки насильства в сім’ї:

    1) особами, що страждають від сімейного насильства, можуть бути тільки члени сім’ї (тобто цей Закон не поширюється на сусідів, співмешканців, у тому числі розлучених осіб, що продовжують спільно проживати, осіб, що зустрічаються, але не перебувають у шлюбі тощо);

    2) діяння насильника повинне бути протиправним (тобто суперечити нормам чинного законодавства);

    3) діяння призвело або могло призвести до порушення прав члена сім’ї як людини та громадянина;

    4) вина насильника повинна виявлятися у формі умислу, а не необережності.

 

     За спрямованістю дій можна виділити поширені на території Червоноармійського району такі види насильства, як фізичне та психологічне:

    фізичне насильство в сім’ї — умисне нанесення одним членом сім’ї іншому члену сім’ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров’я, нанесення шкоди його честі і гідності;

      психологічне насильство в сім’ї — насильство, пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого члена сім’ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими на­вмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров’ю;

 

     Законом передбачено, що здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї в межах наданих їм повноважень покладається на:

     1) спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї, яким визначено Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту, а також відповідні управління місцевих державних адміністрацій;

     2) службу дільничних інспекторів міліції та кримінальну міліцію у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ;

     3) органи опіки і піклування;

     4) спеціалізовані установи для жертв насильства в сім’ї, тобто кризові центри для жертв насильства в сім’ї та членів сім’ї, стосовно яких існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї, а також центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї.

 

      Підставами для вживання заходів з попередження насильства в сім’ї виступають:

     - заява про допомогу жертви насильства в сім’ї або члена сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї;

    - висловлене жертвою насильства в сім’ї або членом сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї, бажання на вжиття заходів з попередження насильства в сім’ї у разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто;

   - отримання повідомлення про застосування насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім’ї.

      Законодавство України містить тільки одну спеціальну норму, що закріплює адміністративну відповідальність за насильство в сім’ї або невиконання захисного припису. Названі дії кваліфікуються за ч.1 та 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

     Таким чином, законодавство про попередження насильства в сім’ї наділяє нас досить широкими можливостями щодо звернення до вказаних органів та установ за допомогою у ситуації сімейного насильства, що тягне за собою вжиття визначених заходів по його запобіганню. Проте законодавство з питань попередження сімейного насильства стане ефективним  інструментом захисту від насильства в родині лише за умови широкого доступу до інформації із проблеми профілактики насильства в сім’ї, плідного співробітництва громадських організацій та органів влади й місцевого самоврядування, а також активної протидії кожного з нас цьому принизливому для людської гідності явищу. 

Звіти за  1-ше півріччя 2014р

форма  1-1 userfiles/1-1_00292_2_2014(2).xls

форма 1-1 ОП userfiles/1-1-ОP_00292_2_2014.xls

форма 1 userfiles/1_00292 _2_2014.xls

форма 2-А userfiles/2-A _00292_2_2014.xls

форма 2-Ц userfiles/2-C_00292_2_2014.xls

форма 1-АМ userfiles/1- АM _00292_18042014-19072014.xls

форма 3 userfiles/3_ 00292_2_2014.xls

форма 4 userfiles/4_ 00292 _2_2014.xls

форма 6-8 userfiles/6- 8_00292_ 2_2014.xls

форма 10 userfiles/10 (sudov zbir)_00292_2_2014.xls 

 

 

                                                         А К Т

                        перевірки своєчасності звернення постанов

                  по справах про адміністративні правопорушення,

                              розглянутих у І-му півріччі 2014 року      

               Мною, помічником судді Червоноармійського районного суду Невмержицькою Ю.В. проведена перевірка своєчасності звернення до виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення, розглянутих у І-му півріччі 2014 року.

 

В ході перевірки встановлено, що в Червоноармійському районному суді в І-му півріччі 2014 року  перебувало в провадженні 135 справ даної категорії, з яких 110 справ розглянуто, 21 справу – повернуто, залишок нерозглянутих на кінець звітного періоду – 4 справи.

 

З числа розглянутих:

- накладено адміністративне стягнення – по 94 справах;

-застосовано заходи впливу, передбачені ст.-124 КУпАП – по 2 справах;

- закрито провадження - по 14 справах.

 

 Звільнено від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення - 6 осіб, закрито справу у зв»язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення відносно 4 осіб, у зв»язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення відносно 4 осіб.

 

                Дані справи розглядалися суддями:

                   Куликом П.О. –  49 справ;

                   Гуц О.В. – 36 справ;

                   Рябенькою Т.С. – 50 справ.

 Відповідно до ст.299 КупАП України постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно зі ст.294 КУпАП України постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги чи протесту прокурора, який, як вбачається зі ст.289 КУпАП України становить десять днів з дня винесення постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого ст.32 цього Кодексу 

 

З числа справ даної категорії, розглянутих судом у І-му півріччі 2014 року, накладено адміністративне стягнення у виді:

 

-       попередження – на 4 осіб.

 

     Згідно п. 16.7.9. Інструкції з діловодства попередження як адміністративне стягнення вважається виконаним, якщо правопорушнику вручено копію постанови або проголошено її зміст, і про це є його розписка в справі.

 Постанова про накладення адмінстягнення у вигляді попередження виконувались переважно шляхом оголошення постанови правопорушнику та вручення йому копії постанови, про що в справах маються відповідні розписки. У справах, які розглядались у відсутності правопорушників, маються відповідні супровідні листи про надіслання копій постанов судді правопорушникам та поштові повідомлення про їх вручення.

  

-       штрафу – на 64 осіб.

 

  Добровільно сплачено штраф на загальну суму 7640 грн.

 

У всіх справах, в яких штраф не сплачено в добровільному порядку, маються копії листів, надісланих на адресу правопорушника з пропозицією добровільно в 15-денний строк після отримання копії постанови сплатити штраф.

 

Копії постанов про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу надіслано до органу ДВС за місцезнаходженням майна правопорушника, про що маються відповідні відмітки в журналі обліку виконавчих документів, виданих судом. При їх виконанні, постанови органу ДВС приєднуються до матеріалів справи з відміткою про стягнення штрафу.

 

- позбавлення спеціального права – на 2 особи;

 

 Копія постанови по даній справі своєчасно надіслано до Червоноармійського РВ УМВС України в Житомирській області для виконання, про що в справі мається відповідна відмітка.

 

-       громадські роботи – на 10 осіб.

 

Згідно ст.321-1 КУпАП постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про застосування громадських робіт надсилається на виконання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань не пізніше наступного дня після її винесення.

По всіх справах даної категорій копії постанов своєчасно направлялись на виконання до КВІ Червоноармійського району, в матеріалах справ маються повідомлення з даного органу про прийняття постанов до виконання та про відбуття правопорушниками громадських робіт.

 

-       адміністративний арешт – до 14 осіб.

 

Копії постанов судді по даних справах негайно вручались представнику органу внутрішніх справ та правопорушнику, у спавах маються відповідні розписки.

 

Також до правопорушників у 1-му півріччі 2014 року було застосовано такі додаткові стягнення, як :

 

-       конфіскація предметів, грошей – до 3 осіб.

 

     Копії постанов по даних справах направлені до виконання у відділ державної виконавчої служби Червоноармійського РУЮ Житомирської області, в справі маються копії постанов про відкриття виконавчих проваджень по справах.

   Адміністративні стягнення у вигляді конфіскації предметів, грошей,  виправних робіт та оплатне вилучення предмета протягом 1-го півріччя 2014 року судом не застосовувались.

  

  

 

                   

   

                                     У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я

                  судової практики розгляду судом справ про злочини

                  проти життя та здоров»я за І-ше півріччя 2014 року

  

      Відповідно до статей 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Право на життя є невід’ємним правом людини. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

     Злочини, які посягають на життя і здоров'я особи, визнаються одними з найнебезпечні-ших. Відповідальність за них передбачена розділом II Особливої частини КК, який називається «Злочини проти життя та здоров'я особи». Цим розділом охоплюється три види злочинних пося­гань: 1) злочини проти життя особи; б) злочини проти здоров'я особи; в) злочини, що ставлять у небезпеку життя та здоров'я особи.

