Тут розглядали справу працівника, якого звільнили у зв’язку зі скороченням штату з порушенням процедури: роботодавець не ознайомив його з доступними вакансіями та знехтував переважним правом на залишення на роботі.
Суд першої інстанції стягнув з роботодавця середній заробіток за весь період вимушеного прогулу — від дати звільнення до дати ухвалення рішення. А ось апеляційний суд застосував правила, передбачені статтею 117 Кодексу законів про працю (відповідальність за затримку розрахунку при звільненні), і зменшив суму, обмеживши період розрахунку шістьма місяцями.
У Верховному суді дійшли висновку,що середній заробіток за час вимушеного прогулу є заробітною платою, що виплачується працівнику, незаконно позбавленому можливості працювати, за весь період від дня звільнення до поновлення на роботі без обмеження шестимісячним строком. І, якщо справа про поновлення розглядається більше року не з вини працівника, виплата має здійснюватися за весь час вимушеного прогулу.
За інформацією Судово-юридичної газети