     Протягом І півріччя 2014 року до суду надійшло – 18 кримінальних проваджень про злочини проти здоров»я особи, з яких:

 

-       3 провадження у вчиненні злочину, передбаченого ст. 122 КК України (умисне    

                середньої тяжкості тілесне ушкодження)

          -    8 провадження за ст. 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження);

-       4 провадження за ст. 126 КК України ( побої та мордування).

-       2 провадження за ст.128 КК України (необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження)

         -    1 провадження за ст. 115 КК України (умисне вбивство).

 

        Одним з найважливіших особистих благ є здоров'я людини. Тілесне ушкодження — це протиправне, винне заподіяння шкоди здоров'ю іншої людини, що виражається в порушенні анатомічної цілості або фізичної функції органів і тканин тіла людини.

 

      Злочини проти здоров'я є трьох видів: 1) тілесні ушкодження;
2) завдання фізичних або моральних страждань; 3) зараження соці-альними хворобами.
      За ступенем тяжкості тілесні ушкодження поділяються на тяжкі, середньої тяжкості і легкі. Відповідний ступінь тяжкос­ті тілесного ушкодження визначається на основі висновку екс­пертизи.

 

      До злочинів, які полягають у завданні фізичних або моральних страждань, належать: побої і мордування (ст. 126), катування (ст. 127), погроза вбивством (ст. 129).

 

      Кількість розглянутих справ у звітному періоді становить – 14 проваджень.

      З постановленням вироку - 12 проваджень, з яких:

                     -  із затвердження угоди про примирення - 10 проваджень;

                     - без угоди про примирення – 2 провадження.

     З постановленням ухвали про закриття кримінального провадження у зв»язку з відмовою потерпілого від обвинувачення – 1 провадження.

      Одне кримінальне провадження, було направлено до іншого суду, оскільки в Червоноармійському районному суді неможливо утворити новий склад суду для судового розгляду.

 

     Залишок нероглянутих справ на кінець звітного періоду становить 4 провадження відносно 4 осіб.     

                 Дані справи розглядались суддями:

                        Куликом П.О.   -  3 провадження;

                         Гуц О.В.           – 8 проваджень;

                        Рябенькою Т.С. – 1 провадження.

       Кількість осіб, яких було засуджено за вчинення злочинів становить – 12 осіб, в тому числі:

         -      за ст. 122 КК України – 2 особи;

         -     за ст. 125 КК України – 4 особи;

-       за ст. 126 КК України – 4 особи;

-       за ст.128 КК України – 2 особи.

 

     Серед засуджених осіб злочини були вчинені громадянами України, в тверезому стані, з яких 1 жінка.

 

        Вік осіб на момент вчинення злочину становив:

                   від 16 до 18 років  -1 особа;

                   від 18 до 25 років – 3 особи;

                   від 25 до 30 років- 3 особи;

                   від 30 до 55 років- 5 осіб.

         Всі ці особи працездатні, які не працювали і не навчалися.

 

                Освіта на момент вчинення злочину була:

                          повна загальна середня – 8 осіб;

                          базова загальна середня- 2 особи;

                          повна професійно-технічна- 2 особи.

 

     При призначенні покарання за вчинення злочинів проти здоров’я Червоноармійський районний суд керувався закріпленими в КК нормами про систему і види, підстави і порядок призначення покарання, передусім ст.65 КК України. При призначенні покарання враховувався характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, тяжкість вчиненого злочину, особа винного і обставини справи, що пом’якшують і обтяжують покарання.       

     Крім того, Червоноармійським районним судом було забезпечено виконання основного завдання кримінального процесу із забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб за вчинений злочин винні понесли справедливе покарання.

    Особам, які вчинили злочин, призначається покарання, необхідне і достатнє для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів.

 

     До обвинувачених застосовувались такі види покарань:

              - громадські роботи – відносно 5 осіб;

              - іспитовий строк - відносно 2 осіб;

              - штраф – відносно 5 осіб, на суму 3315 грн.

 

     Потерпілими від злочинів проти життя та здоров»я (ст. 115 - 145 КК України) є  5 жінок та 7 чоловіків, з яких один є неповнолітнім.

     

    При призначенні до підготовчого та судового розгляду кримінальних проваджень даної категорії суддями Червоноармійського районного суду дотримувалися вимоги ст.ст. 314, 316, 318 КПК України.

 

 

 

                

 

УЗАГАЛЬНЕННЯ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ РОЗГЛЯДУ ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИМ РАЙОННИМ СУДОМ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ СПРАВ ПРО ДРІБНЕ ХУЛІГАНСТВО (СТ.173 КУпАП)

 В 1-МУ ПІВРІЧЧІ 2014 РОКУ

        

       Дрібне хуліганство - одне з найбільш поширених видів адміністративних правопорушень, що посягають на суспільний порядок.

 

      Дії осіб, які скоюють дані адміністративні правопорушення, грубо порушують громадський порядок та спокій громадян і, безсумнівно, вимагають втручання правоохоронних органів. 

      Суб'єктами вчинених адміністративних правопорушень є фізичні особи осоюи, які досягли 16 років.

    Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

      Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.

 

      Громадський порядок – це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.

 

     Об'єктивна сторона правопорушення виражається у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян (формальний склад).

     Найбільш розповсюдженою формою дрібного хуліганства є нецензурна лайка у громадських місцях.

 

     Стаття 173 КУпАП визначає дрібне хуліганство як нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.  

 

     В 1-му півріччі 2014 року до Червоноармійського районного суду Житомирської області надійшло 15 справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.173 КУпАП, що на 4 справи менше порівняно з аналогічним періодом 2013 року.

     На початок звітного періоду залишку нерозглянутих справ даної категорії не було.

 

     Всього за аналізуючий період судом розглянуто 12 справ даної категорії.

     Дані справи розглядались суддями:

                        Куликом П.О. - 3 справи;

                        Гуц О.В. – 2 справи;

                        Рябенькою Т.С. – 10 справ.

 

          Із загальної кількості справ даної категорії, які надійшли до суду в 1-му півріччі 2014 року, повернуто для належного оформлення 3 матеріали про адміністративні правопорушення у зв»язку з недоставкою працівниками міліції в суд правопорушників, що робило неможливим здійснити розгляд даних адміністративних матеріалів в суді у встановлені законом строки (справи № 3-70/14, 3-85/14 та 3-99/14 – суддя Рябенька Т.С.).

     Судом при призначенні адміністративного стягнення враховується, що його основна мета - виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

 

            Із розглянутих справ даної категорії адміністративні стягнення накладено на 12 осіб, з яких 9 чоловіків та 3 жінки.

 

          Були призначені слідуючі види покарання:

                - накладено штраф – на 6 осіб;

                - громадські роботи – на 4 особи;

                - адміністративний арешт  застосовано до 2 осіб.

 

           Правопорушення були вчиненні у віці:

                   від 20 до 30 років – 7 осіб;

                   від 30 до 60 років – 8 осіб.

                  

        З числа даних осіб лише 2 особи є працюючими, а решта 13 осіб працездатні, які не працювали і не навчалися.

 

      При накладенні адміністративних стягнень, передбачених ст. 173 КпАП, на осіб, які вчинили дрібне хуліганство, судді у кожному конкретному випадку враховували характер вчиненого правопорушення, дані про особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

 

            Сума накладеного штрафу за 1-ше півріччя 2014 року становить 361 грн., з якої сплачено правопорушниками добровільно в розмірі 157 грн.

                       

            Постанови суду, що винесені по даній категорії справ в узагальнюючому періоді, не оскаржувалися.

            Порушень строків, передбачених процесуальним законодавством, винесення та надіслання судом документів щодо звернення судових рішень до виконання не було.

            Результати проведеного аналізу свідчать про те, що судді Червоноармійського районного суду Житомирської області при розгляді справ даної категорії дотримуються норм матеріального та процесуального права. Проблемних питань при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.173 КУпАП, крім того, що тричі особи не були доставлені до суду для розгляду адміністративних матеріалів, у зв»язку з чим здійснити його розгляд не мало можливості,  у суддів Червоноармійського районного суду Житомирської області у 1-му півріччі 2014 року не виникало.

 

 

                                   У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я

 

             судової практики розгляду судом справ за І-ше півріччя 2014 року

                                        про злочини проти власності

 

    Злочини проти власності становлять одну із найпоширеніших і найнебезпечніших груп злочинних діянь, оскільки вони посягають на одне із найцінніших соціальних благ – право власності. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за свою волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

       Право власності  в Україні охороняється законом.  Зокрема,  у розділі  VI Кримінального кодексу України встановлено,  які саме суспільно небезпечні діяння проти власності є злочинами  та  які  покарання  застосовуються  до  осіб,  що  їх
вчинили.
      Предметом абсолютної більшості злочинів проти власності закон називає майно – речі матеріального світу, яким притаманні специфічні ознаки фізичного, економічного та юридичного характеру, зокрема гроші, цінні папери, документи,  які  є  еквівалентом  вартості,  та   документи,   які
засвідчують право певної особи на майно.

       Злочини проти власності охоплюються такими статтями: 185, 186, 187, 188-1, 189, 190, 191, 192, 193, 194, 194-1, 195, 196, 197, 197-1, 198 КК України.

       Вивчення та узагальнення судової практики з питань кваліфікації повторності злочинів засвідчило, що судом розглядалися кримінальні справи і вирішувалися зазначені питання правильно та відповідно до вимог кримінального законодавства (статті 32, 33, 35 КК України).

       До обставин, що обтяжують такі поширені злочини, як крадіжка, грабіж і розбій, віднесено вчинення цих злочинів із проникненням у житло, інше приміщення чи сховище.

      У статтях 185, 186 та  189-191  повторним визнається злочин,  вчинений особою,  яка раніше вчинила будь-який із  злочинів,  передбачених  цими  статтями або статтями 187,  262 цього Кодексу.

     У статтях 185,  186, 189 та 190 цього Кодексу значна шкода визнається  із  врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот  п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

     У  статтях  185-191, 194 цього Кодексу у великих розмірах визнається  злочин,  що  вчинений  однією особою чи групою осіб на суму,   яка   в   двісті   п'ятдесят   і  більше  разів  перевищує неоподатковуваний  мінімум  доходів  громадян  на  момент вчинення
злочину.

     У статтях 185-187 та 189-191, 194 цього Кодексу в особливо великих  розмірах  визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою  осіб  на  суму,  яка  в  шістсот  і більше разів перевищує неоподатковуваний  мінімум  доходів  громадян  на  момент вчинення злочину.

        У першому півріччі 2014 року в Червоноармійському районному суді залишок нерозглянутих справ даної категорії на початок звітного періоду становив – 4 справи: за ст. 185 КК України (крадіжка) – 3 справи та 1 справа за ст. 190 КК України (шахрайство).

 

 

 

     За звітний період до суду на розгляд надійшло – 11 справ,  з яких:

 

- 10 справ у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 КК України;

- 1 справа за ст. 186 КК України.

     Кількість осіб, провадження щодо яких перебували в суді становить – 22 особи: за ст. 185 КК України – 20 осіб; за ст. 186 КК України – 1 особа та 1 особа за ст. 190 КК України.

 

      У Червоноармійському райсуді було розглянуто 13 справ, всі з постановленням вироку, з яких - 4 справи  із затвердженням мирової угоди про примирення.

 

      Кількість осіб, яких було засуджено за вчинення злочинів становить – 20 осіб, в тому числі:

 - за ст. 185 КК України – 18 осіб;

 - за ст. 186 КК України – 1 особа;

 - за ст. 190 КК України – 1 особа.

      

     З числа засуджених осіб більшість чоловіків – 18 осіб, з яких 1 є неповнолітньою особою та 2 особи – жінки.

     Відповідно до вимог ст. 65 КК при призначенні покарання за вчинення злочинів суд повинен врахувати ступінь тяжкості цього злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нею нових злочинів.

         З ст.  69 КК України випливає, що суд може призначити більш м'яке покарання,  ніж передбачено законом, лише за наявності декількох  обставин,  що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. 

Згідно зі статистичними даними, у першому півріччі 2014 р. за вчинення злочинів, передбачених статтями 185 - 190 КК України Червоноармійським районним судом були призначені слідуючі види покарання:

-  застосовано позбавлення волі відносно 8 осіб;

-  звільнено від покарання з випробуванням – 8 осіб;

- накладено штраф на 1 особу;

- громадські роботи застосовано до 3 осіб.

 

       Переважно всі злочини були вчиненні у молодому віці, а саме:

                   від 16 до 18 років – 1 особа;

                   від 18 до 25 років – 11 осіб;

                   від 25 до 30 років- 3 особи;

                   від 30 до 50 років- 5 осіб.

                   

        З числа даних осіб: 1 особа є учнем ліцею, а решта 19 осіб працездатні, які не працювали і не навчалися.

       

        Освіта на момент вчинення злочину була:

             повна загальна середня – 12 осіб;

             базова загальна середня- 3 особи;

             повна професійно-технічна- 5 осіб.

 

    Залишок нерозглянутих справ на кінець звітного періоду становив – 2 справи, за злочини, передбачені ст. 185 КК України.

       Аналізуючи справи про злочини проти власності не можна не згадати про потерпілих, які являються основною ланкою (причиною) при порушенні кримінальної справи даної категорії та розгляду їх в суді. 
       Відповідно до  ст.  55   Кримінального процесуального кодексу України,  потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
     Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
     Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв’язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

     Цивільний позов може бути пред'явлений як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду справи, але до початку судового слідства.

    Особа, яка не пред'явила цивільний позов в кримінальній справі, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

      За аналізуючий період потерпілими від злочинів проти власності (ст.ст. 185-198 КК України) є 13 фізичних осіб, з яких: 4 чоловіків та 9 жінок, вік потерпілих становить від 18 років і старше та 5 юридичних осіб.

     Злочинними діями винних осіб було заподіяно матеріальну та моральну шкоду на загальну суму 35981 грн., з них фізичним особам на суму 30035 грн.

В апеляційному порядку в першому півріччі 2014 р. не оскаржувалась жодна справа.

Аналізуючи наведенні дані можна зробити висновок про те, що переважна більшість кримінальних проваджень, які надходять до суду становлять справи, в яких особи обвинувачуються за вчинення злочинів проти власності. Злочини вчинюються в стані алкогольного сп`яніння, крім того у період відбуття особою іспитового строку, з корисливих мотивів, маючи не зняту чи непогашену судимість, часто не задумуючись про наслідки вчиненого, які для правопорушника звичайно є негативним, але справедливими. Вагомим фактором у вчиненні громадянами України злочинів проти власності є соціальне становище та матеріальний стан вищевказаних громадян.

Крім того, проведене узагальнення засвідчило, що при розгляді зазначеної категорії справ судді вірно застосовують норми матеріального та процесуального права. Усі справи розглянуті у встановлені строки, порушення не допускаються.

 

Помічник судді                                    Н.М.Козачок

 

 

Звіт за  2014 рік

звіт /1-1_00292_4_2014.xls

/1_00292_4_2014.xls

/1-L_00292_4_2014.xls

userfiles/2-C_ 00292_4_ 2014.xls

/3_00292_4_2014.xls

/4_00292_4_2014.xls

/6-8_00292_4_2014.xls

/10 (sud zbir)_00292_4_2014.xls

userfiles/1-1- ОP_ 00292_4_2014.xls

userfiles/1- ОP_00292 _4_2014.xls

userfiles/2-a _00292_4_2014.xls

ІНФОРМАЦІЯ ЩОДО ЗДІЙСНЕННЯ  СУДОЧИНСТВА ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИМ РАЙОННИМ СУДОМ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ  ПРОТЯГОМ  2014  РОКУ

   Залишок справ і матеріалів , які не розглянуто  з попереднього періоду  становив 38 справ ( по всіх категоріях). Кількість справ і матеріалів, що надійшли протягом  вказаного періоду разом  складала 1155. Кількість  розглянутих  справ і матеріалів усього- 1144. Залишок  справ і матеріалів, які не розглянуті  станом на 01.01.2015 року  становив – 49 справ, в тому числі залишок справ і матеріалів не розглянутих понад 1 рік-1 справа. Кількість скасованих рішень-7.

   Середня кількість справ і матеріалів, що перебували на розгляді в суді,  на  одного суддю -397,67.

Загальна кількість вхідної документації (документів , справ і матеріалів—4485).

Середня кількість вхідної документації (документів , справ, матеріалів) на одного працівника апарату суду(за виключенням секретарів судових засідань і помічників суду)-560,6.

 Кількість працівників апарату суду на одного суддю-5.

  Відсоток  розглянутих справ-95,89. Середня кількість розглянутих справ на одного  суддю-381,33.

  Відсоток скасованих  судових  рішень -0,61.Кількість викликів осіб до суду з використанням  SMS- повідомлень-801.

  По категоріях справ :

   Протягом 2014 року  на розгляд  до районного суду надійшла    1  кримінальна справа, яка була розглянута,  з винесенням  вироку відносно 1 особи (за  ст. 365 КК України ).

    Залишок нерозглянутих кримінальних проваджень на початок  звітного періоду - 9,  надійшло кримінальних проваджень у звітному періоді -  90. Кількість осіб, провадження щодо яких перебували в суді-115. Розглянуто-86( в 2013-77 ) кримінальних проваджень , з постановленням вироку -70  відносно – 78 осіб, з них із затвердженням угоди про примирення – 27, про визнання винуватості – 2 , повернуто прокурору – 1 кримінальне провадження відносно – 1 особи ,закрито провадження  у справі-10 відносно 10 осіб, направлено для визначення підсудності – 5 кримінальних проваджень  відносно 6 осіб. Залишок нерозглянутих кримінальних проваджень на кінець звітного періоду – 13 , відносно 19 осіб.

    Для порівняння протягом 2013 року розглянуто  77 кримінальних проваджень ,  з них: з постановленням вироку -69, з них із затвердженням угоди – 27 , закрито провадження по 7 справах, застосовано примусові заходи виховного характеру до 1 особи. Кількість засуджених осіб -76, закрито  провадження відносно 7 осіб.   

   Залишок нерозглянутих кримінальних проваджень на кінець звітного періоду – становив  9 справ. З числа розглянутих кримінальних проваджень  - розглянуто 5 кримінальних проваджень відносно неповнолітніх.

    З вище наведеної кількості проваджень, розглянутих протягом 2014 року , по неповнолітніх -розглянуто – 10 кримінальних проваджень( в 2013-5), з постановленнм вироку – 9 , з них із затвердженням угоди  про примирення – 3, Направлено для визначення підсудності 1 кримінальне провадження відносно 1 неповнолітнього.З числа розглянутих проваджень – засуджено 8 неповнолітніх, 1 – виправдано. 1 кримінальне провадження  відносно 3 неповнолітніх перебуває в залишку на кінець звітного періоду. 

   Справи в порядку виконання судових рішень по кримінальних справах надійшло 72-,розглянуто – 72.

    Справи за клопотанням  слідчого , прокурора,  та інших осіб- надійшло  53, розглянуто – 53 .

      Справи за скаргами  на рішення дії, чи бездіяльність  слідчого, прокурора  та інших осіб під час досудового розслідування -  надійшло 6 , розглянуто – 6 ,

     Справи  за заявами про відвід під час досудового розслідування надійшла – 1 , розглянута – 1.

            В 2014 році  кількість рішень,ухвалених під час підготовчого провадження-43 (в 2013 – 39), у тому числі, затверджено угоду-29,закрито проваджень -8, повернуто прокурору -1, направлено для визначення підсудності –5. Кількість справ , у яких  змінено обвинувачення -2, кількість  справ, ,у яких застосовано  заходи забезпечення кримінального провадження під час судового розгляду –2, у тому числі обрано  запобіжний захід у вигляді тримання під вартою – 1,взято під варту 1 особу. Кількість справ , судове провадження , у яких здійснювалось в режимі відео-конференції- 2 .Кількість кримінальних проваджень , у яких подано  апеляційні скарги-7.

        Відомості щодо призначення покарання відносно осіб:

*основні : штраф-застосовано до 9 осіб на суму -6715 грн, громадські роботи застосовано до 17 осіб, арешт застосовано до  2 осіб, обмеження волі – до 1 особи, позбавлення волі на певний строк  застосовано до 13 осіб,звільнено від покарання усього -36 осіб у тому числі з випробуванням– 34, внаслідок амністії -2;

*додаткові -  позбавлення права  обіймати певні посади –застосовано до 4 осіб.

   Кількість потерпілих від злочинів  у 2014 році -71 особа.Вік потерпілих: до 18 років-4, від 18 років і старші-67.Заподіяно шкоду життю- 5 особам,здоров»ю- 26, матеріальної та моральної шкоди – 40 особам. Кількість юридичних осіб, яким завдано шкоду—6,яким заподіяно матеріальної шкоди на суму 85812 грн.    

    Склад засуджених : усього засуджено 76  осіб, з них жінки-10. Вчинили злочин у стані алкогольного сп»яніння – 7. Вік засуджених на момент вчинення злочину: від 16 до 18 – 4 осіб; від 18 до 25 років – 24 особи, від 25 до 30 осіб – 16,  від 30 до 50- 21 особа,  від 50 до 60  років -  11 осіб.

    Слідчим суддею  протягом  2014 року  розглянуто   - 60 клопотань, скарг, заяв під час  досудового розслідування (в 2013 році -66), з них задоволено -58 (в 2013 році-65).

      В розрізі статей КК України  найбільша кількість кримінальних проваджень надійшла до суду :

- про злочини проти життя та здоров»я  особи – 33;

-злочини проти власності – 31;

-злочини проти  безпеки руху та експлуатації транспорту - 9

-злочини проти статевої свободи  та статевої недоторканості – 5

        

 Матеріалів про адміністративні  правопорушення в 2014році  надійшло -  333 ( в 2013 році- 346), повернуто справ -44, в тому числі для належного оформлення.Розглянуто 282 справи( в 2013 році- 315), залишок нерозглянутих справ - 7, Накладено  адміністративні стягнення  на 246 осіб, застосовано заходи  впливу , передбачені ст. 24-1 КУпАП до 6 осіб.Закрито провадження відносно – 30 осіб, у  тому числі  звільнено від адміністративної відповідальності  за малозначністю правопорушення  відносно  7 осіб, в зв»язку з відсутністю події і складу адмінправопорушеня відносно 7 осіб, в зв»язку з закінченням  строків накладення  адміністративного стягнення  відносно 15 осіб.

   З числа  накладених  адміністративних стягнень застосовано:

попередження до 10 осіб; штраф джо 174 осіб; позбавлення спеціального права до 16 осіб; громадські роботи до 15 осіб;виправні роботи  до 2 осіб; адміністративний арешт до 29 осіб. Конфісковано  предмети у 4 осіб. Сума накладеного штрафу-151 530, сплачено добровільно-51 324.

    Найбільша кількість адміністративних протоколів  до суду надійшла  за ст.ст.

-  130 КУпАП  -121 ;

- 124 КУпАП – 31;

- 173-2 УКпП- 63;

- 173КУпАП – 21;

- 184 КУпАП  - 16;

-  ст. 51  КУпАП -10

     Загальні  показники  адміністративного судочинства :

 В 2014 році  залишок нерозглянутих справ даної категорії – 4 , надійшло справ -24, розглянуто - 25( в 2013-27 справ ) , із задоволенням позову – 20 справ( в 2013р-20 справ) , залишено заяву  без розгляду -2, залишок справ на кінець звітного періоду – 3.

   Найбільша кількість  адміністративних позовів  до  суду надійшла зі спорів  з приводу забезпечення  громадського порядку та безпеки,зокрема зі спорів  щодо дорожнього руху .

     Загальні показники  справ цивільного судочинства :

* справи позовного провадження –перебувало в провадженні-342,  у  тому числі  надійшло у звітному періоді -320 ( в 2013- 312) , розглянуто -322 (в 2013- 305) , із ухваленням рішення- -288,із задоволенням заяви – 283, із закриттям провадження у справі-6,залишенням заяви  без розгляду-26 .Нерозглянуто на кінець звітного періоду—20, з них зупинено провадження по 4 справах.

     *справи окремого провадження-перебувало в провадженні-16,надійшло-15(в 2013- 30), розглянуто 12 справ ( в 2013- 30), в тому числі із задовленням  заяви -12, нерозглянуто на кінець звітного періоду -4 справи даної категорії, з них зупинено провадження по 2 справах.

*справи наказного провадження – розглянуто 45 ( в 2013 р- 13)  , - про видачу судового наказу -44, про скасування судового наказу – 1.

 

    Протягом 2014 рок видано  499 виконавчих документів  на суму – 1917908, у тому числі:

-про відшкодування  матеріальних збитків, завданих злочином – 18 на суму 41061;

-у постановах про адмінправопорушення – 66 на суму 85656;

- по трудових спорах—36 на суму 204420;

-про стягнення аліментів -57;

-про стягнення судового збору – 244 на суму-66640;

-про інші стягнення на користь держави – 18 на суму 20533.

     У звітному періоді   кількість заяв , скарг ,судових рішень у яких справлявся судовий збір  усього 724,  у тому числі  кількість заяв,які повернуті внаслідок несплати судового збору-3. Всього розрахункова сума судового збору- 147 692грн. Фактично сплачено судового збору  по 476 заявах  на суму-108 094грн.( в 2013 р- 97 704грн.) Повернено судовий  збір по 6 заявах на суму 3688 грн ( в 2013 – 115 грн). Присуджено  до стягнення в державний бюджет  по 356 заявах на суму -29059грн, Звільнено від сплати судового збору – по 139 заявах на суму-33677 грн. Звільнено від сплати судового збору відповідно до встановлених  Законом пільг  по 138 заявах на суму 33677 грн.

  

СУДДЯ КУЛИК П.О.

 

 

Залишок станом на 01.01.14

Надійшло

Розглянуто

Залишок на 01.01.15

Кримінальні справи всього

3

88

90

3

В тому числі:

 

 

 

 

Кримінальне провадження

2

19

18(+1)

3

Справи за клопотанням слідчого чи прокурора та інших осіб

-

38

38

-

Справи у порядку виконання судових рішень

1

25

26

-

Справи за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та інших осіб під час досудового розслідування

-

7

7

-

 

СУДДЯ ГУЦ О.В.

 

 

Залишок станом на 01.01.14

Надійшло

Розглянуто

Залишок на 01.01.15

Кримінальні справи всього

8

80

86

2

В тому числі:

 

 

 

 

Кримінальне провадження

7

33

38

2

Справи за клопотанням слідчого чи прокурора та інших осіб

1

14

15

-

Справи у порядку виконання судових рішень

-

33

33

-

 

СУДДЯ РЯБЕНЬКА Т.С.

 

 

Залишок станом на 01.01.14

Надійшло

Розглянуто

Залишок на 01.01.15

Кримінальні справи всього

 

51

43

8

В тому числі:

 

 

 

 

Кримінальне провадження

 

38

30

8

Справи у порядку виконання судових рішень

-

13

13

-

 

СУДДЯ КУЛИК П.О.

 

 

Залишок станом на 01.01.14

Надійшло

Розглянуто

Залишок на 01.01.15

Цивільні справи всього

8

201

190

20

В  тому числі:

 

 

 

 

Позовне провадження

8

128

122

14

Окреме провадження

-

11

7

4

Наказне провадження

-

8

8

-

Клопотання у порядку виконання судових рішень

-

53

53

-

Доручення іноземних судів

-

1

-

1

Перегляд заочного рішення

-

1

-

1

 

СУДДЯ ГУЦ О.В.

 

 

Залишок станом на 01.01.14

Надійшло

Розглянуто

Залишок на 01.01.15

Цивільні справи всього

15

196

209

2

В  тому числі:

 

 

 

 

Позовне провадження

14

109

121

2

Окреме провадження

1

2

3

-

Наказне провадження

-

33

33

-

Клопотання у порядку виконання судових рішень

-

49

49

-

Доручення іноземних судів

-

2

2

-

Клопотання про визнання та виконання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню

-

1

1

-

 

СУДДЯ РЯБЕНЬКА Т.С.

 

 

Залишок станом на 01.01.14

Надійшло

Розглянуто

Залишок на 01.01.15

Цивільні справи всього

 

110

106

4

В  тому числі:

 

 

 

 

Позовне провадження

-

83

79

4

Окреме провадження

-

2

2

-

Наказне провадження

-

3

3

-

Клопотання у порядку виконання судових рішень

-

20

20

-

Доручення іноземних судів

-

2

2

-

 

СУДДЯ КУЛИК П.О.

 

 

Залишок станом на 01.01.14

Надійшло

Розглянуто

Повернуто

Залишок на 01.01.15

Адміністративні правопорушення всього

 

114

95

12

7

В  тому числі:

 

 

 

 

 

Справи про адмінправопорушення

 

108

89

12

7

Справи у порядку виконання постанов

-

6

6

-

 

 

СУДДЯ ГУЦ О.В.

 

 

Залишок станом на 01.01.14

Надійшло

Розглянуто

Повернуто

Залишок на 01.01.15

Адміністративні правопорушення всього

-

123

104

19

-

В  тому числі:

 

 

 

 

 

Справи про адмінправопорушення

-

116

97

19

-

Справи у порядку виконання постанов

-

7

7

 

-

 

СУДДЯ РЯБЕНЬКА Т.С.

 

 

Залишок станом на 01.01.14

Надійшло

Розглянуто

Повернуто

Залишок на 01.01.15

Адміністративні правопорушення всього

 

112

99

13

-

В  тому числі:

 

 

 

 

 

Справи про адмінправопорушення

-

109

96

13

-

Справи у порядку виконання постанов

-

3

3

-

-

 

СУДДЯ КУЛИК П.О.

 

 

Залишок станом на 01.01.14

Надійшло

Розглянуто

Залишок на 01.01.15

КАСУ

2

11

10

3

 

СУДДЯ ГУЦ О.В.

 

 

Залишок станом на 01.01.14

Надійшло

Розглянуто

Залишок на 01.01.15

КАСУ

2

8

10

-

 

         СУДДЯ РЯБЕНЬКА Т.С.

 

 

Залишок станом на 01.01.14

Надійшло

Розглянуто

Залишок на 01.01.15

КАСУ

 

5

5

 

 

 

 

 

                                       УЗАГАЛЬНЕННЯ

судової практики щодо розгляду скарг на рішення дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, які були розглянуті Червоноармійським районним судом Житомирської області протягом 2015 року

Статтею 303 КПК України передбачений перелік рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, які можуть бути оскаржені. З числа вказаних рішень протягом 2015 року до Червоноармійського районного суду Житомирської області надійшло 12 скарг на дії чи бездіяльність органів досудового розслідування, прокурора та інших осіб під час досудового розслідування, з них:

*      на бездіяльність слідчого, прокурора -надійшло 8 скарг, розглянуто -7, повернуто-1, задоволено-1 скаргу, залишок нерозглянутих скарг станом на кінець звітного періоду-1;

*    на рішення слідчого про закриття кримінального провадження- надійшло 4 скарги, розглянуто -3, в тому числі задовлено- 2 скарги, залишок нерозглянутих скарг станом на кінець звітного періоду-1.

З числа скарг на дії чи бездіяльність органів досудового розслідування, прокурора та інших осіб під час досудового розслідування :

*    скарга Ілючка А.П. на бездіяльність слідчого Червоноармійського РВ УМВС України в Житомирській області, про невидачу йому копій протоколів обшуку з описом вилучених предметів та протоколу про тимчасове вилучення майна від 24.09.2015р.

Відповідно до ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії. Скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подана, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Зі скарги вбачається, що обшук житлового будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані по вул. Заводська 9, в с. Ясенівка, Червоноармійського


 


району, Житомирської області та належать Ілючку А.П. було проведено слідчим СВ Червоноармійського РВ УМВС України в Житомирській області Дзюбенком

А.О. 24.09.2015 року.

На бездіяльність слідчого Червоноармійського РВ УМВС України в Житомирській області Ілючок А.П. звернувся зі скаргою до слідчого судді

26.10.2015        року - тобто на 32 день після проведення обшуку, що свідчить про порушення строків її подачі.

Крім того, скаржником не порушується питання про поновлення строку оскарження, що не дає можливості слідчому судді відкрити провадження.

Оскільки Ілючок А.П. пропустив встановлені законом строки для подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, тому дану скаргу слідчим суддею повернуто на підставі ст. 304 КПК України;

*        скарга Кізяка І.В. на бездіяльність прокурора Новоград-Волинської міжрайонної прокуратури Житомирської області про невнесення до ЄРДР відомостей за його заявою від 22.01.2015 року про вчинення кримінального правопорушення суддею Новоград- Волинського місьрайонного суду Верозуб O.A.

Зі скарги вбачається, що 22.01.2015 року перебуваючи в ITT, Кізяк І.В. звернувся із заявою до Новоград-Волинської міжрайонної прокуратури, в якій зазначив, що суддя Верозуб O.A. приймаючи 24.11.2014 року рішення про продовження йому міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до

24.01.2015        року, строк дії ухвали в порушення вимог ч.І ст. 197 КПК України замість 60 днів, визначила 62, що стало на заваді для звільнення його з -під варти. Крім того суддя Верозуб O.A., 24.11.2014 року продовжила строк тримання під вартою без проведення на той час підготовчого судового засідання, яке призначила та провела лише 18.12.2014 року. У зв"язку з викладеним він звернувся до Новоград-Волинської прокуратури із заявою про вчинення суддею Верозуб O.A. злочину, передбаченого ст. 371 КК України. Але прокурор зазначену заяву до ЄРДР не вніс, а розглянув її в порядку ЗУ "Про звернення громадян" та перенаправив до прокуратури Житомирської області. Вважаючи дії прокурора Новоград - Волинської прокуратури Греська неправомірними, Кізяк І.В. просить зобов'язати останнього внести відомості до ЄРДР за його заявою від 22.01.2015 року.

В судовому засіданні Кізяк І.В. вимоги своєї скарги підтримав та просив її задовольнити.

Вислухавши пояснення скаржника, думку прокурора, який заперечував щодо задоволення скарги та дослідивши надані матеріали, слідчий суддя вважає, що скарга Кізяка І.В. до задоволення не підлягає.

В судовому засіданні встановлено, що Новоград-Волинським міськрайонним судом відносно Кізяка І.В. розглядається кримінальне провадження по


 


обвинуваченню його та інших у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 27 ч.З, 189 ч.4, 27 ч.З, 206 ч.2 КК України.

Зі змісту скарги та пояснень Кізяка І.В. вбачається, що останній не погоджується з процесуальними рішеннями судді Верозуб O.A., прийнятими нею під час розгляду кримінального провадження.

Відповідно до ч.2 ст. 392 КПК України ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

Ухвали судді суду першої інстанції про продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та призначення кримінального провадження до розгляду, з якими не погоджується скаржник окремому оскарженню не підлягають. Разом з тим заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.І ст. 392 КПК України.

Крім того, ухвалою слідчого судді Новоград-Волинського міськрайонного суду від 18.02.2015 року встановлено, що строк тримання під вартою Кізяка І.В. в період з 24.11.2014 року по 24.01.2015 року порушеним не був.

Враховуючи, що скарга Кізяка І.В. не містить повідомлення про вчинене суддею Новоград-Волинського міськрайонного суду Верозуб O.A. кримінальне правопорушення, тому дії прокурора про невнесення зазначених відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за його заявою від

22.01.2015       року, є правомірним.

Слідчим суддею на підставі ст.ст. 306, 307 КПК України в задовленні скарги відмовлено.

*        скарга Кізяка І.В. на бездіяльність уповноваженої особи Новоград- Волинського MB УМВС України в Житомирській області про невнесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення за його повідомленням від 23.03.2015р.

Зі скарги Кізяка І.В. вбачається, що 20.03.2015 року відбулося судове засідання Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області у складі головуючої -судді Верозуб O.A. та суддів Сусловець М.Г., Заполовської Т.Г. у кримінальному провадженні по справі №273/1/14-к по його обвинуваченню та обвинуваченню Вовка С.В. і Грунковського В.О. за ст. ст. 189, 206 КК України. Про день та час даного судового розгляду сторона захисту належним чином судом повідомлена не була, незважаючи на те, що суд мав можливість повідомити завчасно захисників, з якими він та інші


 


обвинувачені уклали угоду про надання правової допомоги. Натомість, ігноруючи вимоги законодавства, яке регулює порядок призначення захисника , не приймаючи до уваги те, що обвинувачені наполягали на присутності обраних ними захисників, суд судовий розгляд справи не відклав , хоча був зобов'язаний це зробити та мав таку можливість, та відповідно до ч.2 ст. 49 КПК України призначив одного захисника за призначенням для здійснення ним захисту інтересів трьох обвинувачених, інтереси яких суперечать у кримінальному провадженні, чим порушив його права на захист.

Вважаючи, що таке грубе порушення судом його права на захист утворює склад злочину та оскільки кримінальне провадження розглядається колегією суддів і процесуальні рішення приймаються всім складом суддів , він у власноручних поясненнях від 23.03.2015 року повідомив начальника Новоград- Волинського MB УМВС України в Житомирській області про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 374 КК України суддями Новоград-Волинського міськрайонного суду Верозуб O.A., Сусловець М.Г. та Заполовською Т.Г. і заявив клопотання про внесення його до ЄРДР.

Так, відповідно до ч.І ст.53 КПК України, слідчий, прокурор , слідчий суддя чи суд залучають захисника для проведення окремої процесуальної дії в порядку передбаченому ст.49 цього Кодексу , виключно у невідкладних випадках , коли є потреба у проведенні невідкладної слідчої дії за участю захисника, а завчасно повідомлений захисник не може прибути для участі у проведенні процесуальної дії чи забезпечити участь іншого захисника або якщо підозрюваний або обвинувачений виявив бажання , але ще не встиг залучити захисника або прибуття обраного ним захисника неможливе.

В даному судовому засіданні судом не вирішувалось питання продовження строку запобіжного заходу обвинуваченим та ухвалою суду його було продовжено за участю лише одного вище згаданого адвоката, який прибув у судове засідання перед його початком і не був обізнаний щодо суті цієї справи.

Отже, суддями Новоград- Волинського міськрайонного суду при розгляді у судовому засіданні 20.03.2015 року питання щодо продовження обраного відносно обвинувачених запобіжного заходу, жоден із зазначених приписів не порушений та складом суду вжито всіх передбачених Кримінальним процесуальним кодексом заходів для забезпечення участі у судовому засіданні захисника за призначенням та забезпечення у відповідності до ч. 4 ст. 28 КПК України першочергового розгляду кримінального провадження щодо обвинувачених, які тримаються під вартою.


 


В такому випадку підстави для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за повідомленням Кізяка І.В. від 23.03.2015 року про вчинення кримінального правопорушення суддями Новоград-Волинського міськрайонного суду Верозуб O.A. Сусловець М.Г. та Заполовської Т.Г. , відсутні.

В задоволенні скарги слідчим суддею відмовлено.

*     скарга Туменка В.А. на бездіяльність слідчого Новоград-Волинського MB УМВС України в Житомирській області Мельничука П.Г. про невнесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення за його повідомленням від 17.02.2015р.

Зі скарги вбачається, що 17.02.2015 року його було допитано в якості потерпілого по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за його заявою про вчинення службового підроблення секретарем Новоград- Волинського міськрайонного суду Косянчук І.В.

У власноручних поясненнях від 17.02.2015 року він повідомив старшого слідчого СВ Новоград-Волинського MB УМВС України в Житомирській області Мельничука П.Г. про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України суддею Новоград-Волинського міськрайонного суду Верозуб O.A. і заявив клопотання про внесення його до ЄРДР.

Відповідно до вимог ст. 214 КПК України, старший слідчий Мельничук П.Г. зобов'язаний був негайно внести відомості до ЄРДР щодо вчинення службового підроблення суддею та розпочати досудове розслідування, однак цього не зробив, що свідчить про його бездіяльність. Враховуючи викладене, просить суд зобов'язати слідчого Новоград-Волинського MB УМВС України в Житомирській області Мельничука П.Г. внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його повідомленням від 17.02.2015 року про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України суддею Новоград-Волинського міськрайонного суду Верозуб O.A.

Прокурор скаргу Туменка В.А. не підтримав і пояснив, що по факту службового підроблення документів по кримінальній справі № 1-463/11 уже проводиться досудове розслідування, тому підстав іще раз вносити відомості до ЄРДР відносно конкретних осіб закон не передбачає.

В судовому засіданні встановлено, що Новоград-Волинським MB УМВС України в Житомирській області до ЄРДР внесено відповідні відомості про кримінальне правопорушення, зазначене в заяві Туменка В.А., а саме - службове підроблення документів, здійснене секретарем судового засідання Новоград- Волинського міськрайсуду Косянчук І.В. по кримінальній справі № 1-463/11, під головуванням судді зазначеного суду Верозуб O.A.


 


Викладене свідчить, що під час досудового розслідування кримінального правопорушення за № 12015060090000189, слідчі органи зобов'язані будуть відповідно до ст. 9 КПК України досліджувати та оцінювати причетність до дій секретаря судового засідання Косянчук І.В. і суддю Верозуб O.A., які входили в склад суду по розгляду кримінальної справи № 1 -463/11.

В такому випадку підстав для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за повідомленням Туменка В.А. від 17.02.2015 року про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України суддею Новоград-Волинського міськрайонного суду Верозуб O.A. немає, тому його скарга до задоволення не підлягає.

В задовленні скарги слідчим суддею відмовлено.

*      скарга Туменка В.А. на бездіяльність органу досудового розслідування Новоград-Волиського MB УМВС України в Житомирській області про невнесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення за його повідомленням від 23.03.2015р.

Судом встановлено, що 23 березня 2015 року Туменко В.А. звернувся до Новоград-Волинського MB УМВС України в Житомирській області із заявою про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 382 КК України, в якій зазначив, що йому не було надано копії матеріалів кримінальної справи № 1- 463/11 за його заявою від 02.03.2015 року, тому він вважає, що суддя Верозуб O.A. навмисно не виконує ухвалу слідчого судді від 25.02.2015 року про надання доступу до речей і документів.

Слідчий суддя Новоград-Волинського міськрайонного суду даючи Туменку В.А. доступ до матеріалів кримінальної справи № 1-463/11 строк дії ухвали від

25.02.2015       року встановив до 25.03.2015 року.

З матеріалів перевірки заяви Туменка В.А., зареєстрованої Новоград- Волинським MB УМВС України в Житомирській області 23.03.2015 року в ЖЄО за № 1939 вбачається, що 05.03.2015 року за вих. № 1-463/11/4431/15 на адресу останнього, який перебував в Житомирській УВП № 8, на виконання його заяви від 02.03.2015 року були направлені бандеролью копії документів кримінальної справи № 1-463/1 на 100 арк.

З огляду на викладене суд вважає, що у працівників Новоград-Волинського MB УМВС України в Житомирській області не було підстав вносити до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості, зазначені у скарзі Туменка В.А. відносно судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Верозуб O.A., так як вони не містять ознак кримінального правопорушення.


 


В задовленні скарги відмовлено.


*     скарга Туменка В.А. на бездіяльність прокурора Новоград- Волинської міжрайонної прокуратури про невнесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення суддею Новоград-Волинського міськрайсуду - Коцюби О.М.

В скарзі Туменко В.А. зазначив, що 24.04.2015 року в судовому засіданні Червоноармійського районного суду було оголошено запит слідчого судді цього суду щодо виконання ухвали від 25.02.2015 року, його заяви від 02.03.2015 року та офіційну відповідь на зазначений запит в.о.голови Новоград-Волинського міськрайонного суду Коцюби О.М. про начебто виконання вказаних ухвал та заяви. Тоді ж він звернув увагу присутнього в судовому засіданні прокурора Балоня Ю.Б. на факт внесення завідомо недостовірних відомостей в офіційний документ суддею Коцюбою О.М. Злочинність діяння Коцюби О.М. полягає в тому, що він на заяву від 02.03.2015 року матеріали кримінальної справи № 1- 463/11 не отримав. Будучи обізнаним про службове підроблення в.о. голови Новоград-Волинського міськрайонного суду Коцюбою О.М., прокурор Балонь Ю.Б. відомості до ЄРДР не вніс. Враховуючи викладене, просить суд зобов"язати прокурора Новоград-Волинської міжрайонної прокуратури Балоня Ю.Б. внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом внесення завідомо недостовірних відомостей в офіційний документ за його повідомленням в судовому засіданні Червоноармійського районного суду

20.04.2015       року, яке вчинене в.о.голови Новоград- Волинського міськрайонного суду Коцюбою О.М. та має попередню кваліфікацію ст. 366 КК України.

В судове засідання Туменко В.А. не з"явився, про дату та місце його проведення належним чином повідомлений.

З акту конвойної служби Червоноармійського РВ УМВС України в Житомирській області та чергової частини Житомирської УВП № 8 від

21.05.2015       року вбачається, що цього числа о 13 год. 00 хв. ув'язнений Туменко В.А., 1976 року народження за ст. 121 ч.І КК України від етапування до Червоноармійського районного суду в судове засідання на 21.05.2015 року на 14 год. 00 хв. відмовився.

Згідно доданої до акту заяви Туменка В.А., він не бажає приймати участь в судовому засіданні Червоноармійського райсуду, оскільки вважає, що слідчими суддями цього суду систематично порушуються його процесуальні права.

В судовому засіданні прокурор висловлюючи думку стосовно озвучених документів зауважив, що заява Туменка В.А. є надуманою та нічим не обгрунтованою і висловив пропозицію щодо подальшого розгляду його скарги та прийняття по ній рішення.


 


Відповідно до ч.З ст. 21 КПК України кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов’язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Приймаючи до уваги надуманість та безпідставність причин відмови Туменка В.А. з'явитися в судове засідання, вислухавши думку прокурора та дослідивши надані матеріали, слідчий суддя вважає, що скарга останнього до задоволення не підлягає.

Згідно положень ст. 214 КПК України та висновку Верховного Суду України від 01.07.2013 року, критеріями для внесення до ЄРДР повідомлення про кримінальне правопорушення мають бути фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину.

В судовому засіданні прокурор пояснив, що скарга Туменка В.А. на його бездіяльність нічим не обгрунтована, так як у відповіді в.о. голови Новоград- Волинського міськрайонного суду Коцюби О.М. на запит слідчого судді Червоноармійського райсуду ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України, не виявлено. На свою заяву від 02.03.2015 року Туменко В.А. отримав копії документів кримінальної справи № 1-463/11, про що і було зазначено в письмовій формі вказаного суду.

При зазначених обставинах слідчий суддя вважає, що підстав для внесення прокурором усного повідомлення Туменка В.А. до ЄРДР про кримінальне правопорушення без наявності у ньому фактичних ознак, які б вказували на склад злочину в діях судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Коцюби О.М. не було. В задовленні скарги відмовлено.

*скарга Туменка В.А. на дії Новоград-Волинського МВ УМВС України в Житомирській області про невнесення до ЄРДР відомостей за його заявою від 08.10.2014р.

Зі скарги вбачається, що 09.12.2014 року Туменко В.А. було вручено лист начальника Новоград-Волинського МВ УМВС України в Житомирській області Рябошапки С.О. від 24.11.2014 року, яким повідомлено, що за його заявою про вчинення службового підроблення секретарем Новоград-Волинського міськрайонного суду Косянчук І.В., довідки та протоколу судового засідання у кримінальній справі № 1-463/11, невідомою особою органу досудового розслідування відомості до ЄРДР внесені не були. Його заява була розглянута як звернення та в порушення ст. 214 КПК України не проводились слідчі дії для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення. При цьому лист не містить жодних відомостей про порядок його оскарження. Враховуючи викладене, просить суд зобов'язати посадову особу органу досудового розслідування Новоград-Волинського МВ УМВС України в Житомирській


 


області внести відомості до ЄРДР за його заявою про кримінальне правопорушення від 08.10.2014 року.

В судовому засіданні Туменко В.А. вимоги своєї скарги підтримав та просив її задовольнити.

Вислухавши пояснення скаржника, думку прокурора, який заперечував щодо задоволення скарги та дослідивши надані матеріали, слідчий суддя вважає, що скарга Туменка В.А. підлягає до задоволення.

Згідно ч.І, 4 статті 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

В судовому засіданні встановлено, що 08.10.2014 року Туменко В.А. звернувся із заявою до прокурора м. Житомира про порушення кримінального провадження по факту вчинення службового підроблення секретарем Новоград- Волинського міськрайонного суду Косянчук І.В., довідки та протоколу судового засідання у кримінальній справі № 1-463/11.

14 жовтня 2014 року вищевказана заява Туменка В.А. на підставі ст.ст. 214, 216 КПК України була направлена до Новоград-Волинського МВ УМВС України в Житомирській області для розгляду по суті.

Начальник Новоград-Волинського МВ УМВС України в Житомирській області листом № 21785 від 24.11.2014 року повідомив Туменка В.А., що в діях секретаря Косянчук І.В. відсутні будь-які ознаки злочину, передбачені чинним законодавством України.

З огляду на викладене слідчий суддя вважає, що отримавши письмове повідомлення (заяву) про вчинення кримінального правопорушення, службові особи Новоград-Волинського МВ УМВС України в Житомирській області, відповідно до вимог КПК України зобов"язані були внести його до ЄРДР і провести досудове розслідування та прийняти процесуальне рішення, як того вимагає закон, однак цього не зробили.

Скаргу Туменка Василя Анатолійовича на дії Новоград-Волинського МВ УМВС України в Житомирській області про невнесення до ЄРДР відомостей за його заявою від 08.10.2014 року задоволено


 


Зобов'язано службову особу Новоград-Волинського МВ УМВС України в Житомирській області уповноважену на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальне правопорушення, внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою Туменка В.А. від 08.10.2014 року про вчинення кримінального правопорушення секретарем судового засідання Новоград-Волинського міськрайонного суду Косянчук І.В.

З числа скарг на постанову слідчого про закриття кримінального провадження :

-      скарга Шевчука І.В. на постанову слідчого СВ Червоноармійського РВ УМВС України від 24.09.2015 р. про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.І ст.125 КК України, на підставі ч.І ст.36,ч.1п.2 ст. 28 КПК України, у зв»язку з встановленою відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. За результатами розгляду скарги слідчим суддею провадження закрито.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 305 КПК України, прокурор може самостійно скасувати рішення, що передбачене п.З ч.І ст. 303 КПК України (рішення слідчого про закриття кримінального провадження), що тягне за собою закриття провадження за скаргою. Оскільки прокурор надав до суду постанову про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження з направленням матеріалів даного кримінального провадження для подальшого розслідування, суд виніс ухвалу на підставі ст. 305 КПК України та закрив провадження за скаргою Шевчука І.В. ;

-скарга захисника Струкововї Л.В. в інтересах Андрусенко Ю.А. та Караман Р.М. на постанову слідчого від 18.03.2014р. про закриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.З ст. 185 КК України, на підставі п.1 ч.І ст. 284 КПК України, у зв»язку з відсутністю кримінального правопорушеня.

Вислухавши в судовому засіданні пояснення скаржниці та її представника, думку прокурора, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що скарга підлягає до задоволення.

Згідно ч.2 ст.9 КПК України, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.


 


області внести відомості до ЄРДР за його заявою про кримінальне правопорушення від 08.10.2014 року.

В судовому засіданні Туменко В.А. вимоги своєї скарги підтримав та просив її задовольнити.

Вислухавши пояснення скаржника, думку прокурора, який заперечував щодо задоволення скарги та дослідивши надані матеріали, слідчий суддя вважає, що скарга Туменка В.А. підлягає до задоволення.

Згідно ч.І, 4 статті 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

В судовому засіданні встановлено, що 08.10.2014 року Туменко В.А. звернувся із заявою до прокурора м. Житомира про порушення кримінального провадження по факту вчинення службового підроблення секретарем Новоград- Волинського міськрайонного суду Косянчук І.В., довідки та протоколу судового засідання у кримінальній справі № 1-463/11.

14 жовтня 2014 року вищевказана заява Туменка В.А. на підставі ст.ст. 214, 216 КПК України була направлена до Новоград-Волинського МВ УМВС України в Житомирській області для розгляду по суті.

Начальник Новоград-Волинського МВ УМВС України в Житомирській області листом № 21785 від 24.11.2014 року повідомив Туменка В.А., що в діях секретаря Косянчук І.В. відсутні будь-які ознаки злочину, передбачені чинним законодавством України.

З огляду на викладене слідчий суддя вважає, що отримавши письмове повідомлення (заяву) про вчинення кримінального правопорушення, службові особи Новоград-Волинського МВ УМВС України в Житомирській області, відповідно до вимог КПК України зобов"язані були внести його до ЄРДР і провести досудове розслідування та прийняти процесуальне рішення, як того вимагає закон, однак цього не зробили.

Скаргу Туменка Василя Анатолійовича на дії Новоград-Волинського МВ УМВС України в Житомирській області про невнесення до ЄРДР відомостей за його заявою від 08.10.2014 року задоволено


 


Відповідно до ст. 25 КПК України слідчий зобов'язаний в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Суд встановив, що постанова слідчого винесена передчасно, без проведення необхідних слідчих дій для повного, всебічного і об»єктивного з»ясування обставин вчинення крадіжки (непроведено трасолочічну експертизу, слідством не з»ясовано, які саме матеріальні цінності були викрадені, не допитано в якості свідків осіб, які перебували в трудових відносинах ), крім того слідчим не виконані вказівки прокурора Червоноармійського району та слідчого управління УМВС України в Житомирській області по розслідуванню злочину.

Скаргу задоволено, постанову слідчого СВ Червоноармійського РВ УВМС України в Житомирській області про закриття кримінального провадження від 18.03.2014р. скасовано .

-       скарга Ковтун Т.В. на постану слідчого СВ Червоноармійського РВ УМВС України в Житомирській області від 27.03.2015р. про закриття кримінального провадження за ознаками злочину передбаченого ст. 356 КК України, на підставі п.1 ч.І ст. 284 КПК України, у зв»язку з відсутністю кримінального правопорушеня.

Вислухавши в судовому засіданні пояснення Ковтун Т.В., свідка та думку прокурора, який заперечував щодо задоволення скарги, дослідивши надані матеріали, слідчий суддя вважає, що вона підлягає до задоволення.

Згідно ст.25 КПК України слідчий зобов'язаний в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Мотивуючи своє рішення про закриття кримінального провадження по заяві Ковтун Т.В., слідчий прийшов до висновку, що договір оренди майна, укладений між ФГ "Агромита" та комітетом громадян співвласників майнових паїв реформованого КСП "Перемога", підписаний нелегітимним головою останнього, а після виділення спірного майна окремим громадянам з ними договір оренди не заключався, а значить ФГ "Агромита" користується ним безпідставно.

Однак в судовому засіданні Ковтун Т.В. надала договори-оренди від 31.10.2011 року, 23.10.2013 року та 21.01.2014 року, з яких вбачається, що громадяни, яким виділені в рахунок майнових паїв трактор ЮМЗ-6 (погрузчик),


 


сівалку CT3-3,6 та причіп 2 ПТС-4, передали їх в оренду ФГ "Агромита". Серед осіб, які зазначені власниками вказаної техніки, Мартинчука М.Г., Нестерчука

В., Стрельченка I.A. та Стрельченка С.А. немає, а це свідчить про те, що вони не мали права ним розпоряджатися.

Із викладеного випливає, що мається порушення конституційного права власності громадян на володіння, користування та розпорядження майном.

В своїй постанові слідчий також вказує, що виділення майна громадянам в рахунок майнових паїв здійснював нелегітимний голова комітету співвласників майна реформованого КСП "Перемога". Однак на підставі яких доказів слідчий дійшов таких висновків, з посиланням на норми закону, в постанові не зазначено.

Оскільки постанова слідчого СВ Червоноармійського РВ УМВС України в Житомирській області від 27.03.2015 року про закриття кримінального провадження не містить обгрунтування всіх обставин, тому вона підлягає скасуванню, а незаконно вилучене майно поверненню ФГ "Агромита". Скаргу задоволено, постанову слідчого СВ Червоноармійського РВ УМВС України в Житомирській області про закриття кримінального провадження скасовано. Зобов»язано слідчого повернути незаконно вилучене майно скаржнику.

При розгляді скарг на окремі рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування слідчий суддя повно і всебічно з»ясовував мотиви скарг, причини , що призвели до оскарженя дій слідчого та прокура. В більшості випадків, як це стосується скарг громадян Туменка В.А. та Кізяка І.В. скарга була викликана недовірою до складу суду при розгляді кримінальних проваджень щодо вказаних громадян. Однак, будь-яких неправомірних дій, чи упередженого ставлення з боку суду до вказаних громадян свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли .

При розгляді скарг слідчим суддею на постанови слідчих про закриття кримінального провадження, то слід зазначити, що в більшості випадків слідчі на досудовому розслідуванні передчасно, без проведення необхідних слідчих дій для повного, всебічного і об»єктивного з»ясування обставин вчиненого виносять постанови про закриття кримінального провадження.

Порядок розгляду відповідних скарг, в тому числі і дотримання встановлених строків розгляду, слідчим суддею дотримуються. У випадку неявки скаржника в судове засідання суд здійснював розгляд скарги при документальному підтвердженні причин неявки.


 


«


 

Проблемних питань у слідчого судді при розгляді скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування не виникало.